Катерина Кухар не боїться вмирати на сцені

На головній сцені України цими вихідними пройшла вистава «Жизель» за участю прими-балерини Національної опери України Катерини Кухар (Kateryna Kukhar) та прем’єра театрів La Scala та Boston Ballet’s Еріса Нежа (Eris Nezha). Інтернаціональний дует українки та італійця глядачі зустріли бурхливими оваціями, а по закінченні вистави аплодували стоячи.

– Катю, зазвичай ви танцюєте в парі з Олександром Стояновим, а Еріс Нежа зі своєю дружиною Петрою Конті (примою-балериною театрів La Scala та Бостон балет). І вашу пару та їх можна назвати парою балетних нерозлучників. Наскільки важко вам було сьогодні танцювати з Ерісом? – Еріс досвідчений партнер, я почувала себе у надійних руках. До того ж, з іншим партнером є можливість випробувати інші емоції. Ми мали майже чотири дні повноцінних репетицій. Сьогодні ми танцювали з Ерісом, а вже наприкінці травня Сашко танцюватиме з його дружиною Петрою Конті у балеті «Спартак». Безумовно, коли тривалий час працюєш з одним партнером, з ним не страшно робити найскладніші та найнебезпечніші технічні трюки. З Сашком ми вже дихаємо в одному ритмі, коли я з ним танцюю, я не думаю про технічний бік танцю. Але робота з новим партнером дозволяє навчитися чогось нового, привнести щось із іншої школи. До того ж глядач має унікальну можливість подивитися на артиста світового рівня, побачити представника іншої школи в Україні. – Що було в цій виставі для вас найскладніше? – Найскладніше – після смерті у сцені божевілля було утримувати своє дихання. Оскільки після активного фізичного навантаження, хочеться дихати на повні груди, а ти маєш лежати бездихана, мертва і в цей момент вкрай складно стримувати і контролювати грудну клітину. Дихання буквально виривається, повітря не вистачає, але ти розумієш, що всі погляди прикуті до тебе, глядачі в партері бачать найменші деталі. – У другому акті ви граєте духу, виходите з могили, ви не забобонна? – Глядач на сцені бачить могилу, з якої я виходжу, але для мене це не зовсім могила, це спецефект. Оскільки ефект появи створюється з допомогою техніки, завжди переживаєш, щоб у системі спрацювало правильно. Адже найменша поломка і Жизель не встигне випорхнути з підземелля, потрібно близько 5 хвилин, щоб повернутися на сцену. – Не боїтеся вмирати у виставі? – Мені не страшно вмирати на сцені, я сприймаю це як сценічний образ. І мені навпаки цікаво щоразу проживати життя героя, на сцені я можу собі дозволити те, що ніколи не зможу зробити у житті. До речі, в різних театрах я щоразу драматичні сцени граю по-різному. Зокрема, цього разу Еріс привніс свої корективи до багатьох сцен у виставі. Ми робили деяку колаборацію театрів Ла Скалла, Національної опери України та Бостон балет. Наприклад, ми танцювали не зовсім стандартну сцену божевілля. Коли Жизель сходить сума і намагається згадати, як вона гадала на ромашках, у нашій версії Альберт стоїть осторонь і залишається байдужим, усвідомлюючи, що він при придворних не може собі дозволити виявити почуття до Жизелі. У Міланській же опері Альберт дуже емоційний, він підбігає до Жизелі, йому байдуже, що скажуть про нього його придворні, люди і навіть його законна наречена. Він усвідомлює, що він зрадив невинність та любов. Ми нерідко зіштовхуємось із якимись цікавими нюансами, коли виступаємо як запрошені артисти. – Які емоції ви відчуваєте виходячи на сцену? Ви відчуваєте настрій глядача?   – Я завжди відчуваю підтримку та емоційну віддачу глядача. Іноді я навіть бачу обличчя людей, коли виходжу на уклін, авансцену. ФОТО: прес-служба Є.Кухар ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катерина Кухар та Олександр Стоянов вперше побували у Версалі Наталія Могилевська та Катерина Кухар помирилися після фіналу шоу