Володимир Пресняков та Наталія Подольська: “Ми завжди вірили, що у нас буде дитина!”

Цього місяця в сім’ї 47-річного Володимира Преснякова та 33-річної Наталії Подільської сталося диво, на яке вони дуже довго чекали! У пари народився син Артем.

Чутки про вагітність співачки ходили давно — шанувальники пари чекали, що Наталя подарує Володимиру малюка. Але за 10 років стосунків та 5 років спільного життя, за словами Преснякова, у них не виходило: «Щось нас відчувало. Хоча я активно працював над цим… У три зміни. Але ми завжди вірили, що якось у нас буде дитина». І коли Наташа почала ходити у вільних вбраннях, всі зрозуміли: диво нарешті відбулося. Своє перше фото «цікавого становища» Подільська показала в Instagram на шостому місяці вагітності, зробивши до нього милий підпис: «Не можу втриматися… Автор фото – автор живота – Володимир Пресняков». «Після вінчання наше життя змінилося» Наташа та Володя познайомилися у 2005 році у Франції, під час зйомок проекту «Великі перегони». «У мене був такий особливий настрій — я хотів виглядати покидьком. І заявив їй: «Ну що, крихітко, давай перекидаємося в басейні?» — впевнений, що вона негайно вабить мені ляпас. А вона грайливо відповіла: «Давай». І надалі, як я не намагався виглядати кінченим бовдуром, це чомусь працювало на мене», — згадує Володимир. «Це було кохання з першого погляду. Внутрішній голос сказав мені: Це твій майбутній чоловік, додає Наталя. Однак через два місяці після початку стосунків співачка дізналася, що Володимир офіційно все ще одружений (на дизайнерку Олену Ленську). Подольська вирішила розлучитися: «Сказала йому просто, що ми не можемо більше зустрічатися без пояснення причин. Для себе він уже був вільною людиною, тому що прийняв рішення розлучитися, а для мене одруженим. А тут ще преса почала писати, що у нас роман. Мене ця ситуація дуже напружила, бо я не хотіла, щоби за мною закріпилася репутація розлучниці. Напевно, я сильна людина, якщо змогла наступити на горло свого кохання. Адже я як руку собі відрізала, шалено переживала. І все одно я точно знала, що ми разом». Пара повінчалася через 5 років. «Як відомо, жінки за своєю природою влаштовані так, що вони прагнуть вийти заміж, мріють влаштувати свято, одягнути білу сукню. Чоловіки зовсім інакше ставляться до цього ритуалу. Я ніколи не вірив у шлюбний союз і виступав за вільні стосунки. Але одного разу я поговорив зі священиком, і він сказав мені одну річ, яка повністю перевернула моє життя. «Якщо ти не хочеш одружитися, значить, ти здаєшся назад. Якщо ти робиш крок назад, то ти боягуз». А я не боягуз і люблю Наталю, тому ми й повінчалися», — каже Пресняков. «Після вінчання наше життя змінилося докорінно. Я пам’ятаю, коли ми стояли перед вівтарем, я відчула, як нас поєднали невидимі нитки. Це почуття мені було знайоме й раніше. У мене є сестра-близнючка Юля, і ми завжди відчували один одного на підсвідомому рівні. Після вінчання у нас із Володею з’явився такий самий зв’язок», — говорить Наталя. «За жінкою треба доглядати!» Володимир ласкаво називає Наташу Тусей, мумі-тролька. І не боїться пожартувати з дружини. «Нещодавно ми мали спільний концерт, такі виступи зазвичай відкриває він. Володя заспівав дві-три свої пісні, а потім сказав: А зараз баба моя, Наташка, заспіває для вас! — і в залі лунає сміх та шквал оплесків», — усміхаючись, каже Подільська. Вони обоє вважають, що головне, що підтримує їхнє кохання, — гумор і вміння посміятися над собою і один над одним. «Мені здається, коли ти живеш легко, ставишся до себе з іронією, стає простіше. Я не наполягаю на цій думці, але мені здається, чоловік, перш ніж одружуватися, повинен нагулятися, на власному досвіді зрозуміти, де добре і де погано і кого саме він хоче бачити поряд із собою. Буває, ти закохуєшся, а через тиждень один крихітний жест чи поворот голови обламує все – і ти нічого не можеш із цим зробити. А у нас навпаки: будь-яка гримаса змушує кохати людину ще сильніше. Ми весь час один над одним приколюємося, сміємося, як дурні… Але водночас розуміємо, що кохання та шлюб — це інститут, мистецтво, якому треба вчитися. Не люблю фразу «працювати над стосунками», але ми саме це й робимо: стежимо за промовою, тому що усвідомлюємо, що одне слово може призвести до сварки, не ображаємося, все обговорюємо і намагаємось вичавити сік із кожної хвилини спілкування», — міркує Пресняків. Незважаючи на 14-річну різницю, він не почувається у ролі «папочки» стосовно Наталки: «Виховувати дружину — це такий юнацький максималізм. І велика помилка. Я її теж робив у молодості, у моїх перших стосунках. Я ставився до коханої жінки як доньки: туди не ходи, з цими людьми не спілкуйся. Не треба «мітити територію», показувати свою перевагу. Це таке марення, яке нічим добрим закінчитися не може. За жінкою треба доглядати. І це роблю».