Ось уже кілька років зимові водяники реклами не потребують. Але чи знаєте ви як чудово у Водяниках влітку? Приїжджайте на вихідні, та переконайтесь: тут варто затриматися довше.
Фото: Kzenon/Shutterstock/ТАРС
Село Водяники на Черкащині добре відоме любителям гірських лиж. Ще б пак, адже це перший великий гірськолижний комплекс у центральній Україні, всього за кілька годин їзди від Києва. Відкриємо секрет: переваги розташування та комфорту у Водяниках не зникають і влітку: їхати куди ближче, ніж до моря або до Карату, а відпочити можна не гірше, до того ж набагато спокійніше. Літні Водяники небагатолюдні. На вас чекають чарівні краєвиди, чисте повітря, захоплюючі прогулянкові маршрути, тиша, спокій та умиротворення. Додайте до цього щиру гостинність господарів і… Починайте збиратися зараз.
справи життєві
З поселенням проблем не виникне: на вас чекають два комфортні готельні корпуси зі зручними просторими номерами, відмінна сауна з джакузі, ресторан-колиба та цілий комплекс альтанок з мангалом, де можна влаштувати чудову вечірку-барбекю. І що приємно, все це буквально за кілька метрів одне від одного, так що далеко ходити не доводиться. Ті, хто бував у Водяниках взимку, знають, що комплекс радує зручною стоянкою для автомобілів. Усі життєві питання тут вирішуються буквально за кілька хвилин. Приїжджаєш і відразу поринаєш у стан повного релаксу.
Відпочиваємо із задоволенням
Літні Водяники чудове місце для велосипедних прогулянок. До речі, двоколісну «машину» тут можна взяти напрокат. Задоволення матимуть навіть ті, хто не є любителем фізичних навантажень. Для початку можна проїхатися до мальовничої дерев'яної церкви, яку так добре видно з вікна готельного номера, і до вітряків (тих самих, які ви, напевно, бачили в телевізійній рекламі), після доїхати до пляжу і переконатися, що засмагати і купатися тут просто чудово. Відчувши смак велосипедних прогулянок і повіривши в себе, можна вирушити і далі, наприклад в урочище «Поповські угіддя».
Вітряки у Водяниках
Жива вода
Приїхавши сюди, ви переконаєтесь: Водяники отримали своє ім'я не просто так. В урочищі «Поповські угіддя» б'ють три цілющі джерела, присвячені Діві Марії, Миколі Чудотворцю та Св. Пантелеймону. Чиста як сльоза крижана вода має м'який запам'ятовується смак. Поряд із джерелами, у густій тіні деревних крон знаходиться невелика купальня. Навіть у морозні дні вода в дерев'яному басейні не замерзає, весь рік вона зберігає постійну температуру в сім градусів. Потрібно мати певну рішучість, щоб зануритися літнім днем, зате і враження залишаються незабутні. І це якраз той випадок, коли краще один раз спробувати, ніж сто разів почути.
Купальня у Водяниках
справи життєві
Якщо двох велосипедних коліс цілком вистачає для щастя, і у своїх силах ви впевнені, вирушайте до села Буки. Тут незвичайно все, починаючи від назви села, закінчуючи абсолютно гірським пейзажем, більш ніж несподіваним на тлі неозорих черкаських полів. Найлегше було б припустити, що ім'я села походить від назви дерева «бук». Жаль тільки, що такі дерева тут не ростуть. Дивною виглядає і назва річки – Гірський Тикіч. Чому гірський, якщо рівнина кругом. Проте приїхавши до Буків, на власні очі переконуєшся – назва цілком виправдана. Невелика, всього 167 кілометрів довгою річка примудрилася прокласти собі дорогу серед давніх гранітів Українського гранітного щита та створити глибокий каньйон, оточений химерними громадами скель. Немов виправдовуючи своє ім'я, Гірський Тикіч то шумить і піниться на перекатах, то кипить вирами, то раптом завмирає дзеркальною гладдю тихих заплав.
Буцький каньйон
Зовсім неподалік мосту гуркотить перекат Вир – гідрологічний пам'ятник природи, між іншим. Скеля каньйону, страшно подумати, більше двох мільярдів (!) років! Букський каньйон не великий, його довжина трохи менша за п'ять кілометрів, але немов компенсуючи розміри якістю, він відкриває неймовірної мальовничості пейзажі буквально на кожному кроці. Двадцятиметрові скелі то нависають над водою карнизами, щетинаючи гострими кутами, то обриваються строгою вертикаллю, продовженою у дзеркальному відображенні тихого виру. Каньйон люблять альпіністи – скелі цілком спортивні, та й їхати сюди не те щоб далеко. Тут болісно жалкуєш про те, що не наділений талантом живописця, і клацаєш, клацаєш фотоапаратом, бажаючи показати, а може спробувати довести – для чудового відпочинку не обов'язково їхати за тридев'ять земель. Достатньо приїхати до Водяників.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
