22.11.2024
10 найцікавіших серіалів, що вийшли у 2024 році
Ми живемо у переверненому світі, коли про покійників «або добре, або нічого», а ось критика, відсутність визнання, знецінення призначені для тих, хто живе.
Вдумайтесь: людина померла, йому вже все одно, вона не почує, не заперечить, не порадується, не засоромиться, не змінить, не виправить, але ті, що живуть, раптом починають дбайливо зберігати репутацію відвертого говнюка або розповідають, якою покійною була чудова людина, як її любили і цінували. Але чи знав він це за життя? Що для когось було чудовим.Так само і за допомогою. Вона потрібна нам усім. І коли добре – просто для того, щоб почуватися важливим та й взагалі видимим членом суспільства. І тим більше коли погано. Тоді підтримка стає простягнутою рукою, на яку можна спертися і піднятися. Але замість руки ми часто отримуємо – та й даємо один одному – такі штуки, які не лише не допомагають, а й можуть відкинути вниз ще глибше.Як підтримати людину Отже, як не потрібно підтримувати, а що навпаки варто робити – і головне, коли – розберемося разом.Перше і найголовніше – Надавати підтримку комусь можна, коли сам у ресурсі. А таке буває далеко не завжди. Але ми звикли здаватися більше, ніж бути, тому багато хто відчуває сором за «слабкі» стани. І замість того, щоб чесно сказати іншому: «Пробач, мені зараз так погано, що самому потрібно», вважають за краще тихо зникнути. Або, що ще гірше, роздратуватися на того, хто просить, і відштовхнути. Тоді виникає взаємна образа та стосунки рвуться. Але ж немає нічого соромного чи страшного в тому, щоб відмовити в підтримці, коли сам слабкий і потребуєш. І так, про себе треба дбати. Це нормально. Оскільки людина, яка не може бути уважною та дбайливою до власних станів, не може дати цього й іншим.Друге – є люди, які постійно шукають «милицю» у вигляді підтримки, допомоги, співчуття. Навіть не називатиму їх “вампірами” – у такому способі життя немає нічого демонічного, скоріше це звичайне споживання. Відрізнити цих людей досить просто – реальність не збігається з їхніми розповідями про неї. Наприклад, хтось скаржиться вам, що постійно немає грошей, при цьому ви знаєте, що у людини є робота із зарплатою набагато вищою, ніж у вас або такою ж, як у вас. А ще підмога у вигляді врожаю з маминих садів-городів. Або плаче, що не може знайти роботу – при цьому відмовляється від усіх вступників від друзів і знайомих пропозицій під приводами, що вони чимось не влаштовують. Або йде в хворобу, причому діагноз цілком собі життя не загрозливий, стан трохи гірший за середній, але людина так скаржиться і так розповідає всім, як хвора, ніби має онкологію термінальної стадії. Підтримувати таких людей чи ні – особиста справа кожного, але якщо вибирати «так», то це може стати такою ресурсною ямою для того, хто дає. Тому що, по-перше, скільки не дай, їм все одно буде мало і не допоможе, а по-друге, на жести у відповідь вони не здатні. Тому що їм завжди гірше та потрібніше. Як не треба підтримувати Тепер про те, як все ж таки підтримувати не треба. Хоча всі ці способи вросли в нас, наче друга шкіра. 1. Всі гасла на кшталт «тримайся», «ти впораєшся», «ти сильна» і найжахливіший «зберись, ганчірка» – це антипідтримка. Будь-яке нещастя, чи це втрата роботи, втрата близького, хвороба, яка потребує тривалого лікування, і так ізолюють людину. Він почувається викинутим за борт благополучного життя. Уявіть, що замість рятувального кола або простягнутої руки, ви дивитеся зверху на тонучого і кажете: «Тримайся, ти впораєшся, ти сильна». Хотіли б опинитися на місці того, хто тоне з такою ось допомогою?Насправді краще просто сказати людині: «Мені шкода, я тобі співчуваю, я поруч, якщо тобі захочеться про це поговорити». 2. “А подруга моєї мами теж ось від раку померла”. Будь-яка страшна історія, розказана у відповідь на поточні переживання живої людини перед вами, – це цвях у кришку його труни. Людині в біді не лише самотньо, йому ще й страшно. Страшно, що він не впорається, не знайде сил, все виявиться гіршим, ніж зараз. І чужий страх у відповідь на власний страх – це ж як добити пораненого. Бажаєте стати таким «санітаром-вбивцею»?Замість цього, краще згадати позитивний приклад переживання аналогічної проблеми, благо гугл-пошук дає нам безліч варіантів. Людині завжди легше знати, що перед нею хтось уже пройшов цей шлях і в нього все вийшло. Якщо позитивного прикладу немає, то краще мовчки й співчутливо покидати, сказати ті самі «жалі мені» або «я тебе розумію». 3. Непрохані «добрі» поради. Особливо коли людина, наприклад, збирає гроші на лікування онкології, а їй замість грошей пропонують телефон прекрасного гомеопату, або екстрасенсу, або чаклуна. Або, що ще краще, пропонують сходити до церкви та покаятися. Коли людина шукає роботу, запропонуйте їй роботу, якщо вона є. Коли людина просить грошей, дайте їй саме грошей, якщо вони є і є бажання їх дати. Коли людина хворіє, дайте їй контакт профільного лікаря, якщо він присутній, або ж грошей на відвідування.Якщо у вас немає нічого з того, що потрібно конкретній людині чи ні бажання вплутуватися, то просто відійдіть. Але відійдіть мовчки. Або з тими ж чарівними фразами “Мені шкода”, “я тебе розумію”. А до церкви сходіть самі і покайтеся в бажанні давати всім «добрі» поради та вчити, як жити. 4. Будь-які “чарівні пенделі”, у чому б вони не виражалися. Людина в складних обставинах слабка – вона внизу, їй самому незвично, страшно і незручно бути в такому становищі. І його треба не штовхати до нових вершин. А спочатку просто допомогти повернути звичайний стан. Для цього краще, по-перше, прийняти його слабким, дати фідбеку, що це не соромно і не жахливо. І транслюватиме віру в те, що він може піднятися. Ви вірите і ви поряд. 5. Віктимблеймінг або його лайт форма – «Я тобі казала, тут треба було діяти інакше». Нещастя іншого стикають нас із власною вразливістю та взагалі з небезпекою світу. Тому, розповідаючи людині, у чому він не правий, у чому помилився, ми повертаємо собі ілюзію контролю над життям власним. «Я знаю, як поводитися, тому зі мною такого не трапиться. А вона не знала – і з нею сталося». До себе ілюзія, може, й повертається, але постраждалу людину це топить. Він не просто переживає важку подію, а ще й починає відчувати сором, що в ньому опинився. Ми всі живі люди, і нещастя іншої людини можуть бути для нас нестерпними чи надмірними. Але якщо це так, то краще просто мовчки відійти.Якщо у вас немає підтримки, це не означає, що потрібно домогтися того, для кого її немає.Що найважливіше у підтримці Дуже часто люди, які потребують підтримки, не чекають від нас чудес, якихось дій, грошей, допомоги. Найголовніше, що потрібно – це відчуття, що ти не один і що тобі є з ким проговорити ситуацію та розділити емоції. А найбільше, напевно, важливе питання, яке варто поставити людині в біді – «Що я можу тобі для тебе зробити? Як я можу тебе підтримати? Але біда в тому, що ми більше хочемо здаватися чим бути, тому в питаннях підтримки ми більше хочемо виглядати хорошими, добрими, благородними, ніж робити реальні речі. Тому в соціальних мережах так багато експертів, реформаторів, та й просто людей у білому та прекрасному одязі. Ніхто не хоче бруднитися. Тому зі своїм лихом кожен залишається один.