Записки схудлої: «Ворота в полон завжди відкриті»

“Як схуднути?”, “Дуже хочу схуднути, але не виходить!”, “Мрію схуднути, але не можу!”, “Підкажіть, які дієти точно працюють?” – цими повідомленнями рясніють форуми в Мережі.

Багато хто проводить роки у спробах скинути зайві кілограми та отримати тіло своєї мрії, шукають робочі поради та вовнують Інтернет у пошуках кращих дієт.Ми ж вирішили знайти того, хто вже виконав цю мрію та дізнатися про її історію. Олена поділилася з нами своїм щоденником, в якому розповідає про досвід схуднення Щодня ми публікуватимемо по одному запису і починаємо нову спецтему – «Записки схудла». В ЦІЙ СТАТТІ:Ворота в полон завжди відчиненіЯк почати худнути: полон їжіЯк не набрати вагу після дієтиВелика вага: проблеми товстихВідносини з чоловіком і вагаПроблеми зі здоров’ям через вагуЯк можна було себе так довести? Хочу поділитися моїми записками, написаними кілька років тому, в яких я розповідаю про те, як я худла. Але це не розповідь про дієту, дієту там зовсім мало – звичайна маловуглеводка, але без жирного. Там більше про настрій, відчуття, радість від досягнень. Сподіваюся, що текст буде корисним для тих, хто тільки на початку шляху.Ворота в полон завжди відчинені І на вхід, і на вихід. Не шліть потім Всесвіту телеграми:«Благаю вірити закинутий Ялту гіпнозом Воланда…» Схоже, що ця частина не дуже кумедна вийшла. Тема така, чи знаєте, то іржеш, то плачеш. НАЗАД У МЕНЮЯк почати худнути: полон їжі Отже, полон. Полон, де ніхто не зачиняє ворота на замок, вони відчинені. Вони, ці ворота, завжди відчинені, їх ніколи й ніхто не зачинить. Вхід та вихід вільні. Але так важко наважитися покинути цей полон – чуже, не твоє, велике й незручне тіло. Я всі роки полону, розуміла, що треба вирватися звідти, треба перестати марно мріяти і треба щось робити. Навіть робила – висовувала голову з полону, втрачала скількись ваги, а потім поверталася в полон. Добровільно. Адже там була ЇЖА. НАЗАД У МЕНЮЯк не набрати вагу після дієти Пам’ятай, схудлий товаришу! За твоєю спиною ЗАВЖДИ ці відчинені ворота з їжею. Навіть якщо ти вже звідти вирвався. Навіть якщо вже кілька років тримаєш бажану вагу. Там, у центрі м’язистий мішок – твій шлунок. Твій колишній пан.Він спокійний, навіть сміється.Він знає, скільки їх упало в цю прірву, скільки їх повернулося до нього, спочатку задерикуватих і думаючих, що вони тут ненадовго. Але він, сизий мішок, знаєш, як швидко вони одягнуть вільний одяг і встануть у ряд з роззявленими ротами, покірні твоїм покликам. Чи тобі не знати.До теми повернення в полон ще повернемось. НАЗАД У МЕНЮВелика вага: проблеми товстих Я, як кожен неофіт, дуже пристрасна у своїх закликах. Тема ця досить делікатна, терміни та позначення теж. Я, як колишня товстуха, все про тіла повних і особливо товстих людей знаю та розумію:де їм тисне і трет,де їм тяжко,де спекотно,яке їм вставати і сідати,йти сходами,зав’язувати шнурки,яке їм знаходити свій розмір одягу, білизни, взуття,яке їм намагатися закинути ногу на ногу,сісти навпочіпки,пробіг до автобуса.Але водночас визнаю їхнє право на той розмір, який вони собі обрали. Або який у них трапився, і вони в ньому обжилися. Так само і, звичайно, визнаю їхнє право жити у їхньому великому тілі з максимальною зручністю і не шукати звідти виходу. Я не маю до них ні зневаги, ні засудження. Я просто ЗНАЮЯке їм у цьому тілі. Яка товста людина віч-на-віч із самим собою – це одне. Але коли ця людина виходить у світ, у бенкет і в добрі люди – це інше, я думаю.Саме товста людина особливо вразлива. Думаю, дядькам у цьому сенсі легше. Але для жінки… Що б ти не вдягла, ти знаєш, що в будь-якій компанії ти будеш найтовстішою. Найбільша. Товста. Не те, щоб ти йшла туди змагатися чи змагатися, ні. Ідеш із чоловіком, там будуть усі, кого ти знаєш. Але все-таки зовнішній вигляд. Для жінки це ж не комар чхнув. А ще там тебе іноді садять на диван чи низьке крісло. Борошно смертне – дивани та низькі крісла для повних людей. А для товстих – це взагалі ешафот. Ноги разом не звести, це раз. На них лягає живіт, це два. Груди зверху. Ти складаєш руки на животі. Тобі здається, що ти прикрила, але, насправді, ЦЕ руками не прикрити. Ну, або руки мають бути розміром із джип. Але ти сидиш як би заспокоєна, що захистилася. Потім на фото, які так люблять все робити, ти побачиш себе і так, пошепки чи взагалі пор себе: “ААААА!”. Або беззвучно матюком. Ти бачиш замість себе діжу, що вилазить з діжки. Так усе погано? – думаєш ти. І груди, матусі! Ти виглядаєш через неї як з окопа. І думаєш мляво:«Ну, ракурс якийсь ідіотський». Таке ніби рятівне коло собі кидаєш. Або, якщо там різні стільці, і ти йдеш до одного з них. Взагалі, за столом ти почуваєшся впевненіше, ніж перед журнальним столиком. Зручно закритися столом від очей. Десь там під столом стирчатиме чи висітиме твій живіт, і стегна, на які живіт звично ляже. Навіть нижню корму грудей можна завалити під стіл. А над столом твоє обличчя, ти його нафарбувала, все чин-чинар, і взагалі воно в тебе непогане, так? Болтати і жартувати можна. Виблискувати очима. І ось ти йдеш до якогось стільця, і господиня тобі тихо каже: «Ти, Оленчику, сідай туди, ближче до мене». А там, де вона сидітиме, поруч стоїть великий такий стілець, ґрунтовний. Можливо найміцніший у будинку. Ти думаєш, збентежено:”Ой”. Ну, а потім бенкет горою і ти їси, все смачно, ти жартуєш, все навколо тобі симпатичні люди, вони тебе люблять. Ти сидиш і все добре, і їжа дуже хороша. Потім у якийсь момент ти усвідомлюєш, що ти наїлася закусками майже до відвалу, а тут ще несуть гаряче, і ти так – «Ой… здорово». Ну а коли дихати вже важко, настає час десерту. І ти думаєш: «Ну й чорт із ним, все одно об’їлася, що вже можна й десерт». Їдеш додому з діафрагмою біля горла. Думаєш, треба б, треба взяти себе в руки. Згадуєш муки з одягом, крісло або спеціальний стілець для тебе. Згадуєш ФОТО. Чи означає це, що завтра ти сядеш на дієту? НІ. Чому? А ось ні чому. Просто ні. Або прогулянка із друзями. Подруги у шортах, світлих штанях, маєчках. А ти у своїх темних штанах та у темній кофтинці з рукавами. Ідіть, смієтеся, ти багато балакаєш. Жарко. Витираєш піт з чола, відчуваєш свою мокру спину, пахви.Що ж це було за повернення в молодість, туди, до ельфів, коли, схуднувши, я перестала задихатися і потіти! Я могла тепер ходити як усі і втомлюватися як усі. А не як літня мама, яку взяли з собою на прогулянку і дбайливо враховують її похилий вік. Отже, потім зауважуєш, що вже починаєш сопіти. Млинець, подруги, твої ровесниці, йдуть, як ні в чому не бувало. Ти витираєш піт таємно, і сопіти стараєшся тихіше, але одна з подруг каже: «Може, сядемо?» І ти бачиш, що вони всі як огірочки. А ти ні. І вони це бачать. Присіли. Ти думаєш, може з ходьбою покінчено? Ступні ниють, обличчя твоє мокре. Але вони легко встають, і ти встаєш, і ви йдете далі. Або в лісочці або в торговому центрі, коли вже хожено-перехожено багато, вони раптом хочуть швиденько сходити туди, на ту галявину або он до того магазинчика, і ти така про себе: «Ох». Нічого не кажеш, але вони тобі: ми швиденько збігаємо. І ви все йдете, і ти відстаєш. І одна з подруг або дві з них уповільнюють крок, щоб ти не бовталася одна позаду.Чи означає це, що, повернувшись додому, ти не вечерятимеш? Не-а. Розводимо руками і закочуємо очі. НАЗАД У МЕНЮВідносини з чоловіком і вага Чоловік уже не каже, що треба худнути. Адже ти щоразу ображаєшся. А він тебе кохає і не хоче поранити. Тільки один раз, кілька років тому, за пару-трійку років до мого схуднення, він сказав:«Більше говорити не буду, але йдеться про здоров’я, а не про зовнішній вигляд. Про здоров’я! До речі, образ у мене на чоловіка було багато. Він намагався, як міг перетягнути мене на бік світла та добра. Я ображалася, бувало, плакала, не розмовляла з ним. Але навіть ображаючись, я точно знала, якби він, а не я, набрав би ТАКИЙ зайва вага, я б цілодобово безперервно пилила б і тиснула б на нього, так-с. Тут постає питання участі близьких людей. Це зазвичай або заштовхування в ті ворота: я тут пельмешек наліпила, каже дружина чоловікові, який якраз уже тиждень добре тримається на травах-муравках, або на м’ясі, або на чомусь ще, захопи житнього і пивка, пивко в холодильнику. Або так:«Щось ти давно тортик горіховий не робила. Зроби, га?» Але сама не їж, ти ж наче на дієті своїй, ха-ха. Або ще краще:”Та кинь! Яка ти товста? Ну, товста. Але мені подобається!». Або люті чи м’які спроби тебе звідти витягнути, виманити:«А що якщо нам піти і поблукати зараз на ніч вуличками? Навіщо ось картоплю зі сковорідки доїдаєш? Ми ж щойно поїли. Ти що, ще більше погладшала? Слухай, ну, давай вже берись за себе. Ось схуднеш, куплю тобі той годинник-кільце-сумку. Чи не плюхайся ти так на диван – зламаєш. Слухай, давай разом, я готова не їсти з тобою хліб та картоплю, разом легше. Думай уже про здоров’я! Тиск? Треба худнути, люба, дорога». Або спокійна неучасть ні в тому, ні в іншому. Виходячи з принципу – всі ми дорослі люди, коли людина готова, тоді сама і почне. Або виходячи з байдужості. НАЗАД У МЕНЮПроблеми зі здоров’ям через вагу Який із цих шляхів правильний, я так і не знаю. Але є таке поняття: «дружина алкоголіка». Це жінки, які кладуть життя, щоб змусити чоловіка кинути пити, іноді самі пити починають. Теж, як я знаю, є багато варіантів дій. Адже обжерливість – це, по суті, і є алкоголізм. Харчовий алкоголізм. Тут точно мають бути методики для близьких, які поряд. Тільки я їх не знаю.Отже, підвищений тиск уже п’ю таблетки.Предіабет. П’ю таблетки.Ниють ноги, болить спина.Задихаюсь під час ходьби.Насилу піднімаюся сходами.Насилу зав’язую шнурки.Все важче знайти взуття, в якому зручно. Взуття здебільшого безнадійно вузьке! І зношується швидко.На ногах натоптиші.Стали малі багато кільця, не налазять.На фото старанно встаю позаду, щоб було видно тільки голову. Голова видна, а з нею щоки, друге підборіддя, їх куди прибрати, чим заслонити? Абсолютне розуміння, що треба, треба, жахливо треба взятися за себе. І шкодуєш себе і сердишся. І завтра починаєш дієту? НІ. Чому? Ну-у-у. Розводимо руками. НАЗАД У МЕНЮЯк можна було довести себе до такого? Ні. Ні. А вага зростає. Ще кілька років тому – трохи менше ста. А зараз, ти це розумієш, вага ще більша. Але щоб зважитись? О ні! Ні. Навіщо? І так ясно, що багато. А потім раптом випадково у лікаря ти чуєш цю цифру. І вона шокує. Вона вбиває.«Вже тризначне число», – у розпачі думаєш ти. Чи сідаєш ти відразу на дієту? НІ. Можливо, але ненадовго. Але, швидше за все, ні. Я завжди посміхаюся, коли бачу коментарі до фото дуже товстих людей: «Як можна було довести себе до такого? Це ж не одного дня така вага назбиралася!».Ага. Точно. Чи не в один. І як можна було довести себе до такого, я теж не знаю. Не знаю. Полон. Ти загнав себе в полон. Ворота відчинені, видно волюшка-воля, але ти не йдеш. Їжа тримає тебе як якір. Ти бранець у своєму тілі. Ти раб тіла, ти раб шлунка. Шлунок – м’язистий мішок, сизий та мокрий. Це твій пан. Тупий, але дуже сильний. Ну і що, що він не має мозку? Ну і що, що ти розумніший? Він наказав тобі їсти і ти їси. Чого ласкаво:чебуреків?смажену курочку з макарошками?пельмішки?пюре?сала з морозилки з товстим шматком житнього?кусман тортика?морозива? Він наказав. Сизий, мокрий, м’язистий. Він уже виділив сік, багато соку, він дав сигнал і рот вже слинний. Ось вона, їжа, ЖРИ! Рабиня слухняно роззявляє рота. Не просто слухняно, але радісно! І-і-ІІІ – полетіла данина до пана, а ми ще й ще, і солоденьке під кінець, ух, ех. Просто рабиня ще не прокинулася. Не пролунав дзвіночок. Не вдарив дзвін. Не забив сполох. Вона ще спить. Може ніколи й не прокинеться. НАЗАД У МЕНЮ НАСТУПНА ЧАСТИНА”Рабиня розплющує очі[