«Если бы молодость знала, если бы старость могла» – хорошая поговорка о том, что невозможно изменить прошлое и что всему свое время. Да, каждому из нас суждено пройти свой путь и набить на этому пути определенное количество «шишек», но если бы в свои 20 лет я прочитала эту статью или услышала ли что-то подобное, то, скорее всего мой лоб был бы на пару шишек целее.
Fotolia
1. Раннє куріння Першу цигарку я спробувала років у 14 у піонерському таборі, сам процес куріння мені не сподобався – від диму я задихалася, від тютюну першило горло, але дотик до чогось забороненого був хвилюючим. Років у 15-16 я періодично курила. Цигарка давала відчуття дорослості и крутизны. Позже, лет в 19 я уже регулярно курила. Кроме взрослости, курение давало еще и возможность социализации- прекрасный способ сблизиться с кем-то, общаясь в курилке или познакомиться, попросив, например, зажигалку. Бросила курить я в 34 года и сделать это мне помогло именно самонаблюдение. Я стала задумываться зачем я курю, что привлекает меня в этом процессе? Вкус табака и дым? Табачный запах от рук, волос, одежды? Необходимость постоянно жевать мятную жвачку в течении дня, иначе изо рта тоже воняло? Нет. Мне нравилась возможность сделать перерыв в работе, который давала сигарета, пообщаться с коллегами на перекуре или заполнить паузу в ожидании кого-то на встрече. Когда я поняла, какие потребности замещаю сигаретой, и как удовлетворить их по-другому, я бросила курить легко и просто, безо всяких дополнительных средств в виде книги Алана Карра или антитабачного пластыря. Но нужно ли было целых 15 лет травить свой организм никотином?
Fotolia
2. Необдуманий та небажаний секс Перший свій сексуальний досвід я набула 17 років. Не тому, що сильно хотіла або без пам’яті любила, а просто тому, що всі мої подруги вже зробили це і я відчувала себе «чужою» у їхніх розмовах. Крім того, як мені здавалося, секс повинен був стати для мене одним із способів позбавитися комплексів з приводу зовнішності. Так, після сексу в розмовах з подругами мені вже було що сказати, а ось комплекси не тільки не зникли, а й додалися. Адже насолоди я не отримала, рішення лягти в ліжко було не від серця і почуттів, а від мозку. Тепер, я думаю, що займатися сексом потрібно тільки тоді, коли хочеш і тільки з тим, кого хочеш. А не коли думаєш «ми зустрічаємося вже 2 місяці, напевно, вже настав час йому віддатися», «чорт, а у нього маленький член і зовсім слабка ерекція, але ж я вже запросила його додому і ми роздяглися, тепер незручно вигнати, доведеться попрацювати» .3. Аборти Випадково завагітніти можуть навіть досвідчені жінки, тому що і презервативи рвуться, і таблетки іноді дають збій, і іноді ми буємо безтурботні. Що ж говорити про дівчат, які в 16-20 років тільки починають набувати сексуального досвіду. У моєму житті були аборти, були вони і в житті моїх подруг, клієнток та просто знайомих жінок. Але я не зустрічала жодної жінки, даже счастливо замужней, даже уже с несколькими детьми, которая бы не жалела о своем, тогда казалось бы, верном решении прервать беременность. Вы тоже пожалеете, поэтому ищите ресурс, ищите резерв, ищите любую помощь, которую только сможете найти чтобы сохранить ребенка.
Fotolia
4. Дотримуватися батьківських установок Усі діти хочуть бути добрими, щоб їх любили батьки. Чим менше батьки люблять, або чим менш адекватним способом вони виражають це кохання, тим більше зростає бажання стати хорошим. Який найкращий спосіб стати хорошим і гідним кохання? Робити все, що тобі кажуть мама та тато. Звичайно, мами та тата не завжди говорять погане. Навпаки, за багато порад і допомогу батькам варто подякувати. Але як часто, особливо в юності, ми робили не те, що ми хотіли, а те, що сказала мама? Мама хотіла, щоб я стала інженером – і я вступила до політехнічного інституту – дівчинка, у якої геть-чисто були відсутні технічні таланти та математичне мислення, зате мала явний талант писати і розповідати. Мама хотіла, щоб я зробила аборт, бо рання вагітність зіпсує мою, а головне її життя, а ще «що люди скажуть?» – І я зробила аборт. Бо правда не знала, як житиму одна з дитиною, без материнської підтримки. Мама хотіла, щоб я зробила кар’єру – і я робила кар’єру аж до 34 років, поки не сказала собі “Ліна, стоп”. Зупиніться і ви. У ваших батьків точно було і є своє життя для реалізації всього задуманого та бажаного. Ваше завдання – проживати своє.5. Ранній шлюб Мене ця помилка не торкнулася. Та й не завжди ранні шлюби бувають невдалими. Є приклади, коли люди, одружившись у 17 років живуть разом до 84. Але, загалом, два незрілі фрукти не створять смачне варення. Тому що часто рішення одружитися теж не зріло- люди або втікають так від конфліктів і важкої ситуації в батьківській сім’ї, або мають багато фантазій щодо шлюбу та партнера и в процессе жизни эти фантазии разбиваются об реальность, или хотят избавиться от комплексов, почувствовать себя взрослым, что-то кому-то доказать. Поженившись в 19 лет, к 30 годам пара рискует обнаружить, что рядом совершенно чужой, иной, незнакомый и не близкий человек, а все от чего вы убегали в брак, не просто осталось с вами, а еще и усугубилось несчастливой семейной жизнью. Но уже есть общие дети, ипотека, привычка к стабильности и страх что-то менять.
Burda Media
6. Витрачати сили на непотрібних людей Як зрозуміти, що людина не потрібна у твоєму житті? За рівнем дискомфорту, що створює відносини з ним. У добрих, «здорових» стосунках, чи то з чоловіком, подругою чи колегою по роботі завжди є рівний обмін. І загалом тло таких відносин позитивне. Ви поплакали разом і посміялися разом, десь образили та образилися, а десь допомогли – стосунки не затягують у ворону драм та безвиході. Якщо подруга дзвонить вам тільки, щоб поплакатися на своє нещасне життя або тільки попросити вас щось зробити для неї, але при цьому не готова витрачати на ваші проблеми ні сили, ні увага – навіщо потрібна така подруга? Якщо чоловік постійно приносить проблеми у ваше життяякщо з ним ви плачете, більше ніж смієтеся – навіщо такий чоловік? Стівен Кінг має такий роман «Лангольєри» – це кошмарні, зубасті істоти, що пожирають простір. Людей, які пожирають мій час і сили, я називаю лангольєрами. І безжально їх позбавляюся.7. Думати “це занадто рано для мене” або “мені вже пізно” Немає графіка життя, в якому було б написано, які вчинки чи дії відповідають якому віку. Якщо ви відчуваєте, що у 16 років у вас є бажання, сили та знання здійснити кругосвітню подорож на яхті – дерзайте. Лора Деккер із Нідерландів зробила саме це – у 16 років поодинці пропливла навколо світу на яхті, а потім ще й написала про це книгу. Якщо ви впевнені, що вибрали не «свою» професію, шукайте «свою» – пробуйте, помиляйтесь, прагнете – тоді ви знайдете. Вийшли заміж не за «того» человека? Разводитесь, ищите того, даже если мысль об ошибке пришла к вам после 25 лет брака.
Fotolia
8. Боятися громадської думки Звичайно, людина істота соціальна. Всі ми так чи інакше маємо коло соціальних зв’язків і періодично перевіряємо своє місце в цьому колі. Але в молодості особливо важливо, що подумають про тебе інші люди – подруги, чоловіки, колеги по роботі. Тому що внутрішнього ресурсу певності ще немає. Ми спираємось на чужий. І, як правило, відразу знаходиться хтось, хто радісно критикує. Боячись цієї критики, ми починаємо гальмувати себе. «Я вийду заміж за цього хлопця, тому що всі вважають його добрим і перспективним, якщо не вийду, всі скажуть, що я дура і прокидалася гідними нареченими». “Я не піду на танці, тому що всі скажуть, що я товста і не гнучка, і взагалі в 25 років вже треба думати не про танці, а про хорошу перспективну роботу”. «Я не піду вчитися на ці курси, тому що це дурощі, у мене вже є хороша робота і безглуздо її змінюватиме і пробуватиме щось нове, мої рідні мене не зрозуміють». “Я не зізнаюся подругам, що переспала з чоловіком на першому побаченні, вони скажуть, що порядні дівчата так не роблять”. Відкрию страшну таємницю, навіть якщо ви нічого не робите, а просто тихо сидите вдома, знайдеться кілька людей, які думають про вас погано. Бо сидите, бо дім у вас є, бо кисень, якого й так мало на планеті вдихаєш. Чим ви яскравіше живете і більше робите, тим заздрісників і недоброзичливців більше. Невже ви дозволите їм зупинитися?9. Нехтувати здоров’ям В молодости я относилась к своему здоровью очень беспечно – дырка в зубе, не пойду к врачу, еще ведь не болит. Высыпания на коже – замажу тональным кремом, авось не заметят. Заболела, температура – выпью таблетку, пойду на учебу или в институт, ведь сегодня такой важный день, пропустить его никак нельзя. С таким отношением к своему организму к 30-35 годам можно обнаружить, что многие вещи уже невосстановимы и невосполнимы. Я не говорю, что нужно стать ипохондриком залечь в темной комнате, в окружении мамок и нянек, как Принцесса из фильма «Веселое приключение или смех сквозь слезы», но относиться к себе бережно и с заботой необходимо.
Burda-media
10. Бути трудоголіком та приділяти роботі більше 40 годин на тиждень Колись я цим грішила, мені здавалося, що просто ні іншого виходу – без полной отдачи работе вообще не построить карьеру, а если еще и будешь кочевряжиться, говорить что не останешься на работе сверх положенных 8-ми часов или брать больничные – тебя просто уволят. Неудивительно, что все мои почти 12 лет карьеры в банковской системе прошли в авралах, напрягах, постоянных задержках на работе после 18 часов, без больничных, с выходом на работу в выходные дни и т.д. Да, и самореализовываться через работу хочется, и строить карьеру требуют амбиции, да и деньги в конце концов нужны, но работа и деньги – это важная часть жизни, но не вся жизнь. Все кладбища мира заполнены незаменимыми людьми. Забавно, что все три моих банка, в которых я так самозабвенно трудилась, на данный момент не существуют. Они развалились в разное время и по разным причинам. А я есть и я живу. Живите и вы. Наслаждайтесь своей молодостью. И многообразием жизни.
Олена Шпундра
Автор: Олена Шпундра, психолог, журналіст, мандрівник ЧИТАЙ ЩЕ: 10 речей, для яких жінка за сорок уже надто стара Жіноча ініціатива: чи варто бути наполегливою?
