Для всіх нас уже давно настала нова реальність. Як не злетіти з глузду та впоратися з колосальним емоціональним напруженням? Розповідають редакторки онлайн-журналу “Ліза”, та наші читачки.
Unsplash
Слава, головна редакторка онлайн-журналу "Ліза"
У перші дні війни я заспокоювалася... роботою. Щоб хоч якось зберегти зв'язок з реальністю та не ловити панічні атаки одну за одною, я сідала і починала працювати – розгрібала спам-коменти на сайті, чистила пошту, писала статті, підбирала до них ілюстрації.
Зараз уже маю цілу добірку особистих заспокоєнь:
- Чай-заспокоєння. Заспокійливий трав'яний чай з будь-якої аптеки на ніч. Допомагає заснути, якщо дуже складно.
- Трукрайм-підкасті. Я й раніше у стресові моменти слухала підкасті про маніяків, а тепер слухаю цілодобово, щоб просто собі заспокоїти та переключити мозок на іншу інформацію. Закрила собі російських подкастерів, відкрила море англомовних та польських.
- Страшні оповідання. Горорі – це взагалі мій головний антистрес, я й до війни вживала страшну кількість кріпі-контенту. Зараз не маю стабільного підключення до Мережі, щоб дивитись кіно, але зі мною на читалці повна збірка творів Лавкрафта. Читаю собі казочку на ніч.
- Шотландська ранкова передача Останній тиждень я постійно, кожного ранку слухаю передачу Good Morning Scotland, і мене це з невідомих причин дуже заспокоює.
- Арештович заспокійливий. Без коментарів.
- "Телебачення Торонто". Гумор – це важливо. Якщо не сміятися, можна з глузду з'їхати.
- Саундтрек із улюбленої гри. Я велика прихильниця серії The Elder Scrolls. У моєму теперішньому плейлисті одні тільки саундтреки з двох найулюбленіших ігор цієї серії: “Oblivion” та “Skyrim”. Вона спокійна, атмосферна, без слів, а ще нагадує мені про буремне дитинство, коли бігла після школи виконувати квести, заробляти грішки, крафтити зброю та купувати будиночки.
Головний лайфгак – читати новинні канали лише двічі на день. Зараз я перевіряю новини тільки пообіді, більшість новинних каналів у Телеграмі сидять без звуку. Я поставила пуші тільки на місцевий новинний канал, щоб знати, коли спускатись у підвал.
Unsplash
Сюзанна, редактор Liza.ua та moirebenok.ua
З першого дня війни я була головною панікеркою у домі. Читала новини щохвилини. Та вже зараз все інакше. Тепер я точно знаю, як собі захистити вдома (правило 2-х стін – сподіваюся, що воно врятує). Щоб не піддаватися паніці, я не дивлюся телевізор, не реагую на страшилки-повідомлення від знайомих, яким щось там розповіли їх знайомі або які роблять закид про погану ситуацію без вказівки джерела.
Звісно, іноді в мене бувають приступи до страху, та я швидко повертаюсь до спокійного стану з вірою у победу. А все тому, що читаю інформацію лише в официальних джерелах — штаб ЗСУ, Офіс Президента, сам Володимир Зеленський, КМДА тощо. Також вивчаю новини через ЗМІ - Суспільне, НВ, Сьогодні.
Якими б поганими не були новини, я намагаюся тримати розум холодним. Від розпачу сенсу не буде, адже головна мета ворога — зламати та підкорити український народ. Ну і коли здається, що все пропало (хоча в мене таке буває рідко, навіть коли вікна здригаються від «вибухів») я вмикаю свої заспокійливі засоби — Олексія Арестовича, Віталія Кіма та Євгена Карася. Вони зі спокійним голосом дають аналітику про події на передовій. Кожне відеозвернення цих чоловіків допомагає більше усвідомлювати, заспокоює, підбадьорює і піднімає бойовий дух.
Анастасія П., наша читачка
Мені допоможають заспокоїтися та відволіктися:
- Їжа та щось смачненьке (смаколики).
- Перегляд мультсеріалів (“Сімпсоні”, “Бургери Боба” та “Губка Боб”) дуже смішно ті, що всі ці мультфільми пов'язані з бургерами.
- Спілкування телефоном із сестрою, яка живе за кордоном.
- Спілкування з подругами, включаючи тих, які також залишилися в Києві і які поїхали.
- Мій пушистий друг та його молодший брат. Стежити за ними ще ті насолоди. Мій котик – таке ж заспокійливе як і Арестович, а від молодшого – шкідник.
- Дядько та його брат які захищають нашу країну, та щодня нам телефонують.
- Поплакати, бо це нормально та важливо.
- Граю у “Сімс 4”.
- Роблю маски для обличчя (бо планую вийти заміж за когось із ЗСУ або терборони та красу потрібно підтримувати).
- Вийти на вулицю, хоча б у магазин, побачивши людей, пройтися трішки по вулиці стає спокійніше.
- Тікток, зараз там дуже багато класного контенту.
А для моєї сім'ї це я. Я зараз живу з мамою, бабусею, тіткою та двома котиками. І я відчуваю себе у ролі мами, адже кожна з них читає купу новин, переживає, а мені доводиться їх заспокоювати. Отак і сама відволікаюсь.
Ірина О., наша читачка
Не рідко ловила собі на думці, що хочу втекти подалі від новин та всього цього, але втікати в прямому сенсі — не хочу, бо я вдома, на своїй землі. Тому допомагають інші світи, які дарують нам улюблені автори. Читаю книжки, у які можу зануритися із головою. Найкраще допомагає, якщо читання магічно перетворюється на перегляд фільму.
Як не дивно, але ще допомагають жарти. Коротка бесіда з близьким людиною, з якою можна поділитися своїми переживаннями в контексті шутки. Не тільки виговорилася, а ще й посміялася. Позитивні емоції зараз дуже потрібні, щоб тримати собі та свій стан «у руках».
Обійми. Коли ловлю собі на зростанні тривожного стану — просто обіймаю близького чоловіка або прошу міцно обійняти мене. Теплі руки, що пригортають до себе, спокійне дихання, ритм серця — ніби повертають мене до реальності, та кажуть «я тут, я поруч, ми в безпеці».
Unsplash
Юлія К., наша читачка
Я завжди була дуже чутливою людиною і різні життєві обставини я пропускаю крізь себе. Я страждала від панічних атак, колись це було щось дуже страшне і неконтрольоване. Згодом я навчилася з цим жити, прийняла це і воно мене відпустило.
- Коли я відчуваю що до мене швидко наближається хвиля страху.. головне не дати їй забрати тобі і не втратити контроль. Я переконаю собі, що всі погані обов'язково закінчаться. Все що зараз – це тимчасове. Я не житиму в цьому моменті вічно, кілька хвилин і емоційна система прийде до норми. Перетерпіти. Закрити очі, згадати моменти які надають сил. Дихати.
- Якщо я втратила контроль, і страх забирає мене. моменту, поки мене не відпустити хвилювання. Я думаю це щось схоже на медитацію. Текст може бути будь-який, вірш, молитва, мантра, пісня тощо.
- Також мій лікар радив мені, якщо ти відчуваєш тревогу, яка виникла раптово, ти відчуваєш легке запаморочення, або реальність стає якоюсь далекою. Потрібно змінити свої фізичні відчуття, якщо жарко — зап'ястя підставити під холодну воду і потримати кілька хвилин. Якщо холодно навколо, під гарячу воду. Також мати при собі ефірні олії м'яти, це може допомогти заспокоїти і відновити спокійне дихання.
Юля С., наша читачка
Знаєте, перші дні війни я не боялася. На щастя, пройшла курс заспокійливого, тому ще мала «запас» із нервами. Але потім почався треш із панічними атаками, тремтячими руками та страшними головними болями. Особливо після суткового моніторингу новин та вибухів біля рідного міста
Я десь почула, що треба заземлятися, відчути собі в реальному часі, відчути собі живою. Тому найперше, що почала робити, це заземлення: без кінця рахувала пальці на руках, описувала у думках інтер'єр своєї кімнати та диктувала, якого кольору смужки мого кота. Це працює не відразу, але все ж таки.
Після кількох днів у квартирі я зрозуміла, що треба кудись виходити із квартири. Зараз кілька разів на тиждень допомагаю мамі у магазині побутової хімії. Там величезний потік людей та багато роботи – для тривоги зовсім не вистачає часу.
Почала їсти багато шоколаду: він допомагає мені бути енергійною та зосередженою. Навіть від кофе немає такого ефекту. Що ж, сьогодні психологічний стан важливіший за талію та сантиметри на боках.
Також придбала собі гачок та клубок ниток. Тепер увечері, коли тревога особливо тримає за селезінку, я в'яжу довгу стрічку, яка навряд чи стане чимось.
Читати книжки чи слухати музыку поки складно, але плейлист спотіфаю також почистила та обновила. Звикаю до звуків поступово. Відкопала дуже старі пісні, з самих низів, що колись повертали мене до життя. Тепер це теж допомагає.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
