Дві історії про чудо своїми руками: про наші страхи та зміни

Іноді нам дуже хочеться повірити у дива. І навіть пустити їх у своє життя, хоч ненадовго. Чому надовго не можна? Заважають страхи. Як злісні чаклунки вони сидять усередині і тиснуть своїми щупальцями будь-які надії та радості. Або шепочуть на вухо «зупинися, так уже було, ти знову потрапиш, не роби». Звісно, ​​ніщо не буває просто так. В основі будь-якого страху – наш негативний минулий досвід. І саме страх захищає нас від болючих повторень. Проте, часто ми не помічаємо моменту, коли захист перевищує небезпеку, ми зводимо навколо себе великі китайські стіни.Але ж я обіцяла вам не про це! Не про погане і тяжке. А про хороше та світло. Розповім історії двох жінок, які не побоялися змінити своє життя.Історія перша: Марина Марина, народилася та виросла у маленькому селі. У сім’ї, де тато був красень, гоголь та гуляка. Мама при ньому. Скромна, непомітна жінка. Ще й старше за чоловіка на 5 років. Що взагалі не комільфо за сільськими мірками. Тому зради та загули чоловіка приймала покірно. Та й колись їй було ремствувати – господарство, робота, діти-все була на ній.Марина рано вийшла заміж за такого ж, як і тато сільського чепуруна та дон жуана. І так само, як і мама, мовчки, приймала і зради чоловіка та п’яні бійки. А ще й ревнощі. Як і всі зрадники, чоловік дико ревнував Марину до кожного зустрічного та влаштовував скандали. Марина народила двох дітей. Пізніше сім’я переїхала у велике місто та оселилася у маленькій однокімнатній квартирі. Марина має роботу, дітей, будинку. У чоловіка робота, п’янки та загули. Якоїсь миті з’явилося рукоприкладство. Покірно Марина пробачила чоловікові перший удар. За ним пішли й інші. Так минуло 20 років.Іноді Марина робила спроби змінити своє життя і піти. Якось навіть пішла на відчайдушний крок – оформила розлучення із чоловіком. Але з’їхати не наважувалася – де жити, як і на що? Марині здавалося, що їй не вистачить сил упоратися. Згаслими очима дивилася вона на подруг і казала: «Кому я потрібна з двома дітьми, куди я подінусь?»Невідомість вільного життя лякала, а вдома були хоч і нестерпні, але звичні умови. І так би минуло ще 20 років, чи 30, чи 40. Якби одного разу п’яний скандал чоловіка не закінчився поножовщиною. Марина зрозуміла: якщо нічого не зробить зараз, то просто помре. Вона зняла маленьку кімнатку і втекла. Але повноцінну квартиру не вистачало коштів, але їй було все одно, аби тільки подалі від похилого життя. Діти Марину не підтримали, дочка пішла з нею, а син вибрав лишитися з батьком. Родичі теж поставилися до рішення Марини несхвально. Її мати так і жила з батьком, що постарів і втратив здоров’я в загулах, але продовжувала вірити, що жіноча частка це терпіти і чекати.Нині Марині 45 років. Минулого року вона вийшла заміж. За чоловіка, який не п’є та не б’є. А щиро Марину любить. І його зовсім не злякали ні двоє її дорослих дітей, ні те, що Марина трохи старша. А ще Марина вагітна. Хоча вона, як і всі жінки в положенні, боїться. І звичайно турбується про вік. Але вона щаслива. Тому що подолала свій найбільший страх – відірватись від чоловіка.Історія друга: Аліна Аліна народилася у великому місті. Її батьки, інтелігентні загалом люди, рано розлучилися, а потім довго й не інтелігентно скандалили, з’ясовуючи хто правий, хто винен, а також хто набував майно. Через те, що вони так захоплено були зайняті розбиранням і так мало помічали дочку, Аліна швидко подорослішала. Стала самостійною. І незалежною. Просто тому, що залежати не було від кого.   А ще Аліна перестала вірити у шлюб, як у форму стосунків між чоловіком та жінкою.”Чоловіки – зло,” – казала їй мати. “Чоловіки небезпечні”, – говорив Аліні її особистий досвід. І справді, всі чоловіки, яких зустрічала Аліна були або пройдисвітами, або зникали раніше, ніж Аліна встигала про них щось дізнатися. Так минуло 20 років. Аліна давно упокорилася зі своїм статусом вільної жінки. І не робила спроб його змінити. Поки одного разу в її життя не прийшла велика біда. Аліна так відчайдушно намагалася впоратися з нею, що забула про всі свої страхи та захисти. І саме в цей момент вона зустріла чоловіка. І не встигла його злякатися. А він не побоявся її проблем. Нині Аліні 40 років. Вони нещодавно з’їхалися та готуються зустрічати Новий рік разом. І, звичайно, Аліна тривожиться і про свою свободу, про якість їхнього спільного життя, і про те, чи це не було поспішним і необдуманим рішенням. Але вона щаслива.Тому що здолала свій найбільший страх – довіритися чоловікові. До чого я веду? До того, що ми всі чогось боїмося. І всі ми не хочемо бути пораненими. Ми захищаємо свій світ, своє Я, свою свободу. Але замикаючи себе у безпечному просторі, ми відсікаємо не лише можливий негативний досвід, а й будь-який інший. Тому, у цей чудовий святковий період, відкрийте у своїй душі, якщо не двері, то хоча б лужок, для чогось нового та чарівного. І як знати, може Дід Мороз відкриє перед вами свій подарунковий мішок і дозволить вибрати найкраще, величезне диво. А не дасть палицею по голові, як завжди. Вірте у хороше, тоді воно обов’язково здійсниться.