21.11.2024
Український виконавець Паліндром презентує пісню «Я маю крила»
Чому багато хто не готовий повірити в те, що Майкл Джексон – педофіл? Чому багатьом простіше закликати не ворушити минуле, ніж співчувати жертвам? Аналізує та розуміється професійний психолог Олена Шпундра. 
Бекграунд. Про що фільм “Покидаючи Неверленд” Наприкінці січня на фестивалі Санденс у США було показано документальний фільм Дена Ріда «Покидаючи Неверленд» (англ. Leaving Neverland). У ньому розповідається історія двох чоловіків, Уейда Робсона та Джиммі Сейфчака, які стверджують, що Майкл Джексон розбещував їх, коли вони були дітьми. Робсону було 7 років, а Сейфчаку 10. На початку березня фільм вийшов на екрани у Великій Британії. Після цього був перекладений російською мовою. І так докотився до всіх, хто розуміє його. Мушу сказати, що фільм уже блокують на Youtube. Я почала дивитися його на одному джерелі, коли повернулася після перерви, виявилось, що відео вже недоступне. Довелося шукати іншого.
У 1993 році був поданий перший позов проти Джексона за звинуваченням у розбещенні, але він закінчився угодою сторін. Джексон тоді пояснював усе тим, що він не мав дитинства – він увесь час працював – і тепер компенсує собі втрачені роки. А злі та жадібні люди прагнуть заробити на його імені. А час, знову ж таки, був далекий. Не знаю, як ви, але зі своїм made in USSR слова “педофіл” взагалі не знала. Тоді й слово “секс” особливо не звучало. А вже секс із дітьми – простіше було повірити у існування Снігової людини. Загалом, це виглядало як якісь чудасії. Плюс знову ж таки статус Бога. У фільмі “Покидаючи Неверленд” мами героїв добре пояснюють, чому вони теж багато дивувалися, але не думали ні про що погане. З одного боку, відчуття, що до тебе зійшов Бог – Бог не може бути поганим. А з іншого, педофілія не була у всіх на устах, час був інший. Тоді о 14-15 багато хто вже працював, створював свої сім’ї, народжував дітей. Це зараз за секс із 14-річним підлітком розіпнуть, а працю, якщо тільки це не допомога у сімейному бізнесі, назвуть експлуатацією дитини. Тобто непоінформованість плюс відсутність чітких рамок у суспільстві – і в результаті якась безтурботність, дивно, але не страшно. Тому ніхто не забив на сполох. 
Пізніше, на початку нульових, було нове звинувачення Джексона в розбещенні суду. Але на захист Джексона виступили Макколей Калкін та Уейд Робсон, їхнє впевнене «ні» призвело до того, що підсудного було виправдано. Тепер ось нові звинувачення вже посмертно. І маю одне питання до тих, хто кричить «не вірю». Якщо уявити зараз будь-яку велику зірку, яка раптом почне з’являтися скрізь із маленькими хлопчиками. Або навіть старшими хлопчиками. Або дівчатками. Гратиме з ними в ігри, запрошуватиме до себе в будинок, розмовлятиме годинами по телефону, спатиме в одному ліжку. Що ви подумаєте про таку людину? Чи залишите з ним свою дитину?Інше насильство На початку березня 2019-го Опра Вінфрі запросила до себе в студію і Вейда Робсона, і Джеймса Сейфчака, і Дена Ріда. Вона сама пережила насильство у дитинстві, робить багато програм, присвячених жертвам та детабуізації у суспільстві цієї теми. Плюс, можливо, відчуває відповідальність за те інтерв’ю 1993-го. Всі питання, якими зараз гуде Мережа, були поставлені героям. Відповіді на них дано, і для мене вони безперечні. Але в ході цього інтерв’ю було порушено важливу тему, яку ми втрачаємо, якщо починаємо говорити тільки про Майкла Джексона і з позиції «вірю-не вірю». 
У фільмі “Покидаючи Неверленд” нам показано інше насильство – ласкаве, ніжне, послідовне. Те, яке і за насильство не всі хочуть приймати – розбещення чи залучення дітей до сексуальних ігор. З невідомим лиходієм, який з’являється з-за рогу, викрадає дитину, замикає у підвалі та ґвалтує, простіше змиритися. Фільм показує нам бік, коли насильство упаковане в обгортку кохання. Діти думали, що так люблять. У дитини в лексиконі взагалі немає сексу, є кохання. А все, що робить дорослий (і каже «це кохання»), сприймається ним як навчання способів вираження любові. Тим більше, що у відносинах і справді було багато елементів турботи, радості, уваги. Кохання. Лише секс ще був. Розібратися, що з тобою сталося, можна ставши дорослим, і то не всі мають на це сили.Обидва герої сказали, що почали переосмислювати події минулого після того, як самі стали батьками. І народились у них хлопчики. Через батьківство вони переосмислили свій дитячий досвід і, нарешті, змогли назвати речі своїми іменами. 
Досвід психологічної практики Як психолог я зустрічаюся з досвідом насильства в дитинстві, що пережили. Точніше, я ніколи не знаю, що зустрінуся з ними. Буває, ходить до тебе людина… місяць, два, півроку, рік із чимось зовсім іншим. А потім раптом завмирає, якось каміння обличчям і тілом, і тихим голосом каже: «Мені було 6, 10, 13, 18, коли мій тато, дядько, вітчим, дідусь…» Якщо я дізнаюся, що ґвалтівник і зараз живий, я запитую: «Що ви хочете з цим робити? Чи хочете ви його покарати? Якщо так, я підтримаю вас», але у відповідь чую: «Ні». І розумію чому.Тому що суспільство досі не готове визнавати, скільки насправді в ньому насильства. І коментарі до фільму «Покидаючи Неверленд» вкотре доводять, що краще про це мовчати. А ще вони про те, наскільки ми не хочемо злазити з чарівної хмарки, а хочемо вірити, що у світі все чорне або біле. Геній не може бути лиходієм. Меценат – злодієм. Брехень – сказати правду. Але це в релігійному світі все добре увібрав у себе Бог, а все погане – зосередив Диявол. У світі реальна людина багатошарова і багатогранна. 
Я вірю, що Майкл Джексон був нещасною людиною, яку позбавили дитинства. Він вивів музику та музичні шоу на інший, космічний, рівень. Він жертвував мільйони коштів на благодійність та врятував цим багатьох людей. Він любив дітей. Він розбещував дітей. Він і Бог, і Диявол одночасно. Якщо ти не зовсім в курсі, навколо чого саме спалахнув скандал, прочитай усі подробиці та хронологію в нашому матеріалі. HBO, Майкл Джексон та педофілія – навколо чого скандал. Поділись з друзями корисним!
