23.11.2024
8 зірок, які зіштовхнулися з серйозними проблемами, але не здалися
Джеймс Кемерон розповів, чому у фіналі легендарного фільму Титанік Роуз не посунулась, а Джек трагічно загинув. Цього року улюбленому мільйонами глядачів фільму “Титанік” виповнюється 20 років, адже вперше він з’явився на екранах кінотеатрів 1997 року. На честь знаменного ювілею кінокартину показуватимуть на багатьох телеканалах у всьому світі та навіть знову пустять у прокат кінотеатрів.
З нагоди річниці режисер фільму Джеймс Кемерон поділився деякими подробицями зйомок фільму-катастрофи і відповів на запитання, яке мучило глядачів фільму всі ці довгі 20 років: чому Роуз не посунулась на широкі двері-плоти і дала Джеку померти? В 1997 кіноіндустрія пізнала тріумф з виходом трагічної картини про кохання і катастрофу, заснованої на реальних подіях затонулого корабля, “Титаніка”. Фільм, безумовно, чудовий, але коли пройшли перші захоплення, глядачі помітили певну дивність наприкінці картини, яка й сьогодні не дає їм спокою. А саме: чому Роуз, зіграна Кейт Уінслет, не посунулась на двері в океані, де спокійно міг уміститися Джек, герой Леонардо Ді Капріо, і, відповідно, вижити разом із нею. Багато інтернет-гумористів придумали не один спосіб щасливого порятунку, а нескінченні мем і жарти досі веселять кіноманів. Але Джеймс Кемерон має свій варіант: “Відповідь дуже проста – тому що на 147-й сторінці сценарію написано, що Джек помирає. Ось так все просто. Зрозуміло, це був творчий вибір… Мені взагалі здається, що це досить-таки безглуздо – обговорювати це через 20 років. Але це доводить, що у фільмі Джек настільки полюбився глядачам, що їм, як і раніше, боляче бачити, що він помирає. Або він помер би так, або на нього обрушилася б пароплавна труба – у будь-якому випадку результат був би таким же., – Прокоментував Кемерон, пише Vanity Fair. Заради мистецтва, заради трагедії, заради катастрофи… Це все зрозуміло, але дати Роуз двері вже, а краще половинку цих дверей, було б не менш трагічно, але більш логічно. Але до чого ці причіпки, адже фільм від цього не став гіршим, а 20-річне святкування класики кіно головне тому підтвердження.