На Фейсбуці розпочався флешмоб #FaceOfDepression — Обличчя депресії, де люди діляться своїм сумним та обтяжливим досвідом зустрічі з нею. Тяжкі, тому що сама депресія як трясовина, вона затягує тебе все глибше і глибше з кожним днем.
Про флешмоб #FaceOfDepression та про особистий досвід розповість наш експерт, професійний психолог Олена Шпундра. А ще про те, як розпізнати депресію і чому банальні фрази «Усміхнися, тримайся, все минеться» ніколи не допоможуть.
За вікном осінь. Не для всіх це пора збирання врожаю, теплого пледу в обнімку з котом і неспішних бесід із друзями під глінтвейн. Осінь – традиційний час загострення депресії.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Як підтримати чоловіка та вивести його з депресії?
Починається все ніби банально, з «я втомилася» або «у мене немає сил». Ну хто з нас не втомлюється у цьому шаленому ритмі життя?
Проте, звичайна втома минає, щойно дозволяєш собі відпочити — день, два, тиждень, навіть місяць. Все залежить від навантаження, яке викликало втому.
Втома як ознака депресії не проходить із відпочинком. Навпаки, кожен новий день ти здуваєшся як повітряна куля, «пружності» — життєвого ресурсу залишається все менше.
Ось ти вже не можеш піти на зустріч із подругою, дитячий ранок тебе не тішить, а здається ще одним фактором, який забирає сили, а їх і так ні, сповзти вранці з ліжка здається непосильним завданням, апетит зникає і навіть виконувати щоденну рутину догляду за собою стає все складніше.
На цьому тлі може ще розвиватися «психосоматика» — мігрені, стрибки тиску, особливо у тих, хто не розуміє, що з ним відбувається, але сильно звинувачує себе за те, що лежить і нічого не робить. Тіло починає йому підкидати «виправдання» пасивності.
Чому виникають депресії?
Однозначної відповіді немає. Думаю, колись людина не витримує вантажу життєвих обставин.
Це можуть бути якісь великі біди та втрати. Або просто період дрібних невдач, але він триватиме довго і дрібних невдач так багато, що вони зливаються в одну велику біду. Коли реальність лякає (не влаштовує) настільки, що хочеться втекти від неї, закритися в якомусь маленькому світі, звідки вона не дістане.
Є також моноамінова теорія, згідно з якою розвиток депресії пов'язаний з дефіцитом дофаміну, серотоніну, норадреналіну.
Дефіцит «гормонів щастя» характерний у жителів країн із сирим, малосонячним та дощовим кліматом.
Тільки факти
- Наприклад, депресія у Швеції є першою за популярністю причиною, через яку дають лікарняний.
- У Нідерландах співробітник з діагнозом «депресія» має право на річну оплачувану відпустку.
- У той же час у США, де клімат дуже різний, на депресію страждає більше 26% жінок і 12% чоловіків. Так що кліматичний фактор хоч і впливає на стан організму, все не є визначальним.
Депресія буває різного ступеня тяжкості, тому багатьом вдається її досить успішно ховати навіть від себе.
#FaceOfDepression: флешмоб, що оголює обличчя біди
У цьому флешмобі люди діляться тим, як їм вдавалося підтримувати в оточуючих переконання, що з ними все «ок» - наприклад, ходити на роботу і будувати кар'єру, тільки вдома вони валилися з ніг і заливались сльозами без жодної причини, але те, що відбувається вдома, знаємо тільки ми та кіт, якщо він є.
Хтось розміщував у соцмережах свої усміхнені фото і з оточуючими спілкувався «як зазвичай», а вдома чоловік і діти не могли зрозуміти, чому мама зовсім перестала готувати, прибирати і весь час намагається уникати спілкування з ними.
Ох ця сила переконання «тримай марку», «зберігай обличчя», «щоб люди не подумали поганого».
Особистий досвід: як я зіткнулася з депресією
Бувають депресії, тяжкі, клінічні, коли без госпіталізації не обійтись.
У моєї мами була якраз така. Але тоді слова такого «депресія» навіть не було в побуті, а госпіталізація в ПНД позначала тавро «псих».
Болюче розлучення з моїм батьком, розвал Союзу, спроби знайти себе в бізнесі, пізніше зрада бізнес-партнера — всі ці біди склалися у велику снігову кулю, яку маму буквально розчавило.
Я була студенткою, ми жили в одній квартирі, кожен новий день ставав гіршим, ніж попередній, але ні вона, ні я не розуміли, що відбувається!
Спочатку мама перестала робити щось по дому. Чистюля і акуратистка в минулому, їй раптом стало все одно, що меблі покриті пилом, а в раковині гора брудного посуду.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Поради психолога: як пережити кризу 30-річчя
Прибирання перейшло в мої руки, але потім вона відмовлялася навіть виходити зі своєї кімнати, щоб я в ній прибрала. Відмова від приготування, звуження соціальних контактів, невдовзі мама перестала знімати нічну сорочку.
"Потім", "завтра, так, я встану завтра, я тобі обіцяю", "я себе погано відчуваю, мені потрібно полежати" - ці слова повторювалися їй день у день, але нічого не змінювалося.
Так вона пролежала кілька років. Змусила встати її лише необхідність переїхати до дідуся, її батька, який старів і вимагав нагляду. Мати переїхала і навіть почала готувати дідові, але з депресії так і не вийшла. Не хотіла стежити за собою, чистотою, набрала тварин і з радістю спілкувалася лише з ними.
Раніше я дуже злилася на маму. Я думала, вона не намагається, не хоче, не робить над собою зусиль. Зараз я розумію, що мати просто не могла.
Але тоді йти додому не хотілося. У голові було повне нерозуміння, як жити та що робити. Але я боялася, що якщо не робитиму нічого, то ляжу поруч із мамою і разом ми і помремо. Тому я бігала співбесідами з такою швидкістю і з такою енергією, що робота знайшлася. Думаю, саме ця мамина депресія дала мені колосальну життєстійкість та волю йти вперед.
Я відчуваю, що маю жити і за неї теж. І за неї насолоджуватися. Раз не вийшло разом.
Але повернемося до флешмобу та депресії. Як психолог, я не можу не помітити, що мало хто пише про те, що звертався по допомогу до професіоналів, приймав антидепресанти.
Це при тому, що досвід життя в депресії налічує 3, 5, 8 і більше років. Навколо депресії зберігається якась аура «соромної хвороби» — піти до психотерапевта, психіатра, лягти в клініку неврозів, прийняти антидепресанти-багатьом продовжує здаватися, що це як розписатися в тому, що ти псих.
Якщо хтось дізнається — сором, ганьба, тож краще «впораюся сама».
Не впораєшся. Навіть із «малою» депресією. Заженеш глибше, навчишся більше терпіти, та краще вдавати. Але не впораєшся.
Звернись за допомогою до професіоналів. Хоча б заради своїх близьких, які проживають депресію разом із тобою щодня. Щоб їм не хотілося лягти та померти поряд з мамою, бо мені в мої 20+.
Поділися цією інформацією у соцмережах — можливо, для когось вона виявиться життєво важливою!
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Дочки-матері: 5 типів стосунків із мамою, які псують тобі життя
Топ звичок, які роблять нас нещасними
10 помилок, які кожен робить до 30 років
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
