Токсичне материнство та токсичні мами – це тема, яка у всіх на вустах. Багато жінок і дівчат стикалися з такою мамою — це свекруха, або бабуся, або мама подружки, або власна мати. Пояснює це явище у подробицях психолог Олена Шпундра, спеціально для читачок «Лизи».
Найогиднішим фільмом, після якого я довго не могла позбутися нудоти, став фільм «Піаністка» Міхаеля Ханеке. Не тому, що він погано знятий або жахливо зіграний, і не тому, що це взагалі жах. А тому, що в ньому з лякаючою натуралістичністю показана вся гидота токсичних стосунків матері та дочки. За словами критиків, Міхаелю Ханеке та Ізабель Юппер «вдалося створити страшний світ непроникного жіночого безумства», а враховуючи те, що безумство відбувалося між двома найближчими і рідними людьми, робило все показане на екрані ще гірше.
Токсичні стосунки між матір'ю та дочкою існують не лише на екрані.
Ніяка фантазія окремо взятого письменника чи сценариста, або навіть групи письменників та сценаристів, не здатна створити такі образи та історії, які створює реальне життя.
І, звісно, про це вже багато пишуть. Про те, що є токсичні матері та як це впливає на дітей. Але досі суспільство не готове відмовлятися від фантазій, у яких стосунки «дочки-матері» сповнені чистої, як сльоза Богоматері, материнської любові, турботи, самовіддачі, а якщо в них щось йде не так, то це, звичайно ж, підступи злих сил, чи невдячні діти, «зіпсовані» коханням.
У мережі розгорівся скандал, у якому дочка шансон-діви, Любові Успенської прийшла на ефір в одну з шоу-програм та звинуватила відому матір у фізичному та психологічному насильстві.
І ось уже пару днів ми спостерігаємо таки бенефіс стереотипів про святих матерів, злих телевізійників і невдячних паразитів-дітей.
Звичайно, ми маємо класичний випадок "її слово проти слова матері".
Ніхто з нас разом із Любовю Успенською та її дочкою, Тетяною Плаксіною, не жив, тому важко розібратися, що відбувається між ними насправді.
Але, як психолог, я звернула увагу на три моменти, за якими вірю саме Тетяні, і вважаю її мати токсичною і просто таки отруює життя дочки.
Усвідомлено чи ні? Скоріш за все ні.
Але відсутність у матері розуміння свого впливу на дочку і відсутність навмисності, не роблять цей вплив менш неповноцінним для дочки.
Переглянути цю публікацію в Instagram
- Перший момент – на руках у Плаксіної є старі шрами.
Вона каже, що почала різати себе у підлітковому віці.
Працюючи з підлітками, я знаю, як часто багато з них займаються самозбитком - ріжуть себе бритвами, шрамують, п'ють проносне і сечогінне, виривають волосся, подряпують шкіру. Це може бути пов'язано і з психіатричним дебютом, і з тим, що відносини будинку в сім'ї або в школі з якихось причин нестерпні настільки, що хочеться завдати собі болю фізичного, щоб заглушити біль душевний.
Сама Любов Успенська таки робить ставку саме на психіатрію, її адвокат публічно розкрив діагноз доньки, що є прямим порушенням її прав. Але якщо це зробив саме адвокат, значить клієнтка, тобто Любов Успенська схвалила ці дії.
Заради справедливості скажу, що з практики теж знаю приклади, коли у звичайних, жодного разу не токсичних сім'ях, з'являється дитина з психіатрією, яка творить жахливі речі, але це ніяк не можна змінити. Є приклади, коли психіатрія відсутня, але в дитині закладено програму саморуйнування, що жодним батьківським коханням не можна змінити її перебіг.
Тобто перший момент начебто створює більше сумнівів, ніж прояснює їх.
- Але переходимо на другий момент – приблизно рік тому, Тетяна Плаксіна тяжко травмувалася, впавши з велосипеда, у неї перелом щелепи з ускладненням від спочатку неправильного лікування.
І ось в Інстаграмі Любові Успенської з'являється відео, на якому вона вся після пластики, в мейку, з укладанням і взагалі прекрасно голить на лисо свою виснажену, ще й понівечену травмою обличчя, доньку.
Артистка пояснює свої дії бажанням позбутися негативу, що навалився на її сім'ю:
«Після двох складних операцій ми багато чого переоцінили. Насамперед значення справжньої краси. А сьогодні ми проробили роботу, на яку я з працею змогла вирішитися, але яка у підсумку нам усім принесла величезне визволення».
Враховуючи, що Тетяна дуже зовні схожа на матір, лише тонша за конституцію, це акт практично знищення власного двійника. Який на 35 років молодший. Ще й стрункіше.
Та й взагалі, вдумайтеся - твоя дочка отримала травму обличчя, а щоб ми не говорили, зовнішність, обличчя, волосся важливі для будь-якої людини, і ти замість того, щоб підтримати її і поголити, наприклад, себе, або хоча б відмовитися від мейка , Голиш її на лисо, тобто робиш все ще гірше, ніж є. Та ще й викладаєш відео в соцмережі.
Переглянути цю публікацію в Instagram
- А тепер факт третій: Тетяна не просто зовні копія матері, вона ще займається музикою, пише пісні, досить непогано співає. Важко не подумати про заздрість та ревнощі старіючої зірки до молодої та талановитої дочки.
Крім того, ми бачимо Тетяну: вона пригнічена, знесилена, але цілком зв'язливо й нормально говорить, а від матері хоче лише одного — свободи, відпустити її жити своє життя та займатися тим, що вона хоче.
В ефірі першого ж шоу на неї напали "Вам 30 років, треба було давно піти, а ви не працювали, не заробляли, паразитували на матері, а ось я пішла". Загалом тут уже починається бенефіс стереотипів та віктимблеймінг.
Один особливо яскравий пасаж, я навіть процитую.
Коли Тетяна розповіла, що останньою краплею, яка змусила її прийти на ефір і сказати правду, стало те, що Любов Успенська привела до себе в будинок якогось племінника, причому поселила його на території дочки і стала всіляко із задоволенням проводити з ним час, одна прекрасна дама видала наступний перл:
«Якщо мамі не вистачало кохання дитини, вона знайшла собі іншу дитину. Їй потрібне кохання, якого вона не отримувала».
Чудово. Якщо раптом ваша дитина будь-якого віку любить вас не так, як вам хочеться, недостатньо сильно, то можна знайти собі іншу дитину, з більш правильним і рясним коханням. І це якраз про донорське кохання, про материнство, як компенсацію своєї нездатності створювати теплі відносини з іншими людьми, про материнство, як інвестиції в старість: «Народжу дитину, вона мене любитиме, вона буде за мною дивитися, народжу дитину для себе» .
І, на жаль, багато жінок народжує дітей саме з цими думками. Які вони, втім, не ризикують озвучувати, але виявляються щодо дитини.
Далі вже усі стереотипи показав Малахов.
Любов Успенська викликала його, щоб озвучити свою версію, про психічно хвору, схильну до чужого впливу, невдячну дочку.
Він прямо сказав Тетяні:
«Мені здається вона чекає, щоб ти вибачилася, ти ж розумна дівчинка», «глобального вселенського щастя не може відбуватися, якщо ти не поважаєш своїх батьків», «в усіх релігіях є «поважай батька і матір, якими б вони не були, хоч би якими вони тобі не дісталися».
Розумні дівчатка повинні вибачатися, навіть якщо вони просто хочуть жити своїм життям. Батьків треба поважати, незважаючи ні на що. Не засмучуй маму, їй щойно поставили крапельницю. Тут і тиск на жертву, і все те сміття, яке вкладається в голову дівчаткам, починаючи змалку. Тому вони мовчать і вибачаються, навіть коли чоловік їхнього дому б'є.
І так, багато хто закидав Плаксіною звинувачення чому вона не піде і чому вона не працює, їй же вже 30 років.
Героїня Ізабель Юппер у фільмі «Піаністка» теж не йшла, хоча їй було 40 років. Чому взагалі жертві так важко розірвати стосунки з ґвалтівником, хоча вона сама і змінюється з ним ролями, і багато в чому підтримує? Ось чому:
- На те, щоб зробити ривок від насильства, потрібні величезні сили. А часто їх нема, бо насильство знесилює.
- Можна пошукати підтримки ззовні, але часто замість того, щоб допомогти, суспільство продовжує давати осуд, що так само не додає сил.
- Крім того, коли ґвалтівником є власна мати, це такий конфлікт між ненавистю до неї та любов'ю, який бачиться нерозв'язним, бо здається разом із ненавистю доведеться відмовитися і від кохання.
Насправді ні. Іноді токсичні стосунки з матір'ю можна розірвати, припинивши спілкуватися з нею. Але коли з життя зникає насильство, у ньому звільняється місце саме для кохання.
Для розуміння «я люблю свою маму, але не можу спілкуватися з нею, тому що те, що робить мені боляче».
І так, за дитячо-батьківські стосунки відповідають батьки. Хоча б тому, що вони прийшли до них дорослими та дієздатними, а дитина – ні. Батьки вчать дитину моделі відносин, у якій у підсумку і виявляються. І якщо модель виявилася в результаті такою, як у Плаксіної та Успенської, але Любі треба не під крапельницею страждати на публіку, а як мінімум сидіти в кабінеті у хорошого терапевта та шукати відповідь на запитання «Що я зробила не так?».
Фото: https://www.instagram.com/uspenskayalubov_official
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
