Наталія Хоменко, головний редактор журналу Ліза. Фото: Андрій Соколов
Найкраще, що я привезла на згадку з поїздки – безперечно, сину. Made in Greece. Афіни – колиска, так би мовити, європейської цивілізації. Але цей «видобуток» – поза конкуренцією. А з будь-яких інших поїздок я везу місцеву їжу та напої. У черзі на реєстрацію в аеропорту в Римі чоловік хихикнув: навколо дівчини з пакетами Gucci та Dolce&Gabbana, а ми – ніби до супермаркету сходили. Прошутто і пармезан, грап та оливкова олія, в'ялені помідори з ринку та ароматні ковбаски від місцевих фермерів – що може бути прекрасніше, ніж привезти з країни її особливий смак та аромати?
Чесно кажучи, я не відразу зрозуміла, що пишу на актуальну тему. Я не навмисне - це вийшло само собою. Просто в свіжому номері журналу «Ліза» ми з колегами вирішили поділитися з вами: що цікавого привозимо з поїздок. Щоб не стотисячний магнітик на холодильник – безглуздий шматок пластику за 4–5 євро, а корисні речі, якими потім користуватимешся і згадуватимеш свою подорож. І я зрозуміла, що пнайкрасивіше їжі та напоїв для мене – лише посуд, у якому всі ці «спеціалітети» подають на стіл.
Мій улюблений посуд: з кожним предметом пов'язана своя історія. Фото: Наталія Хоменко
Хотіла написати про щось зі своєї колекції, витягла її на стіл і... не змогла вибрати. Келихи з Польщі, Бельгії та Франції; чашки з Німеччини, Греції та Ізраїлю; улюблені чарочки зі Львова… Мабуть, найкумедніші мої експонати – вінтажні чарки з антикварного магазину в Празі (при перерахунку на наші гроші вийшло трохи більше ста гривень за 6 штук) та 4 тарілки, які я вагітна торгувала прямо в ресторані маленького італійського містечка Кастель- д'Аріо. Нам подали в них десерт - і я закохалася з першого погляду. Офіціант розгубився від мого питання, пішов на кухню, довго з'ясовував, чи можуть вони мені їх продати... Не знаю, може, у них теж є прикмета, що не можна відмовляти вагітній жінці, а то миші заведуть? Загалом, щоб уникнути мишей або просто з людинолюбства, але тарілки мені віддали. По 4 євро за штуку. Дешевше магнітиків, до речі!
Кіш з брокколі та помідорами. Фото: Наталія Хоменко
Рецепт сьогодні буде теж «заморський» і теж один із моїх найулюбленіших.
середземноморський киш з брокколі та помідорами.
Тісто я беру готове, листкове. Як правило, не заморожене,«живе». Але пробувала піч і з пісочного - теж добре виходить. Тож беріть, яке більше любите. Якщо бажаєте приготувати тісто самі, рецепт є тут. Отже, нам потрібні:
- 1 лист готового тіста
- 2 цибулини
- 70 г грудинки або будь-якого копченого м'яса, шинки (важливий аромат)
- 1 середня головка брокколі
- 2 помідора
- 5-6 яєць
- 200 г твердого сиру
- 150 г сметани
- 2-3 зубчики часнику
- 1 ст.л. крохмалю
- сіль, чорний мелений перець
Приготування:
Тісто викладаємо у форму (поверх пергаменту або фольги, щоб не чіплялося), будуємо високі борти. Цибулю ріжемо кільцями і розсипаємо по тісту. Дрібно ріжемо грудинку і рівномірно розподіляємо. Розбираємо брокколі на суцвіття і обережно викладаємо в ту ж форму. Зверху кладемо тонкі кільця помідорів. Яйця збиваємо, додаємо до них сіль, перець, розчавлений пресом часник та сметану. Знову збиваємо, додаємо крохмаль, перемішуємо, кладемо тертий сир. Поступово розподіляємо заливку по поверхні овочів.
Випікається це диво близько 40 хвилин на невеликому вогні, точний час залежить від вашої духовки. Якщо бачите, що сир та тісто підрум'янилися - можна виймати. Вже до цього моменту аромат по будинку розноситься такий, що відігнати сім'ю або гостей від пирога неможливо. Якщо раптом вам вдасться не з'їсти весь киш одразу, у холодному вигляді він буде не гіршим. Кілька днів киш може запросто прожити в холодильнику. Ну, якщо ви раптом йому це дозволите.
Можна варіювати начинку: без помідорів, з баклажанами, додавати болгарський перець... Як каже моя польська подруга: «Ти - наш Гордон Рамзі». Тобто твій пиріг - твоя фантазія!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
