Ведучий проектів «Серця трьох» та «Дешево та сердито» («Новий канал») Олександр Педан 24 березня відзначив своє 34-річчя. Ми привітали Сашка зі святом та розпитали, що нового у нього сталося за цей рік.
прес-служба Нового каналу
Олександр похвалився новими починаннями та придбаннями: перша роль у кіно, перше татуювання, новий вид спорту та… нова мрія. А скільки ще планів наступного року! Про все це – в ексклюзивному інтерв'ю!
«Мені непросто догодити…»
Сашко, як ти любиш відзначати день народження — у родинному колі чи в галасливій великій компанії?
Мені набридли гучні компанії. Відверто кажучи, уваги мені вистачає і на роботі, і поза нею. Це моє особисте свято, коли хочеться не пафосу та гучних слів, а затишку та спілкування. Тому я відзначаю його тільки з найближчими людьми: компанією найкращих друзів або з рідними — мамою, дружиною та донькою.
Які обов'язкові традиції чи ритуали для цього свята?
Мій день народження вдався, коли я прокидаюся і чую співи птахів, а за вікном світить сонце. Це занурює мене у приємні дитячі спогади. А ще цього дня я намагаюся подумати про те, що сталося протягом року: сімейні події, подорожі, емоції… Аналізую, що придбав, з якими людьми познайомився. Приємно відзначати якісні зміни у собі. До 30 років я перебував на стадії постійного навчання. Найчастіше скептично ставився до своїх здобутків. Зараз починаю довіряти собі, використати свій досвід. Бачу, що впевненішу, десь перетягую на себе ковдру, беру відповідальність, ризикую. Не боюся виглядати смішно і навіть безглуздо. Головне, що я зрозумів цього року: не варто прагнути стати ідеальною людиною. Люди цього не люблять, постійно чекають від тебе якоїсь каверзи. Я перестав боятися робити помилки. І таким подобаюся собі та людям набагато більше.
Хто вітає тебе першим?
Перша завжди мати. Дзвонить і каже: «Сонечка, я розумію, що я вже не перша, хто тебе вітає…» І коли чує, що вона випередила всіх, щиро радіє (посміхається).
Яким подарункам ти радієш?
Мені завжди важко відповідати на це питання. Мені непросто догодити. Задоволення я отримаю від подарунка, пов'язаного із моїми хобі. Це для багатьох дивні речі: сноуборд, ліхтарик, ще один ніж у мою колекцію. Можу спонтанно купувати щось: бачу річ — закохаюся, беру. Ні, звичайно, завжди приємно отримувати подарунки. Але я, мабуть, із тих людей, яким таки дорожча увага. Приємно, коли незнайомі люди вітають, кажуть чи пишуть щирі, добрі слова. У цей момент починаєш осмислювати, скільки гарного ти встиг зробити. Це чіткий feed-back, який читається між рядками у їхніх побажаннях.
Як ведучий «Дешево та сердито» можеш дати пораду, як проводити свята економно?
Влаштуйте вечірку в американському стилі. Господар готує закуски чи основне блюдо, наприклад м'ясо. А кожен запрошений гість приходить із своїм напоєм. Так ви суттєво заощадите на алкоголі. Причому купуючи його самостійно, ви все одно не догодите кожному гостю. А так напевно не схибите.
Дочка Сашка - копія тата
«Ревності у нас немає…»
Рідні дивляться проекти за твоєю участю? Критикують чи хвалять?
Дружина не дивиться проекти з моєю участю, так склалося історично (Посміхається). Але, навіть не бачачи мене на екрані, вона на мій настрій може визначити, яким я був у кадрі. Лера дивилася другий сезон "Серця трьох", дивиться і зараз. Вона по-дитячому цікаво реагує на якісь речі. Наприклад, запитує: «Тату, чому ти не підказав Віте, що цього хлопця вибирати не варто?» Я пояснюю, що це не передбачено правилами реаліті, вибір можуть робити лише героїні. "Дешево і сердито" їй теж подобається. Лєра оцінює мою роботу, може і хвалити, і критикувати. І її думка для мене дуже важлива.
Твоя дружина Інна не ревнує тебе до героїнь реаліті «Серця трьох»?
Минулого сезону я був для дівчат старшим братом, а цього виконую роль батька. Коли розповів дружині про таку концепцію, вона пожартувала: «Відмінно, отже, у вас нічого не складеться». Ні, ревнощів у нас не було ніколи. Інна завжди ставиться з розумінням та гумором до моєї роботи. Але недавно у нас була розмова. Дружина запитала, чи я зміг би знятися в постільній сцені. З поцілунками нічого більше. Я відповів, що належу до цього як до роботи і, мабуть, пішов би на це. Інна сказала, що не змогла цілувати чужого чоловіка. Вона сприймає це по-людськи, а я, як ще одну роль, образ.
Чи хочеш ти вдруге стати татом?
Так, ми говоримо із дружиною про це. Я, звичайно, тепер хочу сина (посміхається). Якось я умовляв Леру сходити на виставку наукових здобутків. Кажу: «Там так круто, там різні роботи, електрокари…» А вона мені відповіла: «Коли в тебе буде син, з ним і ходитимеш такими виставками». (Усміхається.)
Тату на честь дочки
Сашко, ти вирішив спробувати себе в амплуа актора у серіалі «Пацики», розкажи докладніше про свою роль.
Це мій перший акторський досвід. "Пацики" - телевізійний серіал, який знімається за кіношною технологією. Тут все серйозно: кінокамери, світло, хлопушка — та атрибутика, яка додає трохи магії до знімального процесу. Я граю телеведучого, який доглядає головну героїню — Лєну Турбал (це наша Лєночка з «Педан Притула шоу»). Але вона відповідає взаємністю. Виявилося, навіть себе грати не так просто. Адже в житті все виконуєш з першого разу. А тут доводиться видавати ту саму емоцію та говорити однаковий текст у 15–20 дублях. Це відмінність телебачення та кіно. Напевно, ТБ мені поки що все одно ближче. Тут я можу імпровізувати, бути собою, щиро дивуватися. Я не люблю напівфабрикату. Мені не потрібно пробігти напівмарафон для галочки. Коли я пробігу цілий. Так і із кіно-кар'єрою. Щоб стартувати та розвиватися в цьому, мені потрібно потрапити до рук хорошого режисера, який у мене повірить.
Ти захоплюєшся спортом, зокрема, екстремальним. З чого все почалося?
З «Підйому». Перший екстрим - це після нічного "Камеді" прийти в прямий ранковий ефір (усміхається). У мене з'явилася рубрика "Перевірено на собі", яка трансформувалася в "Перевірено на собі - extreme style". Там я скуштував понад 15 екстремальних видів спорту і на половину з них підсів. Хтось отримує релакс за допомогою алкоголю чи цигарок, хтось розслабляється, валяючись на пляжі, комусь подобається ходити до музеїв. А мене заряджає екстрім, снігові гори, хвилі океану.
Нещодавно стало відомо ще про одне спортивне хобі. Що таке «мілітарі фітнес»?
"Крав Мага", або "мілітарі фітнес", - це тренування, засноване на прийомах ізраїльської самооборони. Я давно хотів спробувати щось подібне. Мені сподобалося, що це не просто спорт, а філософія. Месседжі такі: «Якщо ти можеш тікати – тікай. Якщо попереду гурт із підозрілих хлопців, то краще обійди їх стороною». Це поведінкові навички, як уникнути небезпечних ситуацій та елементи самооборони. Крім того, це чудові кардіонавантаження.
Нещодавно ти зробив тату. Що воно символізує?
Так, я зробив "рукав" на лівій руці. На малюнку найяскравіші моменти життя, захоплення, улюблені стихії. Майстра знайшов в Інтернеті, він один із найкращих татуювальників у Києві. Почитав відгуки, переглянув його роботи, а наступного дня після ухвалення рішення випадково зіткнувся з ним в одному з барів. Виявилося, що у сусідній кімнаті знаходиться його тату-салон. Це доля. Андрій вислухав, що я хочу, запропонував мені концепцію… і помчало. Малюнки оформлені у вигляді семи фотографій. А на них — хвилі, маяки, гори, захід сонця на океані, снігові схили... І все складається у спільну композицію. Відкрию маленький секрет: після цієї я набив ще одне тату, яке присвятив своїй дочці, але поки що нікому його не показую (Посміхається).
Саша на тренуванні «мілітарі фітнес»
Мрію про сина!
Чи є у твоєму житті звички, яких хочеш позбутися?
Я непунктуальний і постійно спізнююся. Але позбавлятися цієї звички не хочу (Посміхається). Це постійно тримає мене у тонусі. У стані стресу ти працюєш набагато ефективніше.
А які звички дотримуєшся щодня і із задоволенням?
Перша улюблена звичка – це, звичайно, спорт. Два рази на тиждень я обов'язково тренуюсь: футбол, фітнес із тренером, тепер ось «Крав Магу» освоюю. А ще я звик читати на ніч, засипати із книгою в руках (Посміхається). Як би я втомився, хоч пару сторінок намагаюся прочитати щодня. Причому доводиться це робити, коли вже всі заснули. Я не з тих, хто каже, що головне у читанні – це сам процес, запах книги та потрібна атмосфера. Для мене головне – зміст. Наразі читаю фентезі-серію «Нік» Анджея Ясінського. Подобаються автобіографічні книги — про людей, які в чомусь успішні. Вони надихають.
Ти віриш у те, що думка матеріальна та бажання виконуються?
Так це так. Але треба не просто мислити, а вірити. Тоді починаєш інстинктивно діяти. Я випадково знайшов список із моїми мріями, який писав багато років тому і вже забув про нього. Так ось 8 з 10 бажань виповнилося!
Що ти загадав цього дня народження?
Сина (Посміхається).
Читайте також:
Гарік Бірча: «Хочу міцну сім'ю»
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
