“Сил моїх більше немає”, – кожна мама маленької дитини хоча б раз вимовляла ці слова. На жаль, для багатьох мам життя «через не можу» – скоріше правило, ніж виняток. На перший погляд, сучасне суспільство – ідеальне місце для вирощування дітей. У нас є налагоджений і зручний побут з пральними машинами та мікрохвильовою піччю, у нас є памперси та дитяче харчування, наші діти не вмирають від простих хвороб, і в цілому материнство мало б стати дуже приємним і необтяжливим заняттям. Але, на жаль, все не так просто.
shutterstock
Народивши дитину, сучасна жінка, по-перше, опиняється у повній соціальній ізоляції та отримує одноосібну відповідальність за її здоров’я та благополуччя. По-друге, рідко хто з нас виявляється готовим до цієї події – про тіньові сторони материнства розповідають мало і неохоче, а нашого досвіду спілкування з немовлятами зазвичай недостатньо для того, щоб скласти власну думку. Тому, отримавши на руки незбагненний вічно кричачий грудочок, до якого не додається ніякої інструкції з експлуатації, ми розуміємо – те, у що ми вплуталися, дуже далеко від рекламних зображень рожевощоких немовлят і мам, що регочуть.
Більше того, варто жінці перейти в категорію “мама”, на неї відразу ж осипається цілий комплекс суспільних очікувань. Мама повинна бути ідеальною, дбати одночасно про здоров’я дитини, про її розвиток, про її майбутнє психічне здоров’я, слідувати останньому слову педагогічної науки, і при цьому – бути чудовою господинею, не «запускати» себе, «прийти у форму після пологів», залишатися цікавим співрозмовником та привабливою коханкою для свого чоловіка, продовжувати розвиватися як особистість. А в ідеалі – взагалі розірватися надвоє і одночасно будувати карколомну кар’єру і проводити весь час з дитиною. Як це можливо? Та ніяк. Але ж ти мама – ти щось придумаєш. Сам собою догляд за дитиною – це дуже складна цілодобова робота, яка не передбачає перерв на обід і вихідних, робота, яку практично неможливо планувати і яка дає дуже мало віддачі. Навколишні зазвичай теж не дуже вражені твоїм новим статусом. Ти ж просто сидиш вдома – за що тебе хвалити? Від чого ти так стомлюєшся? А основні супутники материнства – відсутність достатньої кількості сну, часу на самоті та соціальної взаємодії – теж не роблять життя простіше. Все це, приправлене густим почуттям провини за те, що ти недостатньо хороша мама, не справляєшся, зриваєшся і не радієш диву, що з’явилося в твоєму житті, якраз і веде до материнського вигоряння.
Shutterstock
8 ознак материнського вигорянняПостійна втома. Навіть якщо ти виспалася чи провела якийсь час на самоті – ця втома нікуди не зникає. І дуже часто тобі просто хочеться лягти, заплющити очі та заплакати від втоми та безсилля.Проблеми зі сном. Ти не можеш заснути, навіть якщо дитина вже спить. Тебе переслідують тривожні думки, тобі не вдається розслабитися, ти завжди знаходиш достатню кількість «термінових справ», які важливіші за сон.Дратівливість, складнощі з контролем гніву та агресії. Якщо ти зриваєшся і кричиш на дітей чи чоловіка, б’єш тарілки і роздратовано огризаєшся, проблема швидше за все не в тому, що ти жахлива мама та погана людина. Швидше за все, ти дуже втомилася і знаходишся на грані.Проблеми з концентрацією, зниження когнітивних здібностей, забудькуватість. Якщо раніше ти любила читати, а зараз насилу можеш утримати увагу на одному абзаці тексту або стежити за сюжетом у серіалі, якщо ти постійно все забуваєш і не можеш зосередитися – на тобі, напевно, занадто багато відповідальності і твій мозок просто не справляється з зваленими на нього. завданнями.Проблеми із харчуванням. У тебе може зовсім пропасти апетит і ти їси «бо потрібно», згадавши про це раз на день, або навпаки – тебе нестримно тягне на шкідливу або солодку їжу і ти насилу можеш зупинитися, навіть досягнувши насичення.Втрата радості, почуття розчарування та порожнечі. Тебе більше не тішать ті речі, які раніше приносили задоволення, тобі складно побачити у своєму житті якийсь сенс, у тебе знизилася самооцінка і ти відчуваєш відчай та порожнечу.Проблеми зі здоров’ям. Ти несподівано стала багато хворіти на простудні захворювання або інші дрібні хвороби. Ти не маєш серйозних проблем, але постійно щось ниє, болить і викликає тілесний дискомфорт.Ти перестала мріяти. Тебе часто накриває почуттям безнадійності – тобі здається, що так триватиме вічно, що твоє життя закінчилося і в ньому більше нічого цікавого, нічого радісного. Якщо ти помітила у себе більше трьох з цих симптомів, варто бити на сполох – твоя батарейка села, ти вигоріла і в тому ж дусі продовжувати не можна – це загрожує серйозними проблемами зі здоров’ям і сильним зниженням якості життя.
Що можна зробити, щоб допомогти собі?Сходити до лікаря. Помітивши у себе подібні симптоми, насамперед варто звернутися до психіатра та виключити депресію. Післяпологова депресія – досить підступна штука і якщо її не лікувати, може супроводжувати нас ще багато років після народження дитини. Фармакологічне лікування у поєднанні з психотерапією здебільшого вже за місяць-другий поверне тебе до нормального життя, дасть нову енергію та радість.Спростити своє життя. Дуже складно відмовитися від стартового місця в гонці за «ідеальне материнство», але це абсолютно необхідно, якщо ти хочеш зберегти душевне здоров’я – своє та дитину. Ніхто не помре, якщо підлога в квартирі митиметься рідше, ніхто не помре від непрасованого одягу, розігрітої їжі, і зайвого мультика, якщо мамі потрібно відпочити. Діти чудово виростають здоровими і щасливими без більшості наших надзусиль, а ось без спокійної мами, що відпочила – куди складніше.Просити про допомогу, шукати своїх і говорити про свої почуття. Не боятися говорити близьким про свій стан, не боятися вентилювати свої думки про материнство, навіть якщо вони – не найсвітліші. Шукати своїх – групи підтримки в інтернеті, подруг та знайомих, з якими можна бути чесними та вразливими, і не здаватися собі при цьому жахливою мамою. Просити про будь-яку допомогу, яку тільки можна отримати – у партнера, у родичів, у подруг. Так, бувають ситуації, коли це неможливо, але здебільшого люди поряд готові допомогти – варто лише пояснити їм як.Хвалити себе, і в жодному разі не лаяти. Життя з дитиною – досить монотонне і рутинне, і складно постійно помічати все те, що ти робиш для нього і для сім’ї. Дуже важливо відзначати (можна навіть записувати в спеціальний щоденник) все те, що ти сьогодні зробила добре – пограла десять хвилин із дитиною, помила посуд, сходила на прогулянку, приготувала вечерю. І не лаяти, якщо чогось із цього не вийшло – ідеальних людей не існує і ми всі справляємося так, як можемо. Тебе – завжди достатньо.Знайти у своєму житті місце для себе. Це мабуть найважливіший пункт. Для того, щоб не вигоріти і мати сили на спілкування з дитиною, потрібно насамперед «годувати» увагою саму себе – пам’ятати про те, ким ти була до появи дитини, виділяти хоча б годину на день на те, щоб подбати про себе. проспати зайву годину, позайматися якимось хобі, прогулятися на самоті, прийняти ванну, подзвонити подрузі. Головне в цьому – робити не те, що радять журнали і що потрібно робити – а саме те, чого хочеться в даний момент тобі.
Ганна Топіліна, культуролог, соціальний працівник
Для того, щоб впоратися з вигорянням, важливо запам’ятати найголовніше: ставши мамою, ти не перестала існувати, ти така ж важлива, потрібна і цікава людина, як раніше, твої потреби та бажання – важливі, причому анітрохи не менше, ніж потреби твоєї дитини . І турбота – це та сама киснева маска, яку спочатку потрібно вдягнути на себе, а вже потім подбати про інших.
