Вадим Абрамов: “Немає мужика на кухні? Я прийшов!”

Интервью с Вадимом удалось взять в дороге, возвращаясь из Запорожья в Киев, — на обратном пути из командировки. Вместе с ведущим в машине — шеф-редактор программы Анна Жижа и руководитель проекта Виктория Бурдукова. Девушки с интересом слушали ответы Вадима. Особенно Анна — они знакомы уже более 15 лет! Правда, иногда шеф-редактор и подруга Абрамова не могла промолчать, ведь Вадим нам рассказал столько всего интересного!

«За час зйомок я погладшав» Вадиме, розкажи, що глядачі побачать у новому «Ревізорі». Вадим: По-перше, ми в кожному місті перевірятимемо супермаркети. Ми покажемо, що відбувається в цеху кулінарії, на кухні, в морозильних камерах, на складах, де зберігаються свіжі та списані продукти. По-друге, тепер я ночую у готелях, які ми перевіряємо. По-третє, ми їздимо до маленьких міст і проводимо повноцінні ревізії, як і в містах-мільйонниках нашої країни. Чоловіка складніше здивувати безладом на кухні, ніж жінку. Чи були випадки, коли навіть ти дивувався з того, що відбувалося в якихось закладах? Вадим: Якщо раніше безлад викликав у мене здивування, то після майже знятого сезону — ні. Тепер він мене дратує. Тому що неакуратність, недбалість, яку виявляють працівники закладів громадського харчування, неприпустима. За це їм від мене дістається на повну. Ганна Жижа: Я часто чую, як Вадим роздратовано каже жінкам на кухні: «Дівчатка, ну я мужик. Чому я маю вам говорити, що ви погано стежите за своєю кухнею? Мені за вас соромно. Вадим: Так, трапляється таке! А іноді, навпаки, говорю: «У вас не вистачає мужика на кухні. І ось я прийшов!» Доводиться десь зробити щось, застосувавши чоловічу силу. Але іноді й по-іншому виходить: “А тут я не встигну – вам потрібно викликати сантехніка!” (Сміється.) Ти користуєшся чоловічим шармом під час ревізій? Вадим: Не шарм, це виховання. Мама і бабуся мене навчили, що потрібно чемно і уважно, з повагою, поводитися з представницями прекрасної статі. Це мені допомагає. А щодо шарму — не мені судити. Зі сторони видніше. І взагалі, я вважаю, що якщо жінка неправа, то треба попросити пробачення. За час зйомок траплялися «виробничі травми»? Вадим: З усіх «побічних ефектів» можу виділити лише недосип у відрядженнях або під час зйомок пост-шоу «Пристрасті по Ревізору». Іноді буває відчуття пересичення. Мені за один день доводиться з’їдати стільки, скільки я з’їдаю за тиждень (Сміється). Погладшав за час зйомок. Приводитиму себе у форму. У програмі з’явилися фірмові фішки Абрамова? Вадим: Мое любимое — когда передо мной стоит женский коллектив и что-то у них на кухне или в гостинице не так. Я говорю им: «Девочки, ну вы же девочки!» Велике серце Ти й до програми захоплювався гастрономією? Яка твоя улюблена страва? Вадим: Коли я готую, роблю це із душею. Наприклад, якщо замішую тісто – включаю музику. Бо вважаю: тесту потрібна музика, з ним треба розмовляти. Тоді він обов’язково підходить. У мене так точно! Приходьте якось і спробуйте. Єдине, що не виходить у моєму виконанні, це баклажанна ікра. Ось не виходить зробити її вдома ідеально. Але в мене є подруга, мати якої робить баклажанну ікру, за яку їй потрібно руки цілувати. Що я роблю час від часу (посміхається). А з приводу улюбленої їжі – паста, піца, суші, варена курка, курячий бульйон, борщ та солянка, щі та розсольник. Можу з’їсти на свято олів’є, але з домашнім майонезом! Ганна Жижа: Коли він говорить про їжу, я кидаю слини (сміються). Твоя квартира пройшла б твою власну ревізію? Вадим: Звичайно, це ж мій дім! Щодо чистоти у мене є пунктик. Вдома має бути все чисто, прибрано, сяяти і блищати. За це відповідає моя помічниця. Тому що, по-перше, я чоловік. По-друге, я постійно у відрядженнях та роз’їздах. Це прекрасна жінка, з якою ми разом уже сім років. Приходить до мене раз на тиждень, іноді частіше. Знає, що у неї кожні два тижні напівгенеральне прибирання і раз на місяць — генеральне. Це коли все відсувається, звідусіль викидається й вимивається: під ліжком, за шифоньєрами та тумбами… Єдине, що вона в моїй квартирі не може зрушити, — фортепіано. Воно важить кілограм п’ятсот (Сміється). С ним уже пытаюсь разобраться самостоятельно. Зараз у тебе образ прискіпливого критика. А в особистому житті ти такий самий? Наскільки тобі важливі «правила у відносинах»? Вадим: Ніколи не нав’язую свою думку близькою — я не авторитарна людина. Якщо, наприклад, ми компанією влаштовуємо пікнік на дачі і всі хочуть рибу, а я один м’ясо, не змушуватиму всіх їсти м’ясо. Візьму собі шматок, сам його пожежу та з’їм. Ніколи на кого не тисну. Нехай кожен робить, що хоче. А ось щодо роботи я суворий. Якщо щось потрібне, то решта по-любому це зроблять. Важелів у мене багато (Посміхається). Кому з близьких ти показав перші відзняті серії Ревізора? Чия думка для тебе є особливо важливою? Вадим: Анне Жиже, Виктории Бурдуковой и моей маме. Все, что советуют эти три человека, мне только на руку. Но советы принимаю и сам даю только в работе. В личной жизни — никогда. Некоторые «друзья» мне всегда говорили: «Не надо высовываться. Сиди и занимайся тем, чему ты учился». Никогда в жизни не слушал эти советы. Делал то, к чему меня тянуло и несло. Вот сейчас я ведущий проекта «Ревизор». А если бы слушал — кем бы был? Если бы не пытался головой пробить потолок, так и остался бы менеджером среднего звена в рекламном бизнесе… Ти дуже багато подорожуєш. Яка країна є твоїм улюбленим туристичним пунктом? Вадим: Мені подобається Пантеон у Римі Це неймовірна споруда, якій кілька тисяч років, а вона все одно стоїть. Попри всі закони фізики, бо такий дах зараз неможливо збудувати. Не можу навіть собі пояснити. Але щоразу, коли туди потрапляю, сідаю на сходи і почуваюся дуже комфортно. Друге місце – Одеса. Для мене у цьому місті зовсім інша атмосфера. Гумористична та весела, якась особлива портова, історично подієва. Ну і, звичайно, одеська кухня, яка з її єврейсько-морським ухилом просто неймовірна. Коли приїжджаю в Одесу, отримую задоволення від світанку і до заходу сонця. Коли йду на Привоз купувати продукти, коли приходжу до якогось ресторану, коли бачуся з одеськими друзями. Це щось, як кажуть у Одесі. І третє місце – Полтава. У команді проекту нікого немає звідти, але ми всі її закохані. Через людей та їжу цей регіон став улюбленим краєм! Багатьом нашим читачкам дуже цікаво – твоє серце вільне? Ганна Жижа: В чергу! Я тут стояла (Сміється). Вадим: Я можу сказати, що маю велике серце і місце знайдеться для всіх.