31 жовтня – Міжнародний день Чорного моря, який було запроваджено 23 роки тому задля відновлення та захисту Чорного моря. Адже ні для кого не секрет, що накопичення у морі сміття та пластику може стати причиною екологічноюї катастрофи!
Важливо: 1,2 мільярди пластикових пляшок на рік! Саме стільки тари з пластику виробляють глобальні компанії в Україні. Питання в тому, куди потрапляють ці пляшки – на переробку чи у довкілля? Відповідальність за забруднення планети мають нести як виробники, так і споживачі, бо Земля – наш спільний дім.
Сумна статистика
ПЕТ-пляшок, що їх продукують щороку тільки в Україні найбільші міжнародні виробники, вистачить, аби 1,5 рази покрити поверхню озера Світязь, а це 27,5 км².
Кількість сміття, що потрапляє у Чорне море, майже вдвічі перевищує аналогічні показники для Середземного моря, окрім того концентрації деяких речовин-забрудників перевищують безпечні норми.
83% морського сміття, яке забруднює і знищує Чорне море, складає пластик, а саме PET-пляшки, обгортки від солодощів, пластикові пакети. Частина з них потрапляє туди з берега моря чи суден. Але це не все! Великі річки (в Україні дослідження проводилися на Дунаї та Дністрі) несуть до моря від 6 до 50 одиниць сміття на годину!
Сумно і тещо, на глибині Чорного моря – більше 2000 м був знайдено мікропластик.
Дані з відкритих джерел переконливо свідчать, що проблема з утилізацією та переробкою ПЕТ-пляшок є дуже серйозною. Адже більшість з них потрапляє у наші води, ліси та землю – навіть не у смітник, звідки їх могли б швидко забрати й відправити на переробку.
До речі, в Україні є 20 профільних заводів, але, як бачимо цього замало, та й працюють вони не з усіма видами пластику, що також є проблемою.
Тільки 17% від загального обсягу ПЕТ-відходів потрапляють на переробку, та й зауважте, що пластиковий предмет лише один раз може бути раз перероблено й використано для виготовлення того самого виду продукції.
Які прогнози?
- Як засвідчили дослідження, через забруднення кожен із нас споживає, в середньому, 5 г пластику на тиждень – це еквівалент банківської картки.
- Якщо взяти до уваги той факт, що на виготовлення однієї літрової пляшки потрібно 250 мл нафти і 3 л води (дані враховують увесь цикл виробництва – від видобутку нафти до отримання готового продукту) та помножити н кількість пластикових пляшок на планеті, матимемо вражаючі цифри затрат затребуваного вуглеводню та безцінної води.
- Варто також зауважити, що термін розкладання пластику достеменно не встановлено, але і так зрозуміло, що на це знадобляться десятки і десятки років.
- На відміну від ПЕТ, алюмінієві банки, хоч і мають тривалий період розкладання, утім, належать до групи найактивніше перероблюваних відходів – алюміній, так би мовити, «самовідтворюється» завдяки плавленню. Таку упаковку можна переробляти необмежену кількість разів, а щоб знову перетворити використану тару в банку, потрібно на 95% менше енергії, ніж для виробництва її з нової сировини. Важливо, що цей процес не спричиняє шкідливих викидів у атмосферу.
Як зберерегти корисні копалини?
Розрахунки науковців свідчать:
- 1 кг алюмінію, повернутого у виробництво, дає можливість заощадити 8 кг бокситів і 14 кВт•год електроенергії, а з 670 алюмінієвих банок, можна виготовити велосипед.
- ConserveEnergyFuture повідомляє, що з переробленої сировини можна зробити понад 50% алюмінієвих банок, а коли темпи рециркуляції сягнуть 75%, обсяги заощадження електроенегії складуть до 1286 МВт електроенергії на рік — стільки ж енергії виробляють дві вугільні електростанції.
- І ще цікаві цифри: Асоціація Алюмінію Америки інформує, що від моменту, як споживач викинув алюмінієву тару в смітник до виготовлення нового продукту минає, у середньому, 60 днів.
Що можна зробити?
Порушуючи питання про ПЕТ-упаковку та інших видів сміття, яке знаходять у Чорному морі, слід визнати, що чинне національне та міжнародне екологічне законодавство, хоч і є дієвим, однак ще не стало безумовним, усвідомленим для виконання усіма сторонами – виробниками, локальною владою и громадянами.
Але проблему вирішити можна. Почати хоча б з того, що самі українці можуть сортувати сміття. Головне, щоб такий усвідомлений вибір робили усі.