Влад Ситник про те, як справджуються його мрії

Нова зірка на українському небосхилі, 26-річний співак Влад Ситник, набирає все більшої популярності! Ми поговорили з артистом про його творчість, мрії і, звичайно ж, про кохання! У перші український глядач познайомився з Владом ще у 2011 році, коли співак, володар оксамитового баритону, прийшов на шоу «Голос країни» і повернулися до нього всі судді. З того часу було записано багато пісень, знято кілька кліпів, відпрацьовано безліч концертів у різних куточках світу. А нещодавно Влад презентував своїм шанувальникам нову програму «Поза форматом». З неї ми й розпочали нашу розмову. Владе, звідки така назва? Як часто ти сам почуваєшся поза форматом? Постійно. Те, що я роблю у творчості, взагалі не піддається якимось стандартам. На радіостанціях часто чую, що мій матеріал «поза форматом». У нас неокласична музика (яку виконує Влад. — Прим. ред.) не транслюється на жодній радіостанції на відміну від Європи чи США. Звідси й виникла назва шоу. Але я зараз працюю над естрадною музикою.Як у тебе склалися стосунки з Олександром Пономарьовим, котрий став твоїм тренером на «Голосі»? Ми мали дует у фіналі проекту, але після цього ми не співпрацювали. Ми вітаємо одне одного зі святами, на цьому спілкування закінчується. Але думаю, все можна виправити. Якщо мріяти, то з ким із наших чи світових зірок ти хотів би разом виступити? Якщо говорити про закордонних, то це Дмитро Хворостовський, Брюно Пельтьє, Джош Гробан. Мені дуже подобається Стінг, гурт Scorpions, Мерайя Кері. Це мрії, звичайно, але я впевнений, що якщо твердо йти до своєї мети, то все здійсниться. З українських артистів я попрацював би з Олександром Пономарьовим, Тіною Кароль. Загалом у нас багато талановитих виконавців, і було б чудово зняти з кимось відео чи зробити спільний проект. І в мене вже навіть є деякі ідеї з цього приводу, але поки що їх не озвучуватиму.«Я співав у олівець…» Владе, якби ти не став артистом, яку професію тоді вибрав би? Думаю, що ця професія у будь-якому разі була б якось пов’язана з творчістю. Наприклад, організація заходів, режисура… А загалом довгий час у мене була мрія займатися юриспруденцією. Мене навіть запрошували навчатися до юридичного університету, але тоді вже закрутилася вся ця історія з музикою. А ти в дитинстві, як і більшість хлопчаків, напевно хотів стати льотчиком чи космонавтом? Ні, в дитинстві я займався тайським боксом. І серйозно замислювався про те, щоб пов’язати своє життя зі спортом, але у підсумку вибрав музику. А співати я почав справді рано. Мама вела щоденник, де записувала мої перші слова, кроки… Так от, за її розповідями, коли по радіо звучала пісня «Сплять стомлені іграшки», то співав першу частину, яка нижче. А друга частина, де «навіть казка спати лягає» і високі ноти, мені ніяк не давалася. І я плакав із цього приводу. У дитячому садку я співав у олівець і казав, що стану Пилипом Кіркоровим, на той момент він був моїм кумиром (Сміється). В мене взагалі сім’я музична. Тато — професійний скрипаль, мати, незважаючи на режисерську освіту, все життя співала. Бабуся теж співала – на фронті для військових. А дід по батьковій лінії грав на скрипці. Тож у результаті я продовжив династію музикантів! Хотів би, щоби твої діти теж стали артистами? Це буде їх вибір, але я направлятиму. Часто артисти не бажають своїм дітям такої ж долі, бо це дуже важка праця, хоч з боку все легко здається. А це ще великий стрес. Перед кожним виходом на сцену я дуже переживаю, бо вимогливо ставлюся до себе. Хоча розумію, що із цим треба щось робити (Посміхається). Хто допомагає подолати хвилювання перед виступами? У чомусь мені в житті не щастить, але щодо людей, які мене оточують, то тут я щасливчик. Мене підтримують друзі, сім’я, команда, кохана людина!Кохання та адреналін На сцені у тебе образ романтичного героя, такого собі Ленського… А який ти у реальному житті? Мій сценічний образ не завжди співпадає зі мною справжнім. Я можу бути запальним, і мої близькі це чудово знають. У мене досить складний характер, і терпіти мене досить нелегко, не все це зможуть. (Сміється.) Ти згадав кохану людину. Значить, знайшлася та дівчина, яка витримає? Так, знайшлася. (Усміхається.) Ми знайомі вже три роки. Що ти найбільше цінуєш у жінок? Надійність, відданість, гумор. І, звичайно, розуміння. Відносини з публічною людиною морально витримає не кожна дівчина, і вона має одразу розуміти, на що йде. А який ти у стосунках? Ну, я такий ось весь добрий. Галантний, не жадібний (Сміється). А взагалі в мені багато вад. Але можу точно сказати, що якщо люблю, то люблю повністю! У тебе, напевно, багато прихильниць. Чи були від них якісь незвичайні подарунки, знаки уваги? Подарунків було дуже багато: книги, прикраси, відеозвернення… Найбільш незабутнім став, напевно, сертифікат на стрибок з парашутом. Але я поки що не встиг його використати, треба буде надолужити. Натомість я літав на спортивному літаку, а деякі фігури робив сам, сидячи за штурвалом!Любиш екстрим? Так, це ж такий адреналін! Стрибнути з парашутом – моя давня мрія. Дай нашим читачам пораду, як зберігати гарний настрій і не нудьгувати восени. Ой, це таке складне питання! Для мене самого осінь – важка пора. Як не впасти у депресію? Напевно, потрібно просто спілкуватися з правильними людьми, які люблять та цінують тебе та допоможуть налаштуватися на правильний лад. А як би ти сам описав себе трьома словами? Музика. Лев. І кохання. Фото: Юлія Бочарова/Burda-Media; Instagram. Стиль: Марі Грозан. Візаж Еліна Михальченко. Інтерв’ю: Аріна Федорова. На Владі: сорочка та светр United Colors of Benetton, штани та туфлі – власність артиста.