Гендерна рівність: міф чи реальність? Думка читачів та психолога

Ми говоримо, що живемо у вік гендерної рівності. Але наскільки по правді рівні чоловік та жінка? І в яких сферах не пахне розподілом обов’язків? Ми зібрали думку серед наших читачів та попросили професійного психотерапевта прокоментувати це питання. Якийсь час тому Facebook-сторінка “Лізи” запостила карикатуру, що проливає світло на ґендерну рівність у кар’єрі. І сотні жінок погодилися з малюнком: на заваді чоловіка з перешкод – хіба що небажання бігти марафон. Ну а у жінок є ще будинок-сім’я-діти, і яка вже тут кар’єра… Наводимо найцікавіші думки та просимо практикуючого психолога та психотерапевта Олену Шпундру висловитись на тему. Ця картинка про уявну рівність у кар’єрі сколихнула Мережа. Під нею розкрилися цілі баталії. Жінки казали: «Ще пару-трійку дітей, що вічно хворіють, забули додати!», а чоловіки зверхньо заперечували: «Це односторонній погляд на сім’ю», «Ваш фемінізм закінчується, коли починається війна і ви до нас тиснетеся в пошуках захисту та опори». Поки стоїть світ, у ньому співіснуватимуть протистояння та тяжіння статей. Але чи така справедлива картинка? Або, можливо, рівності чоловіків і жінок у сім’ї та в кар’єрі набагато більше, просто його не всім вигідно бачити?Скляна стеля Я спостерігаю скляну стелю, яка продовжує нависати над жінкою в тих областях, що пов’язані з владою та силою.Світ політики та великих грошей – це досі світ чоловіків. У першій десятці списку Forbs за 10 рік жінок немає. Перша жінка виникає лише на 2018 місці.Відповідно до звіту з глобального гендерного розриву 2016 року, в Україні жінок-депутатів у парламенті та місцевих виконавчих органах лише 12,5%.Із 423 народних депутатів зараз у Раді всього 53 жінки. Красномовно, чи не так?У Кабінет Міністрів жінок якщо і впускають, то дають їм традиційно «жіночі» портфелі, на кшталт соціальної політики та охорони здоров’я. І, напевно, про зміни та рівність, ми зможемо говорити лише тоді, коли у нас з’явиться жінка-міністр оборони, а жінок-депутатів буде не менше ніж половина. Цікаву лінію влади жінок показано в 6 сезоні популярної теледрами «Картковий будиночок», де Клер Андервуд зміщує з посади президента власного чоловіка Френка і робить ставку на жіночу солідарність. Ми бачимо жіночий кабінет міністрів, жіночу армію, жіночу адміністрацію президента. Царство амазонок, у якому чоловіки перебувають лише друге, допоміжних ролях. Показано лякаюче і утопічно, але хто знає… У попередніх 5 сезонах ми спостерігали, як Френк не давав просунутися Клер, вривався в її проекти, змінював домовленості, вдавав, що цінує, насправді не цінуючи.Жінка здатна багато на що, а ображена жінка здатна на все. Можливо, й у нас недооцінені жінки скоро зрушать владу цих нудних сірих піджаків, віку 40+, які думають, що щось можуть вирішувати за всю країну.А ви рівні? Говорять читачки Шлюб для жінки – це рівне партнерство? Чи патріархальна модель – тільки ти ще й працюй? Чи з його початком кар’єра зовсім закінчується? А що ви відповісте на запитання: “Чи відчуваєте ви нерівність із чоловіками?” Ось що кажуть наші читачки: Дар’я: «Працюємо обидва та обидва вдома Побут більше на мені, покупки та діти – теж. Хоча не можу сказати, що чоловік зовсім не бере у цьому участі. На ньому залишаються інші питання, наприклад, наш великий собака. Він здебільшого з ним. Я ним займаюся за потребою. Щодо оплати праці, якщо говорити про загального роботодавця, то на цьому етапі виходить порівну. Але загалом чоловік отримує більше». Людмила: «У нас із чоловіком рівність майже! Дитина частково задіяна в побут, але точно знає – дорослість вже близько і часто каже “я хочу бути маленькою”». Ріталіна: «Відчуваю однозначно нерівність! З Чоловіками змагання безглузді – у моєму досвіді – чоловік Перший». Жанна: «Нерівності не відчуваю, по роботі. Побут, звичайно, більше на мені, тому що я вдома працюю, а чоловік на роботу ходить, але коли вихідний – готування здебільшого на ньому». Тетяна: «Про розподіл ролей у нас по-різному Побут більше на мені, в сенсі прибирання-готування, але я гадки не маю як платити за квартиру або міняти лампочки. Тобто приблизно – так, але практично давно – ні. Розподіл – я планую та вважаю ремонт, чоловік закуповує та робить. Я домовляюся про прийом дитини у лікаря, прикидаю варіанти розмови – чоловік щастить та підтримує при аналізах. Платимо обоє. У побуті я досить розслаблена – діти вмикаються. Син років із 7 носить воду питну. Це поряд, але це його. Донька прибирає, але треба нагадати. Розваги на мене. Навчання дітей також. Але організаційно чоловік бере участь. Часу він працює більше. Оплата радше однакова. Але у чоловіка бувають гонорари». Юлія: «Не відчуваю рівності, все одно вигортаєш більше Просто тому, що на 1 поклик дітей «тато» йде 10 штук крику «мама». І якщо хочеш і заробляти, і для душі, і сім’ю живеш 3 життя і вміщуєш у добу все. Хоча діти в побуті допомагають, старша о 8-й вже готує собі яєчню і діти молодші знають що і на них чекає така доля, прибирають іграшки з 3 років». Олена: «Я витратила чимало зусиль за 10 років на те, щоб вирівняти побутове навантаження. Мені це було важливе. У низці пунктів зійшлися на аутсорсі. Важливе моє відкриття, мені здається, деякі жінки тут зайво чоловіків обмежують (не довіряють, що впорається напевно) – питання навчання, медобслуговування дитини, розвиток дитини – частина їх чоловік може взяти на себе і це буде йому навіть цікаво і на радість». Катерина: «Ми підключаємо дітей у роботі по дому у всіх пунктах, особливо у прибиранні Коли працюють обидва, побут і господарство зазвичай на мені, але намагаємось компенсувати це, наприклад, ранковим сном чи турботами про дітей на татові». Тетяна: «Деяка нерівність завжди присутня Якщо буде вибір – взяти на роботу чоловіка чи жінку, у більшості випадків роботодавець надасть перевагу чоловікові. Оплата праці теж переважно вища у чоловіків, навіть якщо вони виконують ту ж роботу, що і жінки. Але є кілька “але”. Я зауважила, що досить часто чоловіки краще виконують одну і ту ж роботу, ніж жінки, я признаю, що вони є кращими професіоналами (у тому випадку, якщо ми говоримо саме про профі, а не про скарбницю). Крім того, є багато робіт, які досить добре оплачуються, але жінки їх не можуть виконувати (водії, дальнобійники, будівельники, зварювальники тощо).Резюме психолога Класичні патріархальні сценарії, коли «чоловік працює, а дружина вродлива», або чоловік – фінансовий центр, а жінка – хранителька вогнища – ще зустрічаються, але життєздатні дедалі менше. Бодай просто тому, що жінки самі хочуть розвиватися. Але й до класичного західного партнерства нам ще далеко. У кабінеті я часто чую скарги: він нічого не робить, він мені зовсім не допомагає, вдома все на мені, я втомилася. Але відбувається це зовсім не тому, що чоловіки – якісь злісні дармоїди чи невміхи. Коли починаєш розбиратися, виявляється, що жінка сама не віддає чоловікові справи, воліючи контролювати все, навіть спілкування тата з дитиною. Ми, діти 70-х і 80-х, отримали у спадок два «кастрируючі» чоловіки сценарію:перший – від бабусь, «Сильна баба». Коли чоловіки гинули якщо не в таборах, то у війнах, і жінка змушена була не лише тягнути на собі все, а ще й переживати втрату.другий – від мам, «Жінка нещасна», коли чоловік або спивався, або зникав, залишивши її одну з дитиною, або залишався, але був «ні риба, ні м’ясо», а так чоловік-гриб. І жінка знову тягла все сама, присмачуючи побутове навантаження ще й образою «чоловіки перевелися», «їм усім тільки одне треба», «мій все одно ні на що не здатний». Ми просто не бачили прикладів нормального розподілу домашніх обов’язків. Тому зараз, працюючи нарівні з чоловіками, просто забуваємо вдома віддати їм їхню частину справ. Тому що несвідомо їх інвалідизуємо, не довіряємо, боїмося. Від дівчат і жінок часто звучить: він мені допомагає або я хочу, щоб він більше мені допомагав. Думаю, дивитися на внесок чоловіка в будинок та сім’ю, як на допомогу – це абсолютно неправильна позиція, вона не про рівність.Чоловік не “допомагає” прибрати, випрати, приготувати. Він у цьому будинку живе, значить разом із тобою робить усе, щоб у цьому будинку було комфортно. Те саме стосується дітей. На тій лише підставі, що жінка носить дитину в животі 9 місяців, багато хто з них вважає, що пройшли якийсь особливий курс материнства. Чоловік до немовляти не допускається як недосвідчений. А потім, коли «немовляті» вже років 14, мама плаче: «Не впораюся, а чоловікові все одно – він сином майже не цікавиться». Так ти ж його 14 років від сина усунула – “я краще зроблю”, “я мама, я знаю”, “я сама, а ти краще йди”. Як тепер чоловікові зблизитися з 14-річною людиною, за якою він лише спостерігав із-за спини дружини? Тому, щоб менше відчувати нерівність, жінкам потрібно вчитися дивитися на чоловіка як на дорослу та здорову людину, якій можна і потрібно передавати сімейні справи, щоб ви обоє могли ще й працювати. Що заважає дамам на цій картинці посунути одному з учасників гонки прасувальну дошку, іншому – тазик з білизною, третьому – плиту? І тоді умови життя будуть по-справжньому рівними. Згодна чи ні? Поділися своєю думкою у коментарях!