Уміння спілкуватися з рідними, колегами, друзями та оточуючими – це ціле мистецтво, якому треба вчитися. І останнім часом дедалі більше людей хоче освоїти екологічне чи ненасильницьке спілкування.
Що таке ненасильницьке спілкування? Чому кожному з нас варто його освоїти та застосовувати щодня? Відповіді на всі ці запитання шукай у нашій новій статті.
Що таке ненасильницьке спілкування
Ненасильницьке спілкування – це термін, який придумав і вжив психолог Маршалл Розенберг. На всі питання, пов'язані з основами ненасильницького спілкування, Розенберг відповів у книзі Мова Життя.
Психолог був сильно вражений тим, як вирішуються питання у його рідному районі, а також вирішив запропонувати такий спосіб спілкування, який завдаватиме менше проблем та незручностей, негативних емоцій.
Неправильне спілкування часто стає токсичним, не приносить задоволення нікому, хто спілкується.
Що пропонує Маршалл Розенберг:
- стежити за своїми словами та донесенням своїх думок;
- не чіплятися за слова співрозмовника, а розділяти його почуття, розуміти потреби.
Компоненти ненасильницького спілкування:
- спостерігати ситуацію, не оцінюючи;
- визначати емоції;
- висловлювати потреби;
- просити задовольнити потребу.
Результативність ненасильницького спілкування
Це працює не тільки в теорії, а й на практиці. Маршалл Розенберг провів низку експериментів, вирішуючи конфлікти за допомогою своїх напрацювань. Так, наприклад, він використав ненасильницьке спілкування у переговорах між важкими підлітками та їхніми вчителями.
Тому варто спробувати ненасильницьке спілкування.
Принципи ненасильницького спілкування
Як використовувати прийоми ненасильницького спілкування кожен день для того, щоб продуктивно спілкуватися з оточуючими? Читай далі.
«Я-висловлювання»
Головне – говорити про свої емоції та почуття. Не «Чому ти не можеш добре вчитися?», а «Я засмучена через цю оцінку». Не Ти завжди спізнюєшся, а Мені було сумно стояти тут однієї сорок хвилин.
Не звинувачувати інших, а розповідати про свої почуття.
Не судіть
Люди часто відразу дають оцінку всьому, що бачать: якщо хтось багато читає – він інтелігентний, а якщо хтось налягає на солодощі – хоче позбутися зубів через карієс. Варто приберегти і негативні та позитивні оцінки та подивитися на ситуацію краще.
Не порушуй кордону
Чужі кордони порушувати не можна: якщо в тебе не просять поради – не давай її. Запитай у людини, чи потребує вона підтримки або допомоги, і прийми відповідь «Ні», якщо почуєш її. Не треба наполягати, вриватися зі своїми порадами в чужий простір, навіть їхніх найкращих спонукань.
Не треба починати з «ні» чи «але»
На репліки в розмові ми часто, за звичкою, відповідаємо, починаючи фразу з ні чи але. "Ні, а в мене було таке ..." і так далі. Це фраза-паразит у мові, і ми часто навіть не хочемо заперечувати співрозмовнику, але так виходить, що починаємо з заперечення. Звучить щонайменше дивно, вірно?
Розширюй лексикон
Часто навичка вираження почуттів у нас дорівнює такому ж навичці зубочистки. Розширюй словник і не обмежуйся фразами "Мені подобається" і "Мені не подобається". Розрізняй свої емоції та передавай їх словами для найкращого розуміння.
Прохання, а не вимоги
Просити – добре, вимагати – не дуже. Наказувати дитині «Зараз прибери свої іграшки, або я їх у вікно викину» — не найпродуктивніший початок діалогу. Дитина прибере іграшки, але не тому, що хоче задовольнити потребу оточуючих у чистоті та порядку, а тому, що боїться страшної розплати.
Та й загалом імператив непродуктивний, у будь-яких випадках.
Говори про потреби
Навколишні – не екстрасенси. Вони не можуть здогадатися про всі твої потреби, тому якщо чогось хочеш – так і скажи, а не давай туманні натяки та загадуй загадки.
Сподіваємося, що наші поради допоможуть тобі досягати успіху у спілкуванні та стосунках з оточуючими.
Фото: Unsplash
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
