Все про самооцінку: що на неї впливає, міфи про самооцінку

У калейдоскопі людських емоцій самооцінка виступає як сяйнистий дорогоцінний камінь, який підсвічує кожну грань нашого життя. Це внутрішній компас, який веде нас через труднощі, тиха впевненість, яка живить наші мрії, і почуття власної гідності, яке дає нам змогу процвітати. Приступаючи до цього дослідження самооцінки, ми розгадуємо її тонкощі, занурюючись у її глибини, щоб зрозуміти, як вона формує наші думки, дії та загальний добробут. Ми розкажемо все про самооцінку у новій статті.

Unsplash

Самооцінка: що це таке і з чим це їдять

За своєю суттю самооцінка — це заплутана мережа переконань, почуттів і поглядів, які ми маємо щодо себе. Вона містить у собі наше самосприйняття, самосприйняття та самооцінку. З погляду психології, самооцінка є важливою частиною нашого емоційного добробуту. Вона діє як захисний щит, захищаючи нас від штормів невпевненості в собі та зміцнюючи стійкість перед обличчям викликів. Самооцінка – це не швидкоплинне поняття; це міцна основа, яка впливає на наше психічне здоров’я, прийняття рішень і загальну якість життя. Якщо її плекати, вона стає джерелом впевненості в собі, яке дає нам змогу впевнено та витончено втілювати свої прагнення.

Самооцінка та впевненість у собі: в чому різниця

Хоча почуття власної гідності та впевненість у собі часто танцюють разом, вони є відмінними танцюристами в бальній залі самосприйняття. Впевненість у собі пов’язана з нашою вірою в здібності виконати конкретні завдання. Це гарантія того, що ми можемо досягти успіху в певній сфері завдяки нашим навичкам і досвіду. З іншого боку, самооцінка охоплює наше ширше почуття власної гідності, торкаючись кожної грані нашої істоти. Думай про самооцінку як про всеосяжну парасольку, яка захищає впевненість у собі. Хоча висока самооцінка може сприяти міцній впевненості в собі, сама по собі впевненість може не гарантувати здорової самооцінки. Розуміння цієї різниці допомагає нам оцінити складну взаємодію між цими двома якостями.

Чому самооцінка — це важливо

Наша самооцінка — це майстерний художник, який стоїть за полотном нашого образу себе. Це формує те, як ми сприймаємо себе – наші сильні сторони, обмеження та потенціал. Здорова самооцінка малює портрет самосприйняття та любові до себе, дозволяючи нам прийняти наші недосконалості та розглядати їх як частину нашого унікального гобелена. Крім того, самооцінка служить компасом, який спрямовує нашу поведінку та вибір.

• Позитивна самооцінка виховує відчуття розширення можливостей, дає нам змогу встановлювати здорові межі, переслідувати значущі цілі та брати участь у практиках самообслуговування.
• Навпаки, низька самооцінка може кидати тіні сумнівів у собі, заважаючи нам реалізувати свій справжній потенціал і сприяючи самосаботажу.

Фактори, що впливають на самооцінку

На нашу самооцінку зазвичай впливає море різноманітних факторів. І це тягнеться з дитинства. Ось основні фактори впливу на самооцінку:

1.  Досвід раннього дитинства

Основи самооцінки часто закладаються на благодатному ґрунті дитинства. Від ніжних моментів дитинства до років формування підліткового віку наша взаємодія з батьками, опікунами та оточенням відіграє ключову роль. Досвід раннього дитинства може служити риштуванням, на якому будується наша самооцінка. Батьки, як архітектори нашого емоційного ландшафту, формують наше початкове уявлення про себе. Їхні слова, вчинки та ставлення служать дзеркалами, які відображають наше почуття цінності.

• Позитивне підкріплення, заохочення та надійна прихильність сприяють почуттю компетентності та впевненості в собі.
• І навпаки, критичне або недбале виховання може посіяти зерна сумнівів і самокритики, які відлунюють у дорослому віці.

2. Соціальні взаємодії

Складний танець соціальних взаємодій ще більше формує нашу самооцінку в міру дорослішання. Наші взаємодії з однолітками, членами сім’ї та суспільними структурами сприяють нашому самосприйняттю та вірі в нашу гідність. Дружні та соціальні кола можуть бути або садами, що сприяють росту, або колючими хащами, які підривають впевненість у собі. Сила соціальних взаємодій полягає в їхній здатності формувати наші переконання щодо самих себе через рефлексії, які вони забезпечують.

• Залякування, відчуження або постійна критика можуть зруйнувати самооцінку, залишивши шрами, які залишаються назавжди.
• І навпаки, позитивні соціальні взаємодії, прийняття та справжні зв’язки можуть підвищити нашу самооцінку та створити відчуття причетності.

3. Медіа та культурні впливи

У епоху цифрових технологій медіа мають незаперечний вплив на нашу самооцінку. Повсюдна присутність ЗМІ – від реклами до платформ соціальних медіа – наповнює нас образами та історіями, які встановлюють культурні стандарти краси, успіху та щастя. Ці образи часто створюють нереалістичний критерій, за яким ми оцінюємо себе. Ідеали, керовані ЗМІ, можуть підштовхувати порівняння та підривати самооцінку, оскільки ми прагнемо досягти недосяжного ідеалу. Нереалістичні образи тіла, матеріалістичні прагнення та постійне бажання актуалізуватись можуть стати токсичними супутниками, зменшуючи нашу самооцінку. Розвиток медіаграмотності та використання різноманітних уявлень може дати змогу відновити свою самооцінку та переглянути почуття цінності.

Unsplash

Здорова та нездорова самооцінка: як розпізнати

Отже, як зрозуміти, здорова в тебе самооцінка чи нездорова? Дисклеймер: нездоровою вважається і завищена самооцінка також.

Ознаки здорової самооцінки:

• Самосприйняття: в основі здорової самооцінки лежить справжнє прийняття себе. Люди зі здоровою самооцінкою сприймають свої сильні сторони та недоліки, розуміючи, що ці аспекти роблять внесок у їх унікальність.
• Стійкість: здорова самооцінка діє як щит від стріл невпевненості в собі та зовнішньої критики. Стійкі люди повертаються після невдач, розглядаючи виклики як можливості для зростання, а не як відображення своєї цінності.
• Позитивна розмова з собою: ознакою здорової самооцінки є наявність позитивної розмови з самим собою. Люди зі здоровою самооцінкою розвивають внутрішній діалог, який є добрим, заохочувальним і підтверджувальним, сприяючи вихованню стосунків із собою.
• Наполегливість: здорова самооцінка дає людям змогу наполегливо встановлювати та повідомляти про межі. Вони захищають себе без страху, поважаючи свої потреби та захищаючи свій добробут.
• Прагнення до мети: люди зі здоровою самооцінкою прагнуть до своїх цілей із рішучістю та самовпевненістю. Вони вірять у свої здібності та насолоджуються подорожжю особистісного зростання.

Ознаки низької самооцінки:

• Невпевненість у собі: люди з низькою самооцінкою часто стикаються з поширеною невпевненістю в собі, сумніваючись у своїх здібностях і гідності.
• Негативні розмови з собою: негативні розмови з самими собою стають постійним супутником, висловлюючи критику та підриваючи довіру. Внутрішній діалог часто різкий і самопринизливий.
• Перфекціонізм: прагнення до недосяжної досконалості стає способом компенсації уявних недоліків, що призводить до невпинної самокритики.
• Пошук підтвердження: люди з низькою самооцінкою можуть шукати постійного зовнішнього підтвердження, покладаючись на думку інших, щоб визначити свою самооцінку.
• Уникнення викликів: низька самооцінка може призвести до уникнення викликів або нового досвіду через страх невдачі чи засудження.

5 міфів про самооцінку: говорить експерт

Ми звикли детермінувати самооцінку як високу або низьку та ставимося до цього стану як чогось стабільного, перманентного. Насправді ж самооцінка людини дуже ситуативна, а її рівень може змінюватися часто упродовж усього життя. Які ще міфи про самооцінку існують та чому їх варто позбутися просто зараз, щоб покращити якість свого життя? Для Телеграм-каналу “Психологічна підтримка” пояснює психологиня Анастасія Сухорукова.

Міф 1: Завищена самооцінка — ознака нарцисизму

Високу самооцінку нерідко плутають із марнославством та нарцисизмом, розцінюють як якість виключно негативну. Але чи це так? Якщо дивитися на самооцінку як на ставлення до себе, то висока самооцінка має на увазі позитивне ставлення до себе та прийняття себе цілком і без умов. Це визнання своїх досягнень та адекватне сприйняття своїх недоліків. Якщо подумати, то саме цього прагне психотерапія.

Міф 2: Самооцінка — це щось вроджене

Самооцінка змінюється протягом життя. На неї впливають суспільство, повсякденні успіхи, стосунки з близькими людьми, самопочуття. Вона може змінюватися незалежно від зусиль та бажання людини. А може усвідомлено коригуватися, коли ми працюємо над собою і позбавляємося хибних переконань про себе.

Міф 3: Впевненість людини в собі залежить від самооцінки

Ми звикли сприймати невпевнених у собі людей як людей із низькою самооцінкою. Проте невпевненість у собі передбачає передусім нестійке ставлення до себе. Залежно від оточення та обставин людина може почуватися чудово в одній ситуації та «падати з коня» в іншій. Цілком нормально за певних обставин сумніватися в собі.

Unsplash

Міф 4: Самооцінка людини залежить від сприйняття навколишніх

Якщо люди поряд розумітимуть і підтримуватимуть людину, самооцінка підвищиться. Раціональне зерно в цьому є, але наші потреби належать лише нам. Якщо людина хоче почуватися краще поряд з іншими, їй насамперед варто бути уважною до своїх потреб та бажань, кордонів та стосунків. Зрештою, найважливіша людина у вашому житті — це ви самі. І найважливіші стосунки — це стосунки із собою.

Міф 5: Висока самооцінка породжує егоїзм

У здоровому егоїзмі немає нічого поганого. Навпаки. Найчастіше деструктивні прояви егоїзму властиві людям саме з низькою самооцінкою. Адже коли людині вкрай важлива оцінка оточення, вона сумнівається у своїй «окейності» і вимагає її підтвердження від інших. Саме це і сприймається як нездоровий егоїзм, начебто люди довкола повинні переконувати та підживлювати самооцінку іншого.

Чим щасливіша людина, тим менше вона фіксується на собі й вимагає такого від інших. Вона знаходиться в гармонії із собою й навколишнім світом.