Софія Єгорова розповіла про закуски вокальних конкурсів

На рахунку 19-річної Софії Єгорової близько 200 конкурсів та фестивалів та понад 100 призових місць та нагород! Нещодавно на міжнародному конкурсі у Ризі вона перемогла одразу у трьох номінаціях, отримавши два золота та срібло, а також спеціальний приз. Софія випустила пісню про кохання «Цей сніг» і готується до конкурсу у Нью-Йорку.Амбітні цілі Софіє, ти брала участь і перемагала на багатьох міжнародних конкурсах, а хотілося б тобі уявити будь-коли Україну на Євробаченні? «Євробачення» – це насамперед конкурс пісні. І, як тільки я знайду ту саму пісню, від якої по тілу пробігуть мурашки і зрозумію, що це «та сама пісня» – обов’язково подам заявку. І боротимуся до кінця! Тому що мрію представити Україну на міжнародній арені та бути частиною історії Євробачення. З кожним роком «Євробачення» вражає мене своїм розмахом, новими піснями та новими артистами. Це багатогранний конкурс, і вже історичний, і завдяки йому мільйони глядачів у всьому світі дізналися таких яскравих зірок як Руслана, Олександр Рибак, Марія Шерифович, Лорін, Сальвадор Зібрав та ін. у компанії друзів – вже ціла традиція! https://www.youtube.com/watch?v=7E1aDUIVb28 Яку амбітну творчу мету ставиш перед собою зараз? Цілей та планів дуже багато! Головна — щоразу, з кожною новою піснею, розширювати аудиторію слухачів та шанувальників, записувати нові пісні, випустити альбом і зняти чарівні кліпи. Хочу більше знайомитись зі своїми шанувальниками, глядачами: дізнатися, чим живе кожен із них, що їм подобається і що надихає у моїй музиці. Після кожного виступу я читаю багато коментарів та повідомлень від глядачів і це завжди приємно! Звичайно, я планую продовжувати виступати на різних майданчиках та займатися улюбленою справою. Ще дуже хочу навчитися не переживати через дрібниці. Це можна вважати амбітною метою? (Сміється)

Як тобі вдається поєднувати навчання в Академії естрадно-циркового мистецтва, виступи та участь у міжнародних конкурсах? Навчання не страждає? Я дуже люблю свій ВУЗ! Весь перший курс ходила з широко розплющеними очима щодня і не могла натішитися, коли бачила жонглерів у коридорі, а з кабінетів долинали звуки фортепіано. Я закінчила 11 класів фізико-математичного ліцею із золотою медаллю, могла бути дівчиною з дуже серйозною професією. Але творчість у моєму серці переважила, і я вступила до Академії естрадно-циркового мистецтва. Тому кожну мить у цьому чарівному закладі для мене, навіть уже через три курси, як казка і здійснена мрія, професійне зростання. Свій день народження теж святкувала на парах. (Сміється.) Кожне заняття дуже подобається і хочеться дізнаватися дедалі більше. Це те, що я хотіла займатися все життя. Дякуємо викладачам за те, що відпускають на конкурси, стежать у соціальних мережах та підтримують! Звичайно, іноді домашнє завдання роблю в найнесподіваніших місцях – то в концертній гримерці, то в літаку чи аеропорту, то на репетиційній базі… Але ж веселіше! (Сміється.)Перший гонорар Ечи ти маєш кумири на сучасній українській сцені. Чи хотіла б ти з кимось із них заспівати дуетом? Мені дуже подобається, як працюють наші артисти, але я великий меломан і мені важко виділити одного-двох артистів… Дуети завжди цікаво! Я більше схильна вважати, що коли з’являється дуетна пісня, то ти її чуєш і уявляєш, з ким можна було заспівати!Я за творчий симбіоз та правильну енергію! Зараз багато хто прагне шоу-бізнесу, щоб «стати зіркою і багато заробляти». Розкажи про твій перший гонорар, зароблений творчістю! Перший гонорар отримала у Празі – це був один із перших міжнародних конкурсів, де я брала участь. І звичайно, це особливий приз для мене на все життя! Це були, як я пам’ятаю, 500 євро. Я отримала їх за виступ у дуеті. Найцікавіше те, що вихід на сцену за нагородою ми пропустили. Ішло нагородження конкурсантів і нам вручили нагороду за нашу номінацію, ми вже втекли в гримерку перевдягатися. Як у якийсь момент, випадково глянувши в телефон, я побачила багато пропущених дзвінків та повідомлень «НА СЦЕНУ!». Мій телефон був на беззвучному режимі, і я не чула ні дзвінків, ні смс. Ми блискавкою помчали на сцену… Виявилося, що ми отримали призове місце і нам видали великий сертифікат та головний приз. Навіть сам конверт з логотипом конкурсу в мене зберігся і лежить разом із усіма дипломами та кубками, як нагадування про перші гроші, зароблені своєю професією. Ну, і ця історія — урок, щоб пам’ятати, що не варто вимикати звук на телефоні, там може бути щось важливе. (Посміхається.) А чи був хтось у твоєму оточенні, хто не вірив у тебе? Як ти реагувала?    У мене були люди, які вірили в мене, і це надавало ще більше сил! Звичайно, були ті, хто ставив запитання: «Може, знайдеш професію серйозніше?». Але стовідсоткова підтримка сім’ї та близьких людей була завжди. Завдяки їм я та людина, якою хотіла стати. Мені здається, що на шляху до цілей, мрії, головне не зупинятися. Ти завжди можеш піти іншим шляхом, якщо раптом зрозумієш, що це не твоє. Навіщо думати, якщо ти чогось не зможеш, якщо ти можеш усе? Тому насолоджуйся та йди, куди підказує серце — це мій вибір і мій девіз! Ти гарна та талановита дівчина. У тебе вже з’явилися шанувальники у соцмережах? Що пишуть? Як ти реагуєш? Так, кількість передплатників та шанувальників зростає. Наприклад, після виходу моєї пісні “Цей сніг” я отримала багато приємних повідомлень та коментарів, на кшталт: «Клас! Вітаю!» або «Поставив твою пісню на гудок, тепер усі слухають!» Це дуже приємно! Завжди після кожного виступу отримую багато приємних слів від глядачів, вони більше цікавляться мною і творчістю. У мене щотижня багато нових знайомств – це частина професії артиста. Мені подобається відвідувати різні заходи та знайомитися з новими людьми: виставки картин, презентації театральних постановок, прем’єри фільмів, музичні премії, вечірки журналів… Це дуже багатогранне коло неймовірних людей та знайомств! І, зізнаюся, дуже приємно, коли люди пишуть відгуки про мої пісні, свої враження, діляться життєвими історіями, пишуть свої побажання, запитують… Не бійтеся невдач! Ти виступала на різних концертних майданчиках. Яка була найнезвичайніша?  Я розпочинала свій творчий шлях на шкільній сцені, тому саме школа — мій найнезвичайніший майданчик. Як згадаю ці відчуття… Колінки тремтять, варто лише подивитися на вчителів та однокласників, у горлі пересихає від хвилювання, але ти виходиш і відриваєшся на сцені! Ще коли я була у п’ятому класі, коли всіх питали, хто виступатиме на концерті до Дня Вчителя, я побігла з усіх ніг та записалася на виступ. Послухавши пісню, викладач запитав, чи я впевнена, що хочу співати саме цю пісню. Жодного м’яза не здригнулося на моєму обличчі, але, підозрюючи щось недобре, я відповіла: «Так, мій вчитель сказав, що ця пісня виходить у мене КРАЩЕ ВСІХ!» Загалом, виявилося, що «краще за всіх» — це зі всіх своїх пісень, а не всіх людей у ​​світі, до того тоді я маленькою собі нафантазувала. (Сміється.) Так і почався мій шлях у світ музики, а ця сцена, мабуть, назавжди залишиться не лише найбільш хвилюючою, а й найважливішою. А за ці роки було багато цікавих виступів: у Македонії я співала з великим оркестром, у Латвії я виступала під гітару у старовинному соборі з неймовірною акустикою, співала з джаз-бендом. Стільки цікавих і контрастних виступів було, що не знаєш чого ще можна очікувати… Дай пораду молодим артистам, які роблять лише перші кроки на сцені, із чого треба починати? Займайтеся улюбленою справою, робіть і витворяйте! Розвивайтеся, навчайтеся щодня. А головне – не бійтеся невдач. Вони завжди будуть. Навіть коли всі будуть говорити, що все було супер, у вас залишається дуже багато питань. Адже досягти ідеалу неможливо, але можна прагнути до нього, насолоджуючись кожною хвилиною на сцені. Артист – це не просто професія. Це стан душі, коли ти готовий віддавати частинку себе кожному глядачеві.Важливо самому собі відповісти: чи ти цього хочеш усіма фібрами своєї душі? Чи готовий? Якщо відповідь «ТАК», тоді вперед! Фото: особистий архів Софії Єгорової