Від сесії до сесії живуть студенти весело!

Наближається час іспитів. Ми вирішили дізнатися у зірок, якими студентами вони були і як складали заліки.Надія Матвєєва (ведуча тележурналу «Все буде добре» та «Все буде смачно!», телеканал СТБ)

З деяких предметів, здати які без шпаргалки неможливо, ми писали конспекти лекцій у зошит, розрізаний навпіл. Так конспект одразу перетворювався на дуже докладну шпаргалку. Напередодні іспиту ми із сусідкою по кімнаті в гуртожитку обов’язково випивали по чашці кави з шоколадом. Я була відмінницею, а вона жартувала: “Якщо вип’ю каву з тобою, отримаю хорошу оцінку”. На останньому курсі навчання в інституті я вийшла заміж якраз перед зимовою сесією. Ми з чоловіком разом готувалися, старалися. А коли прийшли на іспит, нам сказали, що хороші оцінки нам поставили автоматично. Такий подарунок зробив деканат молодятам.Анатолій Анатолій (ведучий “Сніданку з 1+1” на каналі “1+1”) Пам’ятаю свої студентські роки. Як здавали всією групою сесію, подорожували та брали участь у КВК. Було дуже багато кумедних випадків. Особливо згадую досі: одного разу мій друг попросив скласти замість нього іспит з англійської мови в іншому університеті. Я не міг йому відмовити. Ми вклеїли мою фотографію в його залікову книжку, і я прийшов з нею на решту. Ніхто з викладачів навіть нічого не помітив. Тоді я навчався на 1-му курсі, він на 3-му. Все пройшло успішно, склав на 4. Сам іспити складав дуже швидко. Щоправда, шпаргалок ніколи не писав. У мене був інший прийом, який завжди працював. Я користувався популярністю у дівчат, тому що умів їх розвеселити. Коли розпочиналася сесія, одногрупниці, які добре навчалися, робили шпаргалки та давали їх мені. Студентські роки — це один із найкращих етапів мого життя.Ігор Кондратюк (ведучий шоу «караоке на майдані», член журі шоу «Україна має талант» та «Х-фактор», канал СТБ) Після третього курсу наша група фізиків поїхала на роботу в будзагін до Казахстану. З нами їхали філософи. Перед поїздкою у нас не було здано залік з обчислювальної математики. Але філософи сказали, що вони всі вирішили і залік можна буде здати у вересні. Але коли ми приїхали восени, виявилося, що філософи ні з ким не домовилися і ми матимемо хвіст до наступної сесії. Залік я, звичайно, здав, але через це хвост у мене вперше не було стипендії. А для мене це було дуже важливо — грошей у студента було небагато! З того часу фізики не вірять філософам і всім тим, хто навчається у червоному корпусі Шевченківського університету, і вважають їх трепачами. Здачу сесії ми зазвичай відзначали грою у футбол, тому що я належав до тієї категорії людей, яка пила дуже рідко. Перший раз я скуштував алкоголь на другому курсі університету.Микола Тищенко (суддя шоу “МастерШеф”, канал СТБ) До сесій я завжди готувався. Робив шпаргалки (вони були у вигляді гармошки), підколював їх до рукава піджака скріпкою. Листочки були пронумеровані, щоб кожен із них можна було вилучити в потрібний момент. На одній із лабораторних робіт, після якої допускали до складання іспиту, нас розбили попарно, ми були у групі з дівчинкою Елей. Це був залік з електротехніки з дуже злим викладачем. Робимо ми з Елей завдання, і повз нас проходить викладач якраз у той момент, як я щось підказав якомусь студенту, і ми почали дискутувати. Я говорю, що це елементарно, як 500 разів сісти. І тут викладач мені у відповідь: «Якщо при всіх сядеш хоча б 300 разів, я поставлю тобі залік». І доки всі писали, а викладач сидів за столом, я робив 300 присідань. Але він дотримався слова — поставив мені залік автоматично.Андрій Шабанов (провідний програми “Абзац!”, “Новий канал”) Усі мої курсові роботи та диплом були написані вночі. Тоді здавалося, що на добу 48 годин. З другого курсу я почав працювати на радіо і весь свій денний час проводив там. Більше того, вів вечірні ефіри до півночі. Потім приїжджав додому, обідав та вечеряв одночасно. І з першої години ночі починався мій час. Лягав спати о 5 ранку. Три години на сон і знову працювати. Я спав стоячи у громадському транспорті, на змінах, на лекціях та семінарах. Неодноразово мене будили викладачі. Ось сниться, що ти з гарною брюнеткою і у вас уже ось-ось… а вона раптом чоловічим голосом тобі каже: «Андрію!» Розплющуєш очі і розумієш, що над тобою стоїть викладач. Але задля справедливості варто зазначити, що університет я закінчив з червоним дипломом. Найідіотськіша студентська прикмета, в яку я повірив, — не можна стригтися, голитися і зрізати нігті, поки не здаси сесію. Це не так страшно, коли сесія триває лише місяць. Але на третьому курсі під час літньої сесії я перездавав іспити з двох предметів, поки мене не влаштували оцінки. Приходив із іншими групами. В результаті з’явився у вересні… як тубільець і Росомаха в одній особі – волосся до плечей, борода. Це виглядало жахливо. Але на що тільки не підеш, щоб досягти своєї мети!Костянтин Євтушенко (Бізнесмен) Перед початком сесії ми вибігали з гуртожитку з заліковками і кричали: «Куля, прийди!» Це була традиція, якою слідували всі студенти. Починаючи з другого курсу університету, я почав працювати, тому іспити давалися мені непросто — доводилося вчитися ночами. Але я завжди намагався бути підготовленим. На старших курсах, коли я вже мав свій бізнес, стало легше — я вже не з підручників, а з власного досвіду розповідав «як має бути». Але це стосувалося лише юридичних наук. Хоча викладачі інших предметів теж лояльно наближалися до того, що я працюю. Перші курси я був відмінником, потім у зв’язку із зайнятістю бали стали трохи нижчими, але трієчником я не був ніколи. Не любив чекати у черзі на іспитах — намагався завжди пройти першим, щоб здати та забути! Щодо шпаргалок, то ми використовували СМС – так передавали відповіді у групі. Але іноді такий спосіб грав із нами злий жарт — хтось один написав неправильну відповідь, а за ним — і решту. До навчання я ставився трохи формально, тому що розумів, що в реальному житті все по-іншому.Дмитро Комаров (ведучий «Світу навиворіт» на каналі «1+1») Починаючи з першого курсу я почав працювати, тому кумедних моментів було багато. До 4 години ранку я працював десь у нічному клубі, чекаючи інтерв’ю з черговою суперзіркою, а о 8-й ранку приходив на іспит. Коли я отримував другу освіту, ми мали спецкурс «журналістика». І ось тема одного із уроків була «Інтерв’ю». Я на той час працював уже років сім, і було просто цікаво послухати — чого ж мене навчать? І ось викладач починає нам диктувати 10 основних правил інтерв’ю за пунктами, і наприкінці лекції я піднімаю руку і говорю: «Ви забули про ще кілька важливих правил. Перше — ніколи не ставити питання, на яке можна однозначно відповісти «так» чи «ні». Друге…» Я вже не пам’ятаю, які моменти я ще помітив, але викладач уважно послухав і сказав: «Прізвище? Давай заліковку». Так завдяки роботі я склав іспит екстерном.Віктор Бронюк (соліст групи ТВК) Я навчався в той час, коли мобільний зв’язок тільки з’являвся в нашому житті і використовувати цю комунікацію для складання іспитів було дорого та непрактично. Тому з друзями ми винайшли свій метод – як у класичному фільмі Гайдая про пригоди Шурика – взяли за основу популярні в ті роки портативні радіоприймачі з маленькими кнопочками і спаяли собі чудо-пристрій, що передає. Достатньо було налаштуватися на потрібну FM-частоту і вперед! Підбивав цей метод лише тоді, коли в аудиторії виникали радіоперешкоди. Викладачі довго не здогадувалися про нашу «хитрість», доки доброзичливці не нашіптали. Але зловити мене на гарячому нікому так і не вдалося: коли забирали радіо, встигав натиснути кнопку перемикання FM-станцій, і в навушниках педагог чув лише музику. У гуртожитку ми, історики, жили зі студентами музпедфакультету, тож святкування у нас були яскраві: із піснями, веселими історіями, читанням кумедних віршів, пивом і не лише. Якщо деякі шкодують про витрачені п’ять років в університеті, то я не шкодую про жодний день. Може, не все зможу дітям розповісти, але що згадати із студентських часів — точно є!Дмитро Коляденко  (шоумен, співак) Я закінчив театральне училище, де складати іспити було одне задоволення! Адже то були справжні вистави. Мені завжди давали головні ролі. Напевно, освітяни вважали мене непоганим студентом. Пам’ятаю, як на складання іспиту з народного танцю я від хвилювання постійно падав. Просто забув змастити чоботи каніфоллю, тож ковзав, як на льоду. Потім ще довго сміялися, згадуючи мої падіння. Здачу сесії ми відзначали скромно. Я і мої товариші не вживали спиртних напоїв взагалі — тримали марку як студенти-театрали. Та й грошей у нас було небагато. У гуртожитку смажили святкову цибулю із сіллю та перцем та співали пісні до ранку. Ось і все було наше свято!