Потрапляючи в новий колектив, людина намагається якнайшвидше влитися в нього. Причому для нас, жінок, момент єднання особливо важливий. Почасти це пояснюється нашою емоційністю, почасти тим, що жінка за своєю природою швидше за чоловіків адаптується до будь-яких умов.
У чому підступ
Головне – не захоплюватися процесом єднання. Стаючи такою ж, як усі, перетворюючись на чергового зайця-енерджайзера, ти виграєш як виконавець, але програєш як професіонал. Виконавців багато, а фахівців, здатних аналізувати, творчо підходити до роботи, не так уже й багато.
Індивідуальність сьогодні потрібна як ніколи. А якщо ще ти належиш до універсальних фахівців (тобто можеш поєднувати кілька спеціальностей), то тобі ціни немає. Про один із способів залишатися вірним собі — у старовинній казці про жабу.
Притча про жабу
Якось цар звірів вирішив з'ясувати, хто з його підданих найспритніший, найсильніший, тямущий і витривалий. Скликавши звірів біля підніжжя гори, вершина якої йшла за хмари, цар оголосив: "Той, хто зможе дістатися до самого верху, заслужить пошану, повагу і увійде до кола моїх наближених".
Звірі підійшли до підніжжя гори і за сигналом почали сходження. Ті, хто залишився внизу, підтримували сміливців, радили поставити копит ліворуч, перестрибнути через ущелину, притиснутися до каміння... Учасники змагання стрибали і зривалися, притискалися і зісковзували, чіплялися і падали. Зрештою, на горі залишилася тільки жаба, яка повільно й обережно піднімалася все вище і вище. Добравшись до вершини, жаба відпочивала і так само тихо і спокійно спустилася. Переможницю вітали, нею захоплювалися. Цар звірів промовив урочисту промову. У слові у відповідь жаба сказала: “Мені приємно, що ви так радієте. Жаль тільки, що я глуха і не чую вас”.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
