Їжа давно переросла свої первинні, зумовлені інстинктом самозбереження, функцією підтримки організму в нормі. І стала чимось більшим. Їжею можна компенсувати відсутність емоційного тепла та яскравих фарб життя. Заїсти страхи. За допомогою відмови від їжі висловити свою громадянську позицію. Фіксацією на їжі сублімувати інші тілесні потреби.
Неналежне використання дає широке поле порушень. Тому розлади їди стали практично бичем сучасного суспільства. Який не оминає і дітей.
Анорексія, булімія, розлад виборчого харчування, компульсивне переїдання – починаються у підлітковому віці на тлі дисморфофобії.
Дисморфофобія або комплекс Терситу (на ім'я воїна, який брав участь у Троянській війні і відзначався особливим каліцтвом) – тяжке переживання недоліків своєї зовнішності. Причому, недолік може бути як реальним, так і надуманим.
Через цей стан проходять практично всі підлітки як хлопчики, так і дівчатка. Починаючи десь із 12 років і старше все, що стосується власної зовнішності, стає для підлітка гіперважливим. Дівчата годинами крутяться перед дзеркалом. Хлопчики, які досі взагалі не виявляли інтересу ні до своєї зовнішності, ні до гігієни, раптом починають стирчати у ванній, роблять зачіски, прикрашають себе пірсингом чи тату.
Саме в цей період батьки чують скарги "я надто товста", "у мене криві ноги", "я надто дрібний", "я негарна". Говорити щось на спростування марно, діти все одно не сприймають, зате починають вимагати все більше коштів на одяг та красу.
У нормі цей період проходить десь до 17 років і проходить без наслідків. Батькам треба його просто перечекати як грозу.
Але не забуватимемо, що психіка у всіх різна. Та й наше суспільство чітко розділилося на 2 табори — бодіпозитивники та бьютіфетишисти. Якщо бодіпозитив пропагує безумовне ухвалення свого тіла та зовнішності, то бьютіфетишисти живуть за принципом «краси багато не буває».
І на мій погляд, сила саме за ними, тому що за ними фінанси всього фешну бізнесу. Тому як би не кричали бодіпозитивісти «люби себе таким, як є», індустрія краси підступно шепоче «але можна трохи покращити» і підкидає все нові і нові засоби поліпшення. Отже, вкидає величезні кошти на рекламу вдосконалення себе.
Навіть дорослі піддаються впливу і купують чергову суперсивокрутку для розгладження зморшок на попі. Що ж казати про підлітків. Дитина з неокрепшей психікою під час гострого невдоволення собою підпадає під вплив бьютифетиша і якийсь харчовий розлад напевно гарантовано. Тому що краса починається зі стрункості. А стрункості можна домогтися лише переставши їсти.
Існують ще психологічні проблеми, пов'язані з обстановкою та стосунками у сім'ї. У підлітковому періоді все це впливає ще більшою силою. Що теж дає благодатний ґрунт для виникнення розладів харчових звичок.
Крім того, частина цих розладів обумовлені тими чи іншими розладами психіки, які маніфестують саме в підлітковому віці.
Тому підлітковий період для батька – це як мінне поле. Не знаєш чи пройдеш, чи підірвешся.
Симптоми харчових розладів
Які ж симптоми харчових розладів і коли треба бити на сполох:
- втрата або набір ваги більше ніж на 5 кг це завжди привід звернутися як мінімум до терапевта та психолога;
- дитина перестає їсти вдома, а на всі питання та пропозиції поїсти відповідає «їла в школі, після курсів перекусила, була в гостях у Маші, там поїла»;
- закривається і довго сидить у ванній або туалеті, особливо якщо біжить туди відразу після їжі;
- не може наїстися, весь час щось жує, шукає якісь перекушування чи добавки;
- часті та безпричинні блювання;
- незвичайні харчові звички (раптом починає їсти один продукт чи ретельно вираховувати кількість калорій);
- спотворений тілесний образ (коли починає говорити про себе те, чого точно немає, наприклад, «товста» за звичайної ваги, «худий» за нормальних пропорцій).
Крім розладів їжі в підлітковому віці зустрічаються інші членоушкодження, які з їжею начебто не пов'язані. Але по суті так само калічать. Наприклад, роздряпування окремих ділянок тіла, нанесення собі порізів, шрамів, опіків, висмикування волосся. Вони можуть супроводжуватися харчовими розладами або ж бути окремо. Все це свідчення того, що дитині не просто погано, а дуже погано, причому давно і вона потребує термінової допомоги.
Лікування харчового розладу у підлітків
Лікування розладів їди має бути комплексним. Частою батьківською помилкою є зосередитися лише на лікуванні дитини і лише, наприклад, медикаментозно. Якщо ми говоримо про серйозні форми нервової анорексії чи булімії, то важливо, щоб з дитиною працювали дієтолог, психолог чи психотерапевт. При цьому було проведено консультацію у психіатра.
Крім того, психолог або психотерапевт повинен працювати з усією сімейною системою, збій якої призвів саме до того, що дитина перестала хотіти жити.
Якщо ми говоримо тільки про членоушкодження без харчового розладу, то робота має будуватися з психологом та психіатром. І так само проводитись із сім'єю в цілому. Пам'ятаю, як на початку практики до мене звернулася одна мама, дочка якої так роздратувала обличчя, що довела його до моторошних і непоправних шрамів. Почалося все з вичавлювання підліткових прищів. А закінчилося тим, що давилася просто шкіра.
Мама довго водила дочку до косметологів, навіть зробила їй довгі та гострі гелеві нігті, тоді дівчинка почала колупати обличчя пилочкою для нігтів. Мама прийшла лише на одну консультацію і була дуже розчарована, коли дізналася, що проблеми не в дочки, а в їхніх стосунках, і що «виправляти» треба насамперед їхню, а не дитину. І що робота буде довгою. І косметолог тут не поможе.
Так ось так, проблема розладів прийому їжі і завдання будь-якої іншої шкоди вона не виникає за один день і позбавлення від неї не може бути швидким і легким. Але воно можливе, головне почати.
А що про розлади їди говорять дієтологи?
Дієтолог Катерина Кравець, мама 3-х діток:
З чого починаються проблеми харчової поведінки у дітей, а надалі у підлітків? З незнання основ правильного харчування та не розуміння фізіології процесів. Невдоволення своєю зовнішністю, блукання просторами інтернету призводить до того, що ще незміцніла дитяча психіка вбирає, як губка чужі ідеали і прагне до них.
Візьмемо приклад середньої дівчинки підлітка. Вона не має вираженої зайвої ваги, проте їй хотілося б прибрати кілька кілограмів. Дівчинка риється в інтернеті, знаходить дієти. Дуже часто ці дієти незбалансовані, голодні, інколи ж і небезпечні для дитячого організму.
Дівчинка слідує прописаному плану харчування, втрачає вагу (або не втрачає), а далі стоп. Схема не працює організм вимагає поживних речовин і відбувається зрив. Дівчинка знову набирає вагу (іноді й із приростом). Вона пробує нову схему, підключає спорт і знову отримує попередній результат. Організм вже не в змозі терпіти голодні дієти. І дівчинка знову зривається, поглинає багато їжі за один прийом, корить, звинувачує себе, пробує очисні процедури, голодні дні після переїдання, відпрацювання спортом тощо. Формуються різного роду харчові залежності. А всього цього можна було уникнути роз'ясненням основ правильного харчування. Щоб красиво худнути треба їсти.
Потрібно справді багато їсти, особливо підліткам. Просто їжа має бути правильною. З підвищеним вмістом білка, щоб у раціоні були присутні овочі та фрукти. А ось солодощі, білий хліб, фаст фуд та іншу їжу, не «не придатну для їжі», цілком можна обмежити, ще краще замінити здоровою альтернативою.
Що ж є робота дієтолога з людиною, у якого виявлено розлад харчової поведінки?
Насамперед не нашкодити. Таким людям не можна давати жорсткі заборони, дієтолог повинен запропонувати людині схему харчування, максимально комфортну та приємну у виконанні. Пояснити з фізіологічного погляду, що очисні процедури, спорт до знемоги не тільки не приносять належного результату, а й шкодять усьому організму.
Бажано вести харчовий щоденник, таким чином легше буде контролювати себе, уникати зривів та спокус. Крім того, харчовий щоденник дозволить спеціалісту виявити слабкі місця (продукти провокатори, час переїдання тощо) та скоригувати їх. Робота з такими людьми довготривала, але плідна. Поступово організм звикає до правильного режиму харчування, немає фізіологічної необхідності зривів (моральна складова залишається трохи довше), вага приходить у норму.
Навіть якщо відбувається зупинка ваги або невеликий набір, фахівець правильно пояснює, чому це сталося і виробляє подальший план дій.
З дітьми робота загалом така сама, як і з дорослими, єдине, що треба враховувати гормональні стрибки на тлі віку і те, що підлітку важче контролювати себе. Тому підлітки вимагають більше терпіння, більшої підтримки та лояльності. Але результат вартий зусиль. Привчайте дітей правильно харчувати в дитинстві, тоді менше шансів, що вони потраплять до групи ризику людей, які вбивають себе їжею.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
