Краса з корчі

Подивіться, які чудові вази зробив мій син. У звичайних, непривабливих корчах, знайдених у лісі, він зумів розглянути справжню красу, витонченість, гармонію. Буває, син тижнями шукає матеріал, з якого згодом вийде справжній твір. Тут важливі химерність форми та незвичайні вигини ліній. [Підпис ID = “attachment_69305” вирівняйте = “alignnone” ширина = “212”] Фото Наталия Гулигас[/caption] Сейчас сын мгновенно определяет, получится ли из той или иной коряги что-либо интересное. Он даже сразу видит, что получится! Его способностями восхищаются все: семья, друзья, знакомые, которым он дарит свои изделия.З лісової знахідки готовий виріб Конечно, непросто превратить лесную находку в готовое изделие. Сын сушит коряги определенным образом, работает с формой, удаляя все ненужное, шлифует и т. д., но затраченные время и труд оправданы. Одна фигурка, с глазиком, похожа на сказочное существо. Мы его называем Дракоша.

А эти разнообразные деревянные вазы! Конечно, в них не поставишь живые цветы, зато для сухих букетов, икебаны это именно то, что нужно. Такие вазы сами по себе украшение квартиры.Не робота, а насолода Синові приносить радість видаляти все зайве, щоб звільнити красу. Напевно, щоб побачити щось у звичайному шматку корчі, потрібен особливий погляд, особливе бачення. Можна, звичайно, сказати, що кожен може навчитися робити подібні речі, якщо уважніше дивитися собі під ноги та на всі боки. Але чомусь здається, що увага тут ні до чого. У сина є почуття краси, і так він через себе, через свою думку, через свої руки приводить її в цей світ. Наталія Гулігас За матеріалами журналу «Будинок у саду»