Віктор Павлік: «Олів’є від мами найсмачніше!»

Цього року співак Віктор Павлик відзначає ювілей – 50 років. І відзначає він цю подію 31 грудня!

Ми зустрілися з Віктором напередодні свят і поговорили про життя, творчість, майбутні приємні турботи і підготовку ювілейного концерту… Вікторе, ви народилися 31 грудня. Як зазвичай святкуєте день народження – разом із Новим роком? Зазвичай 31 грудня я зустрічаю на сцені… І мені такий день народження вже навіть подобався. Щоразу різні люди радіють, що я народився. Це цікаво. Якщо раптом виходить так, що можу 31 грудня провести вдома, тоді всією сім’єю йдемо до кумів і починаємо святковий мангал. Але це дуже рідко. І традиційно 1 або 2 січня ми з сім’єю виїжджаємо до моєї мами до Теребовлі (Тернопільська область), щоб провести разом Різдво. У мами збирається вся династія Павліков. Онуки, правнуки, сестри, брати. Їмо олів’є від мами (найсмачніший, до речі, для мене до цього дня) та обговорюємо всі новини за минулий рік! Так, мама це святе. До неї з’їжджаємось із різних міст на Різдво. У нашій сім’ї ми цьому святу приділяємо більше уваги, аніж Новому році. У вас незабаром ювілей – 50 років. Чи розглядаєте цю дату серйозно? Чи підбиваєте підсумки щороку? Я намагаюся аналізувати не свої роки, а своє духовне зростання. До речі, однією з робочих назв мого ювілейного концерту, який ми зараз готуємо з командою до 13 лютого у Палаці «Україна», була назва «Недописана книга». Цю пісню подарувала мені Олена Тополя (Alyosha), і мені здалося символічним назвати свій 50-річний рубіж. Тобто я пишу книгу свого життя, у 50 років підводжу підсумок її чергового розділу та йду далі. Але врешті-решт ми вирішили назвати концерт просто «ювілейний» і зробити його скромно та зі смаком, це буде абсолютно нове музичне рішення 20 моїх пісень у супроводі естрадно-симфонічного оркестру. Тож усіх запрошую! Чи буває таке, що всі ваші діти від трьох дружин збираються разом? Так, як правило, на Різдво. Усі живуть у різних містах. Сашко, старший син, теж вибрав сцену і тепер увесь час у роз’їздах, середня донька Христина живе у Рівному. Тому приводом може бути Різдво чи, наприклад, якийсь концерт, на якому ми всі разом співаємо. У вашій сім’ї є рецепт куті для різдвяного столу, який переходить із покоління до покоління? Можна сказати, що так. Мама готує кутю так само, як готувала її бабуся Юзя. Виходить, у нас традиційна кутя. Дуже смачна виходить, до речі! Рецепт такий: мак у макітрі заливаємо гарячою водою та трьом макогоном. Довго, хвилин 20… Додаємо трохи цукру. Окремо варимо пшеницю. Потім усе перемішуємо, коли охолоне. Додаємо за смаком горіхи та родзинки. І готове! в очікуванні новорічного дива Які ваші риси характеру помічаєте у дітей? Сашко – це моя копія. Жвавий, енергійний, самостійний. І Давид, син Сашка, схоже, піде на наших стопах. Теж маленький артист. Вже співає зарубіжна доля! Ви вже дідусь. Як часто бачитеся з онуками? Статус дідуся вас не бентежить? Давида бачу рідко, на жаль. Але він мене тішить. Може зі мною якийсь час провести, не вередуватиме. Вадик (син Крістіни) теж не часто мене бачить, але завжди посміхається, сонячна дитина. Статус дідуся не бентежить, навіть тішить. Я ж наймолодший дідусь в українському шоу-бізнесі! (Сміється) Чи готовите ви заздалегідь подарунки для всіх членів сім’ї до Нового року? Тільки молодшому, Паші. Старшим дітям просто намагаюся підгадати та купити те, що необхідно. Головне у це свято – здивувати, дати гарний настрій та зарядити їм на наступний рік! А вам близькі що зазвичай дарують? По різному. Це може бути якась спеціально приготована страва або щось із потрібних дрібниць. Розкажіть про святкування Нового року, яке запам’яталося вам на все життя. Я не мав Нового року такого, який перевернув моє життя або після якого я відновлював фрагменти свята з розповідей друзів. (Сміється.) Або так, щоб на санках з гори впасти головою в кучугуру… Напевно, мені запам’яталася Туреччина в Новий рік та її мандаринові гаї. Коли ти гуляєш, а під ногами замість снігу мандарини! Коли ви були маленькими, як у вашій родині зустрічали Новий рік? У маленькій кімнаті стояла пухнаста ялинка, жива, пахнуча. Мандарини – улюблені ласощі. Під ялинкою стояв іграшковий Дід Мороз. І я чекаю дива, коли ж нарешті Дід ​​Мороз знайде мій дім! Ви по гороскопу Козеріг. Говорять, що вони дуже вперті. Це про вас? Так, про мене. Може, збіг? У знаки зодіаку я не дуже вірю. Може, гени чи так планети стали, не знаю. Але збити мене з мого козеряного шляху можуть лише граблі, які повторно мене вдарять. (Посміхається.) Ви постійно в роз’їздах, на гастролях, як проводите час із сім’єю, коли повертаєтеся? У теплій обстановці, в затишку та у повному спокої. Займаємось звичайними справами, готуємо, ходимо за покупками, читаємо книги, займаємося спортом. Іноді можемо вибратися кудись повечеряти чи в кіно. Чи дружите ви з кимось із артистів? Ходіть один до одного у гості? Тож щоб близько — ні. Коли перетинаємося за лаштунками, обмінюємося анекдотами, жартами, примовками, спогадами та побігли далі… Іноді підтримуємо один одного у якихось проектах. Але стосунки з усіма позитивні, світлі. Зізнайтеся, ваша дружина Лариса вас ревнує? А ви її? Лариса — виважена людина, яка вірує. Вона своєю мудрістю зміцнила нашу сім’ю, і я за це їй дуже вдячний. У такій сім’ї хочеться жити, у такий будинок хочеться повертатися. Де на тебе чекають, вірять, люблять. Такий баланс створювався роками, щоби навчитися один одного не поранити, вчасно заспокоїти. Який, на вашу думку, секрет сімейного щастя? Довіра, взаєморозуміння, вміння почути іншу людину. Ось він перед тобою, рідна душе, подивися, що в нього в очах! Чи є якась порада ваших батьків, яку ви також передали вашим дітям? Берегти в собі людину, чоловіка. У вашому житті були і падіння, і злети, дайте пораду читачам, де знаходити сили для того, щоб долати проблеми та радіти життю. Треба жити із Богом. Тому що сам себе не приведеш до істини. Ми просто люди, потрібна порада, напрям, опіка. Що б ви хотіли побажати читачам «Відпочинь!» у новому, 2016 році? А чого бажаєте собі? Собі того ж, що й усім, — щастя, миру, божого благословення та КОХАННЯ!