Доньки Олі Полякової не мають часу помітити, що їх мами немає вдома

У реальному житті суперблондинка зовсім інша, але теж із приставкою «супер»: супердружина, супермама та супергосподарка. Сім’я для Олі – її фортеця, місце, де можна відпочити та відновити сили

“Ліза”: Наскільки близький ваш сценічний образ суперблондинки та жінки-свята вашому реальному характеру? Оля: Роздвоєння особистості в мене немає, тож сказати, що на сцені я одна, а вдома інша – не можна. Але, звичайно, коли я надягаю свій фірмовий головний убір, до мене включаються додаткові «шоу-елементи». І після концерту не завжди вчасно можу їх вимкнути. Тоді чоловік каже: «Так, вийди, залиш Олю Полякову за дверима та заходь». І я виходжу і потім заходжу така: «Здрастуйте, любі мої! Мама прийшла”. (Усміхається.) Л: Ви заміжня вже більше 10 років. Знаєте секрет щасливого сімейного життя? Про: Звісно, ​​у нас траплялися різні ситуації, доходило й до биття посуду! Але мені дуже пощастило з Вадиком, тому що дівчатам із моїм темпераментом, графіком та способом життя рідко вдається зберегти довгострокові стосунки. (Сміється.) За 13 років спільного життя нам вдалося вивести формулу сімейного щастя: це повна довіра, відсутність ревнощів і… не компостувати один одному мізки! А ще кожне з подружжя має займатися улюбленою справою. Мій чоловік любить спорт – це його хобі, і я ніколи не втручаюся у всі ці чоловічі штуки. Мені дуже пощастило, тому що я вийшла заміж насамперед за свого друга. До сцени, на щастя, чоловік також не ревнує. Він радше навіть радий, що є місце, де я можу виплеснути всю свою енергію і відвести бурю в будинку. (Сміється.) Я переконана, що сім’я – це місце, де людина має відпочивати, а не заряджати своїх близьких негативними емоціями. Л: У вас дві чарівні доньки, які дуже схожі на вас. Чи багато часу проводите разом? І що для вас головне у вихованні? Про: Мій графік, на жаль, не дає змоги проводити з дітьми стільки часу, скільки мені хотілося б. Мене просто нема вдома. Тому дітьми займається Вадик та наша няня. За останні п’ять років ми серйозно помінялися ролями з чоловіком, він пішов у почесну декретну відпустку, а я стала працюючою мамою. (Сміється.) Взагалі, я вважаю, що кожна людина має виховувати себе сама. Наприклад, моя мама ніколи не дивилася в щоденник, тому що була постійно у відрядженнях з батьком (він був дипломатом), але я все одно робила уроки, бігала в музичну школу… Якщо у дитини є почуття відповідальності, вона поставить собі за мету і йтиме до неї. Звичайно, я беру участь у всіх важливих питаннях: де і чим займатимуться дівчата. Маша навчається у музичній школі повного циклу, вивчає англійську з носієм мови, ходить на плавання, а також професійно займається верховою їздою. Не все їй приносить задоволення, та сама музика наприклад. Але я бачу, що має дані, тому виходу в неї не залишається. Молодша також завантажена за повною програмою. Отже часу звертати увагу на те, що мами немає вдома, у них немає. (Сміється.) Л: Чи завжди знаходите спільну мову з дочками? Про: Мій Вадик каже, що мати у нас для виховання, а тато для задоволення. Отак у нас розподілилися ролі у сім’ї. Йому подобається, щоб діти сиділи в нього на голові, а я люблю у всьому строгість і порядок. Л: У чому черпаєте енергію та натхнення? І як відновлюєтеся після виступів, гастролей? Про: Сім’я – моя фортеця, моя віддушина, там відпочиваю і черпаю енергію. А якщо після низки виступів вдається ще попаритися у лазні, то це справжнє щастя. Люблю дубові та березові віники, з квітучої липи… Поринаю в холодну купіль. Після – масаж, скраб та вівсяне обгортання. Такий релаксу! Я після таких процедур як нова!