Чому нам так важко дбати про себе: думка психолога

Про те, як важливо любити себе та піклуватися про себе, знають усі. Але не всі вміють це робити. Адже зараз, коли нерви і сили виснажені затяжною пандемією, це просто життєво необхідно. Чому треба берегти себе просто зараз, а не чекати, коли буде зовсім погано, розповідає психолог Олена Шпундра.

Життя на останньому подиху Навколо нас дуже багато людей, які живуть на «останньому подиху». Ті, що працюють і не беруть лікарняний з температурою 38.5. Працюючих понаднормово, без відпустки, без вихідних. Тих, хто пахне за домашніми справами, не дозволяють собі нічого, крім задоволення зовсім вже базових потреб. До лікаря? Пізніше, я ще не вмираю, ось буде зовсім погано, тоді я схожу. До масажиста? Що за марення, це чудасії багатих. До психолога? Це взагалі капризи багатих та нудьгуючих дамочок. В подорожі? Що гроші більше нікуди подіти, ось краще копитиму на квартиру (машину, шубу, туфлі, дитині на навчання). У неділю не робити нічого та полежати вдома? А дача, а город (генеральне прибирання, прання, семінар, відвідати троюрідну тітоньку)? Купити руколу та свіжий лосось, замість курячих ніжок та картоплі? Це дорого, ніяких грошей не вистачить так харчуватися. Денний крем та нічний та за 50 доларів кожну баночку? Та ви що, я краще кремом фабрики «Слов’янка» змажу і обличчя, і руки, ще й п’яти, масочку з кефіру зроблю, то моя мама робила і бабуся. І нічого – виглядали чудово.Фраза «Дбати про себе» звучить для багатьох як лайка, маніфест егоїзму або щось зовсім недоступне мозку, хоча включає дуже прості речі, які ніяк не ущемляють – стежити за навантаженням і давати собі відпочинок, бути дбайливим до здоров’я, дозволяти собі маленькі приємності на кшталт прогулянки. або чашки капучіно у затишному кафе. Але людям простіше видертися на Монблан, ніж дозволити собі щось зробити.Все йде із сім’ї Звичайно, все йде з родини, від мами з татом ми отримуємо базовий сценарій стосунків із собою та іншими. У сім’ях, де тато щоранку вичавлював гирі, робив пробіжку і обливався холодною водою, а мама щовечора, не поспішаючи, накладала крем на обличчя, розтираючи його легкими масажними рухами, а сукні шила у кравчини, дитина отримує приклад і навичку догляду за собою. І цей догляд більше, ніж обов’язкові гігієнічні процедури начебто вмитися, почистити зуби, прийняти душ, яким навчають усіх. Тому що, крім необхідності, включає здорову доброзичливість до власної тілесності та потреб. А якщо сім’я, де бабуся не відпочивала, мама не відпочивала, дочки вони передали теж не відпочивати. Чи син із сім’ї, в якій чоловіки одягають костюми лише двічі – у день весілля та в день похорону? Із родини, де мужики не плачуть та не танцюють. Такі діти з дитинства привчені до труднощів, самобичування та аскези. Вони ніби не живуть, а терплять чи звинувачуються, якщо дозволяють собі хоч на крок відійти від поневірянь. Зрозуміло, такі сценарії виникли не на порожньому місці, коли саме такий спосіб, як самозречення, відмова від своїх потреб і бажань, допоміг їхнім предкам вижити в ті часи, коли вдавалося вижити не всім. І ці часи були не 300 років тому, а лише 70-80.Але данина пам’яті нашому роду не в тому, щоб продовжувати відпрацьовувати випробування, яких давно вже немає, а в тому, щоб жити з повагою та вдячністю до досвіду предків, відчувати радість за те, що випробування закінчилися та передавати цю радість далі.Навчися дбати про себе Тому, щоб нарешті розірвати цей сценарій зневаги собою в ім’я якоїсь великої мети, слід сказати собі 3 прості речі:Жодної великої мети не існує. Усі цвинтарі світу заповнені людьми, які були великими чи думали, що вони великі. Ти будеш великим бізнесменом, вченим, співаком, співробітником, який ніколи не брав лікарняний або бомжем, – ви зустрінетеся на одному цвинтарі. Вся різниця буде лише у ціні надгробка. Але чи буде це важливо, коли ти вже в труні?Твоє тіло одне. Іншого вже ніколи не буде. І органи у твоєму тілі це як двигун у машині. Ти стежиш за своєю машиною? Робиш ТО, профілактику двигуна, міняєш гуму на зиму? За тілом потрібно стежити так само, щоб довго ним користуватися. Тим більше, коли воно саме «кричить» якимось симптомом. Твоє життя теж єдине. У ній є лише «сьогодні і зараз» і ніякого «потім» чи «пізніше». Гроші – важлива частина життя, але вони й заробляються для того, щоб зробити це життя більш комфортним та якісним. Це не мета життя, це лише засіб зробити його кращим. Краще жити – це краще харчуватися, отримувати якісне медичне обслуговування, дозволяти собі відпочинок. Зупинися прямо зараз і подумай «як я почуваюся?», «Чи потрібен мені відпочинок?», «Чого я зараз хочу?». І від того, що ти зупинишся і даси собі те, що ти хочеш, чого потребуєш, світ не впаде і тебе не порахують в ньому запеклим егоїстом. По-перше, тому що дбати про інших може той, хто вміє дбати про себе, інакше звідки брати навички турботи. А по-друге, бо загнаних коней пристрілюють. Ти ж не хочеш, щоб тебе пристрелили?