Буквально днями у Кулінарній школі Євгена Чорнухи склали іспит та закінчили навчання 14 учасників та учасниць проекту Like a Chef. До фіналу курсу їх прийшли підтримати ще кілька популярних українських блогерів – Валентина Сафро, Іра Гроха та Катя Butterfly. Це останні інтерв’ю з хлопцями в рамках проекту, але редакція Лізи дуже сподівається, що вони стануть першими в їхній кухарській кар’єрі, і ці хлопці будуть згадувати про них і про проект як про старт своєї кар’єри, отримуючи зірку Мішлен.Я гарна, розумна, уперта Діана, 12 років Вихованка «Отчого дому» Відкрита, весела, енергійна, харизматична, впевнена у собі. Любить пельмені, робити макіяж та займатися спортом. Мріє стати кіноактрисою та пофарбувати волосся у синій колір. Я прийшла, щоби навчитися готувати. Найбільше з того мені сподобався клаб-сендвіч. Мені подобається готувати. До того, як потрапити на курс, я готувала вдома котлети, пельмені. Мрію стати кіноактрисою та кіно дуже люблю – в основному, фантастику. Найкраще фільми виглядають на канікулах (прим. ред. Усміхається). Ще мені дуже подобається шоу «Топ-модель українською». А ось у вільний час люблю гуляти із друзями на вулиці, ми іноді граємо у футбол. Мої найкращі якості – я красива, розумна, уперта. В інших людях ціную чесність, доброту, щедрість. Думаю, до інших людей треба прислухатися та допомагати їм. Мій найприємніший спогад – День народження в Америці. Це було цього літа. Багато подарунків було, гостей ми купалися в басейні з кульками. З усіх подарунків найбільше сподобалася косметика. Я люблю фарбуватися. Хочу собі назавжди пофарбувати волосся у синій колір. Я вже фарбувала синій в Америці, але тільки на 3 тижні. До цього був зелений та рожеві. Найбільше я хотіла б повернутися додому. Найцінніше у житті – це мої мама та брат.Сестра мені сказала: «Саша, піди – навчися!» Саша, 19 років (праворуч) Вихованка дитячого будинку «Любісток» Добра, відкрита, доброзичлива, щедра, цілеспрямована, емоційна. Дуже любить тварин, музику та милуватися собою перед дзеркалом. Мріє відкрити ресторан, де зможе годувати нужденних. За професією я швачка. Я 2 роки навчалася на швачку. На проект прийшла, щоб навчитися для себе та піти до сестри працювати помічником – вона кухар-кондитер, робить торти на замовлення. Сестра мені каже: «Саша, піди – навчися!». Вона мені робить зауваження. Допомагає мені. Найбільше мені подобається готувати смажену картоплю. У дитячому будинку ми як велика родина, а чи не інтернат. Коли ми приходимо після занять, можемо побитися, приготувати щось, годуємо собак і кота і йдемо гуляти. До речі, у нас є кішка Смуфа. Коли я готую, вона мені на кухні підспівує. Я їй включаю пісню «Зачепила мене, засліпила мене», вона мені підспівує, сидить поряд і облизується. Ще у нас є Барік – пес, він був в АТО. Ми його вилікували, поставили “протез”. Я його годувала зі шприца, коли він сам не міг їсти. Найбільша моя мрія відкрити ресторан, в якому годуватимуть нужденних. Не багато хто розуміє, як ставитися до людей з добром. Колись я була у прийомній сім’ї в Іспанії – мені зовсім не сподобалося, мене ображали. Так ось у моєму ресторані даруватимуть тепло та турботу.Мій найприємніший спогад, – коли мене удочерили Віка, 14 років (у центрі) Вихованка прийомної сім’ї Відкрита, добра, чесна, весела, енергійна, творча. З восьми років співає джаз та захоплюється кулінарією. Після поїздки до Італії досі не може дивитися на макарони. Мріє відкрити власну кондитерську. Мені дуже подобається на проекті. Я дуже вдячна можливості тут. Жаль тільки, що час дуже швидко пролетів. Я планувала бути кондитером та відкрити свою кондитерську, але вже здається, що хочу більшого. Я нещодавно зробила свій перший торт, усі сказали, що було смачно. Я зробила його з кількох рецептів, бісквіт з одного рецепту, крем з іншого – загалом експериментувала, як навчають нас наставники. Мій найприємніший спогад, коли мене удочерили. Нас спочатку опікувалися у сім’ї, ми були як дитячий будинок сімейного типу. Потім нас усиновили, я була вже у свідомому віці. Це було найкльове. Мені було 12 чи 13 років. Ще дуже теплий спогад – подорож до Італії, коли мені було 6 років. Я їздила 4 рази на одну й ту саму сім’ю за програмою обміну. Перший час мені здавалося, що вони весь час кричать на мене, а потім я звикла до того, що вони просто дуже емоційно говорять (прим.ред. усміхається). Найнеприємніший спогад, коли я зустрілася зі своєю біологічною мамою. Я сподівалася, хотіла … намалювала собі в голові таку гарну дівчину. А виявилося… Виявилося, що все зовсім інакше. У людях найбільше ціную щирість, відкритість і доброту, не люблю байдужість. Біблія, музика та сім’я – це те, що мені допомагає триматися у складні моменти.Моя завзятість допомагає мені йти вперед Таня Гедзь, 19 років (праворуч) Вихованка прийомної сім’ї Добра, скромна, позитивна, цілеспрямована, терпляча, чесна. Любить тірамісу, мріє подорожувати. Вивчає три іноземні мови, цікавиться східними культурами. На проект дуже подобається. Я особливо не готую, вирішила навчитися, бо думаю, що доки не спробуєш, не зрозумієш твоє чи не твоє. З’ясувала, – дуже моє. (прим. ред.: сміється) Вдома теж іноді пеку, борщ готую. Моя улюблена страва тірамісу, люблю солодку. Моя мета знайти себе, улюблену справу, яка мені приноситиме дохід. Я хочу бути мотиватором для людей. Хочу, щоб вони дивилися на мої здобутки та надихалися. Один із прикладів для мене – Еліна Федорова, блогер. Вона весь час чимось зайнята, як жінка, – вона особистість, що відбулася, багато чого досягла в роботі, вона модель. Вона зараз відкриває модельні курси і вже має спортивну програму свою. От і я намагаюся не відставати. У вільний час я люблю займатися спортом, малювати, навчаю іноземних мов, фільми дивлюся. Навчаю турецьку, іспанську, англійську, раніше вчила тайську. У мене пакистанське коріння і мені все це цікаво. Найважливіше – сім’я та любов. У людях найбільше люблю турботу, увагу, здатність пожертвувати своїм чи навіть собою заради іншої людини, щирість. Я найсильніша, стійка, терпляча, добра. Моя завзятість допомагає мені йти вперед, стояти на місці і не «хитатися». Найближчим часом мені хотілося б відбутися у професії, створити свою сім’ю, бути незалежною фінансово. Нагадаємо, наприкінці жовтня в Україні стартував проект Like a Chef. Це частина всесвітньої ініціативи Feed the Planet – глобального партнерства організацій Electrolux Food Foundation, Worldchefs та AIESEC. Її мета – стимулювати продуманий вибір продуктів харчування та популяризувати екологічний стиль життя в рамках стратегії Electrolux For the Better. В Україні його організовано за участю Центру «Батьківщина» та Служби у справах дітей Київської області. Проект зібрав 16 хлопців від 13 до 21 року. Усіх учасників об’єднує головне – інтерес до кухарської справи. Усі вони, ось уже 3 тижні, роблять свої перші кроки на професійній кухні під керівництвом найкращих кухарів Cookery School Євгена Чорнухи.
Про що мріють діти із проекту Like a Chef (частина четверта)
Опубліковано: 28 Листопада, 2019
Поділись цікавим