Жіночий журнал Ліза - жіночий сайт для сучасної жінки Ліза - онлайн-журнал для успішних дівчат. У тебе є питання – ми дамо відповіді на все. Ми можемо стати твоєю настільною книгою успіху. Новини шоу-бізнесу, корисні поради, секрети краси та здоров'я – ми зробимо твоє життя яскравішим!
UA
RU

5 правд про горе, які вам ніхто не розповість

У нас у культурі багато різноманітних табу. Є ґендерні — наприклад, заборона бажання сексу для жінок. Жінкам наказано хотіти стосунків і щоб неодмінно з перспективою заміжжя, а от зізнатися в тому, що хочеться переспати з чоловіком просто тому, що сподобався, потягнуло, виникла пристрасть-не можна ніяк. Є заборони щодо предметів, точніше відношення до них. Ті ж гроші-наскільки непристойно сказати, що хочеш отримати їх якнайбільше, просити підвищення заробітної плати, нагадувати про повернення боргу? Про це можна думати, робити, але не можна визнавати. А ще є табу на емоції. Причому одна з таких заборон охоплює обидва полюси людського стану – радість та горе.

Читай також: Як правильно підтримувати друзів у горі?

Жінка страждає.

Fotolia

 

«Не смійся голосно», «не поділись щастям, а то наврочать», «не впізнавши горя, не дізнаєшся і радості» - думаю, кожен з вас легко продовжить цей список установок про поводження з радістю. Причому всі вони стосуватимуться одного-ховай, не випинай.

Так само і з горем. Показувати його можна, але тільки в одному ключі-стражденному. Ті, хто пережив втрату, наказується плакати і горювати. Ще пам'ятати що пішов. Можна зберігати йому вірність. Або працювати з подоланням горя. Це вітається. Для цього створено спеціальну п'яти-крокову модель. Всі інші переживання та емоції перебувають під забороною. Але що робити з ними, адже вони точно є? А перш ніж працювати з подоланням добре б розуміти, що саме доведеться долати.

Читай також: Як змінити своє життя на краще. Топ-8 порад

1. Злість, а може й ненависть до того, хто пішов.

стрес фото

Shutterstock

Навіть якщо ви втратили близьку людину, з якою були ідеальні відносини в якийсь момент агресивність на нього прийде. По-перше, тому, що позбавив вас хорошого, а по-друге, позбавив не вчасно. У вас якраз на носі чергова дедлайн, фінансова криза, хвороба бабусі, а тут ще й коханий помер. А якщо ще стосунки з померлим були складними і розлучилися ви на поганому, то злість буде від того, що вони вже ніколи не наважаться, не зміняться, не покращуватимуться. Вас залишили без шансів висловитися, домовити, пояснити свою думку, змінити, пошукати ще якісь резерви. Інша людина пішла за обрій, залишивши вас у точці неповернення та поразки. Бо про покійників у нас що – «добре чи ніяк». Ще одне чудове громадське послання. Неначе смерть забарвлює образ померлого в яскраві, позитивні тони і неважливо скільки поганого він зробив за життя.

2. Несподівані сльози

Вони набігатимуть скрізь. Навіть, коли, здавалося, ви заспокоїлися та щасливі. У маршрутці, при перегляді фільму, у розмові з друзями - коли ви зовсім не думаєте про втрату і нічого навколо про неї не нагадує - голос може зірватися на хрип, а з очей бризнуть сльози. І ви почуватиметеся ідіотом, тому що плакати просто так у нас теж не прийнято, плакати можна на похороні. Або одразу після них. Або коли палець порізав, або коханий покинув. Тобто для сліз має бути вагома, ще й усім очевидна причина. А яка причина для сліз у маршрутці через два місяці після похорону?

Читай також: Топ-9 порад від психологів: як підвищити самооцінку

3. Проблеми у спілкуванні

Вони будуть. І вони будуть не тільки у вас при спілкуванні з іншими людьми, але й у інших при спілкуванні з вами. Якщо в суспільстві існує табу на переживання горя, значить, немає і канонів, як співпереживати. З похоронними ритуалами все просто і зрозуміло, але що робити після – залишити людину наодинці з її горем, навпаки, не залишати? Ваші друзі та близькі просто не знатимуть, що їм робити. І ви не знатимете теж. Ви відчуєте, що спілкуватись як раніше ви вже не можете, але як спілкуватися тоді? Чи пояснювати малознайомому чоловікові, чому ви не можете невимушено пофліртувати з ним, як за знайомства? Чи говорити подрузі, що ви не в змозі слухати нову серію її драматичних стосунків із чоловіком і співпереживати, просто тому, що вона виглядає дитячою забавою порівняно з тим, що сталося з вами? Чи відмовити колегі, яка просить прочитати її нову статтю та висловити свою думку, тому що ви виснажені своїми переживаннями? Що, нарешті, робити з пасажирами маршрутки, в якій ви несподівано розплакалися?

Самотність, Фото

Fotolia

4. Проблеми зі сном

Вечір і ніч стануть найжахливішим часом для вас, навіть якщо ви їх любили раніше. День можна зайняти звичайною суєтою і якось відволіктися. А ось вночі пощади не буде, ви будете віч-на-віч зі своїм горем, воно буде у вашій голові, у вашому серці, навіть у ваших снах, якщо від втоми вдасться хоч ненадовго відключитися. Виникнуть спокуси запити, закурити, зірватися в клуб, казино, на нічні катання, пошук випадкового сексу - все що завгодно, аби тільки подалі від горя. Можливо, вам вдасться втриматися від цього, а може й ні. Тоді на ранок, ви ще стратите себе за скоєне. Тому що, що нам говорить із цього приводу суспільство – «Хороші дівчатка так себе не поводять». Як, втім, і хороші хлопчики.

5. Сором і вина за відчуття радості, яка вкраплятиметься в горі

Ви раптом весело розсміяєтеся у відповідь на жарт подруги, начебто ще тиждень тому не дізналися, що ваша мати померла. Розсмієтеся і тут же дорікайте себе «як можна, у мене ж горе». Або відчуєте полегшення, що померла, хай і улюблена бабуся, але яка останні 10 років життя не впізнавала вас, бо провела їх із Альцгеймером. Відчуєте, а потім почнете соромитися - "як можна, адже бабуся стільки всього хорошого для мене зробила". Вина за те, що не ходіть у чорному, адже надворі 30-ти градусне літо. Або поїхали у подорож, яку давно запланували. Або пішли на побачення, бо кавалер не злякався вас із горя і запросив. Той, хто пережив втрату, часто потрапляє в громадський клінч. З одного боку, в горі належить горювати, якщо натомість ти радієш або разом з цим ти все одно радієш - тебе засуджують. З іншого боку, якщо ти журишся надто довго на думку того ж суспільства, то тебе засуджують. Теж. "Застряг", "залип", "затримався". А ще цураються. Наче горе - це заразно. І тоді важко визначити наскільки ж можна сміятися і плакати, щоб не стати ізгоєм.

Читай також: Що робити, якщо соцмережі викликають депресію: 5 порад

самотність - фото

Fotolia

Особистий досвід

Кілька місяців тому я втратила маму, з якою ми мали дуже складні стосунки. Вона пішла рано, безглуздо, жорстоко і не сама. У спробі позбавити мене спадщини вона стала жертвою квартирних аферистів. Я втратила не лише її, і не лише майно, а ще й будинок мого дитинства. Місце, де я народилася, зростала та пережила багато щасливих моментів. Натомість отримала дві кримінальні справи та репутацію поганої доньки. Звичайно. Адже, у добрих мами так не вмирають. Не можу сказати, що я повністю пережила втрату та «упакувала» весь свій досвід. Але тим, що знаю, можу поділитися:

  1. Не соромтеся говорити про своє лихо, навіть стороннім. Це не означає, що потрібно перетворюватися на клікушу або чіплятися до всіх і кожного, скаржитися і лити сльози. Ні. Але горе змінить вашу звичайну поведінку, тому треба пояснювати людям, що з вами відбувається. По-перше, можна отримати підтримку там, де на неї зовсім не чекаєш. А, по-друге, будь-які недомовки народжують нерозуміння і в результаті можуть призвести до розриву відносин. Якщо ви просто не відповідатимете на дзвінки або відмовлятимете подругі на її запрошення, незабаром вона перестане вам дзвонити і запрошувати. А от якщо ви скажете «Мені важко зараз, мені дуже сумно, тому не ображайся, але я не завжди можу прийняти твої запрошення, але мені важливо знати, що ти мене запрошуєш, що ти мені рада», то подруга поставиться з розумінням і буде чекати на вас без образ.
  2. Якщо плачеться-плачте. Не важливо, де — вдома, в офісі чи в метро. Нехай хтось із випадкових пасажирів подумає, що ви дивна, та й що- ви бачите цю людину вперше і востаннє. Зі сльозами виходить біль. Потрібно випустити із себе весь біль, щоб відкрити місце для радості.
  3. Не пийте. І намагайтеся утриматись від іншого деструктиву. Перший місяць після смерті мами, я не могла спати без кількох келихів вина. Інакше мозок просто не відключався. Але вранці після такого сну ще гірше. Пробуйте замінити спиртне гарячою ванною, валеріанкою, арома-маслами із заспокійливими запахами, фільмами. Попросіть, щоб з вами хтось ночував перші кілька тижнів. Поступово сон відновиться. А ще дуже важливо не боятися горя вдень, не тікати від нього та не ховати, тоді воно не таке страшне вночі.
  4. Горе не приходить одне. Це правда. Разом із втратою близького, на вас може обрушитися ще якась напасть. Але. Разом із втратами приходять і набуття. Наприклад, я несподівано зустріла чоловіка, котрий не злякався мене в горі. І тепер у мене є стосунки, в яких є тепло та підтримка.
  5. Не бійтеся себе. Не соромтеся того, що ви зараз у проблемах та занепаді духу. Сила не в тому, щоб заперечувати чи ховати слабкості. Сила в тому, щоби переживати всі випробування життя. Не думайте, що скажуть про вас люди. Вони завжди щось скажуть. І це не завжди буде добрим. Але нехай спробують «прогулятися у ваших туфлях». Або дбають про власні.

ЧИТАЙ ЩЕ:

Психологічне насильство у відносинах: невидимі ознаки

Чому так важко бути сильною жінкою?



Статті на тему

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.

психолог, журналіст, мандрівник



Ліза у Telegram!
Коментарі
немає коментарів

Будьте першими, хто залишить коментар