Хотілося б сказати, що я завжди була такою впевненою в собі, яка знає як поводитися, що сказати і як робити. Але немає. Років до 35 я була досить закомплексованою, обтяженою всілякими «так треба» і «це незручно», особливою. Щось із цих поневірянь тягнулося з дитинства. Батьківські послання – з одного боку, річ корисна, але дуже підступна. Впроваджені в тому віці, коли ми не здатні критично оцінювати інформацію і найбільше у світі не хочемо засмучувати батьків, для дорослих вони стають автопілотом, який часто веде не туди. Від своїх справжніх бажань до того, що хоче хтось інший. ЧИТАЙ ТАКОЖ: П’ять типів жінок, яких не варто брати у подруги Але щоб зрозуміти це, потрібно розібрати та зібрати себе заново. Частина інтроектів (інтроекти – бажання, нав’язані нам із боку, термін із гештальт-психології – прим.ред.) Ми створюємо самостійно. Зіткнувшись із невдачами та болем, ми формуємо правила, які дозволять нам уникнути їх у майбутньому. Але захищаючи себе від болю, ми захищаємо себе і життя.Батьківський паркан навколо нас обростає нашим власним парканом. Через яке нам самим буває складно зрозуміти, де ми справжні та чого ми хочемо. До сорока років я почала якщо не вистрибувати, то хоча б виглядати через паркан і ставити собі питання «чого я хочу» і чому я роблю те, чого не хочу точно.Я перестала носити шпильки. Так, вони додають росту та довжину ногам. І жіночі ноги в туфлях на шпильках виглядають напрочуд сексі. Але для жінки, яка веде активний спосіб життя, переміщатися в них нашими розкуроченими тротуарами та громадським транспортом – суще зло. Та й десь на святі чи вечірці я хочу танцювати, рухатися та відчувати радість, а не те, як набрякають і гудуть мої ноги.Я перестала думати, що секс, тіло та фізіологія – це щось соромне. І що секс – це та сфера, де керують чоловіки. У мене є тіло, воно не ідеальне, у мене є зморшки та целюліт. Також у мене є менструація, трапляються прищі та розлад шлунка. І якщо чоловік гидливо морщитись від слова «місячні» або непритомніє від прохання купити мені прокладки – нам з ним не по дорозі. Я хочу секс і знаю, чого я хочу в сексі. І якщо чоловік не чує мене – наші шляхи розійдуться теж. І ніяких «ну в іншому він хороша людина» не існує.
Я перестала підтримувати контакти з міркувань “раптом знадобиться”, “незручно відмовити”, “хороша людина, не хочеться образити”. Навколо мене – милі мені люди. Також я відкрита новим знайомствам. Але якщо спілкування починає обтяжувати, я його припиняю. Танґо танцюють двоє. Кому цікаво і важливо дізнатися, що не так – запитає. Якщо не запитує чи починає відповідати про принцип «ти сама винна» або «чого ти така зла» – контакт переривається. І я за це анітрохи не звинувачуюсь.Я перестала звинувачуватися за те, що я роблю і чого не роблю. За те, що я не така, як від мене очікують. Якщо я не хочу відповідати на дзвінок о 10-й вечора, я не відповідаю. Якщо я не маю рації, я готова вибачитися, але не готова бути єдиною неправою і вибачається у відносинах. Якщо мене обтяжує чиєсь прохання, я відмовляю. Але саме в цьому проханні й пояснюю чому. Якщо інша людина чекає від мене вічного «так», то це не моя турбота.Я перестала чекати сама. І робити поспішні висновки. Намагаюся приймати події та людей за фактом. І не поспішаю навішувати «ярлики». Навіть найфатальніші чи образливі ситуації можуть мати вагомі причини. Тому даю шанс собі та іншому хоча б порозумітися.Я перестала соромитися нагадати про те, що мені винні грошей або дали обіцянку. Я відповідально ставлюся до того, що обіцяю сама і намагаюся виконувати зобов’язання. Обіцянка – це попередня домовленість. Якщо інша сторона змінила обставини, я маю право про це знати.Я перестала соромитись грошей. І те, що вони для мене важливі. Ми живемо у матеріальному світі, де гроші є перепусткою. Ми всі робимо багато зусиль, щоб заробити гроші. Але чомусь у багатьох досі сидить радянський ітроект про те, що гроші – це зло. Цінності мають бути духовними. А ось мати матеріальні – низько. Низько мати подвійну мораль – любити гроші та заперечувати це.Я перестала міряти людей статусом. І дбати про своє. Ідіот, хам і мерзотник – є єдиними критеріями, за якими я відсію контакти. Професія, територіальна приналежність та будь-які інші ідентичності значення не мають.Я перестала жити шаблонами ще рано і вже пізно. У життя таких шкал немає. Хтось уперше виходить заміж у 18 років, а хтось у 45. Хтось отримує вищу освіту у 20, а хтось у 64. Хтось починає стосунки з сексу на першому побаченні, а хтось після 2 років знайомства. Все, що діється з нами, відбувається вчасно. І для кожного цей час свій.Я перестала боятися пробувати щось нове та помилятися в цьому. Коли ти розумієш, що нікому нічого не винна, життя підкидає тобі багато різних можливостей. Тепер я пробую кожну на смак, на вигляд та на інтерес. Я не знаю, чи можна стати абсолютно вільним від вивчених та придбаних заборон. Скоріш за все ні. Але навіть коли ти трохи розсовуєш рамки, світ для тебе стає ширшим і різноманітнішим. Розширюй свої горизонти. ЧИТАЙ ТАКОЖ:Про що я жалкую в сексі: 5 порад молодим дівчатамЩо чоловіки не прощають жінкам: 5 порад психолога10 речей, які я перестала робити у 40 років
Опубліковано: 25 Вересня, 2019
Поділись цікавим