Тобі так можна!

Часом ти поводиться як дівчисько, але тут же поспішаєш обсмикнути себе. А чи треба це робити? І до якого віку можна цілуватися на вулиці та одягатися так, як хочеться?

Добре бути двадцятирічної, коли йде будь-яка зачіска і будь-яка навіжена витівка вважається милою фішкою. Добре (напевно) бути бабусею, загартованою боротьбою з армією онуків та вихованням під’їзних котів і взагалі не звертає уваги на все інше. А як бути, якщо ти поки що маневруєш між цими двома категоріями і постійно запитуєш себе: «Оце для мене нормально чи вже ні?». Ти фарбуєш волосся в «звичайний» каштановий, хоча хочеться в дратівливий рудий (але що скажуть колеги!). Знайшовши в шафі чумову сукню п’ятнадцятирічної давності, легко влазиш у неї, милуєшся собою в дзеркалі, але з подихом відкладаєш її вбік (занадто коротке: всі подумають, що я молоджуся). Після довгих вагань дозволяєш новому приятелю, який майже на десять років молодший, забрати тебе з роботи, але просиш почекати геть у того магазину (не хочеться потрапити комусь на очі). Постійні самообмеження заважають тобі жити і радіти життю, хоч і допомагають «зберегти обличчя». Але, якщо розібратися, перед ким?..Навіть не сумнівайся! Якщо до різких змін ти не готова, але перейматися постійними причіпками вже немає сил – розслабся! Тобі точно можна: Виглядати стильно. Немає такої дати в календарі, після якої ти можеш забути про рекомендації стилістів і покірно вдягнутися в «січі» сіро-коричнево-чорні речі класичного крою і ортопедичні туфлі. Висловлювати емоції. Можна триматися з коханим за руки на прогулянці, цілуватися під час зустрічі, сміятися в кіно та плакати за кермом, якщо хтось примудрився зіпсувати день зранку. Постійно приховувати почуття шкідливо для здоров’я та психоемоційного стану. Витрачати гроші на радощі. Твій внутрішній Дорослий завжди знайде десяток аргументів, чому зайві триста гривень краще витратити на запаси бакалії чи поповнення домашньої аптечки, а не на нову помаду чи бажану книжку. Але іноді його можна не слухати, щоб не позбавляти себе всіх радощів життя. Мати хобі. Батьки не віддали тебе в дитинстві до художньої школи, а бажання малювати нікуди не поділося? Що ж, на YouTube повно відеоуроків, а всі матеріали легко замовити через Інтернет. Якщо думаєш, що вже пізно, почитай історію бабусі Мозес, яка почала малювати у 67 років і стала однією з основних постатей американського примітивізму.Голоси у голові Якщо ти звикла оцінювати себе з чужого погляду, це говорить про твою невпевненість та залежність від думки інших. Дізнайся голос свого внутрішнього критика. Найчастіше це буває мама, рідше – подруга, бабуся чи начальниця. Після персоналізації тобі буде простіше знаходити контраргументи у суперечках та ігнорувати цей «голос». Отримуй позитивне підкріплення. Знайди в Мережі спільноти однодумців та викладай фото своїх робіт, розповідай про те, що для тебе важливо, тим, хто точно оцінить. Підтримка друзів допоможе не зациклюватись на негативі. Здається, хтось дивиться на тебе засуджено? Може так і є. Але ні в кого немає права оцінювати інших, ставлячи себе вище за них. Як казав класик, а хто судді? Програй неприємні ситуації до кінця. Якщо старенька в автобусі з несхваленням дивиться на твій манікюр, не треба стискатися внутрішньо. Уяви, що може бути далі: вона зробить тобі зауваження? Навряд чи. Навіть якщо й так – ну й хай каже!