За кого вболівають та грають українські зірки шоу-бізнесу

21 грудня 2016, 10:48

У середині грудня світ відзначає Міжнародний день футболу. Ми розпитали українських знаменитостей, за кого вони вболівають і які команди грають.

Олександр Педан
(провідний проектів «серця трьох», «Дешево та сердито» («Новий канал»)

До другого курсу університету я захоплювався баскетболом. Але потім нашу групу розформували і мене поставили перед вибором: або боротьба, футбол. Так як я не люблю насильства і мені подобаються колективні види спорту, мій вибір був зроблений на користь футболу. Вже близько семи років я граю у команді ФК «Маестро». Це клуб, де грають люди із українського шоу-бізнесу: співаки, музиканти, телеведучі. Два рази на тиждень вранці ми тренуємось у Кончі-Заспі на тренувальній базі ФК «Динамо». В основному на вулиці, доки не стане зовсім холодно або поле не засипле снігом. Тільки тоді переходимо у манеж. Для мене це вже більше, ніж хобі. Ми з хлопцями дружимо, спілкуємось, разом займаємося благодійністю, даємо концерти, влаштовуємо матчі з хлопцями із зони АТО. Ми не просто футбольна команда, це вже якийсь «сімейний клуб». Сам я вболіваю за «Динамо» та збірну України. Там маю багато знайомих. Із Сергієм Ребровим навіть ганяли разом м'яч. З іноземних клубів мені подобається гра "Barcelona", за волю до перемоги люблю Manchester United.

Сергій Калінін
(кулінарний експерт каналу СТБ)

Ну який хлопець не розбивав м'ячем сусідське вікно? Моє захоплення футболом розпочалося у молодших класах школи. Втім, я ніколи не мріяв стати футболістом. Ми просто збиралися з друзями після уроків та ганяли м'яч. Це було весело. Я шанувальник Реал Мадрід. Це найдорожчий футбольний клуб, у якому грають практично всі найкращі гравці у світі. Мені завжди цікаво спостерігати за харизматичними людьми. Не важливо, це шеф-кухарі, музиканти чи спортсмени. А Мадрид на гучні імена особливо багатий. Такою кількістю кубків ліги чемпіонів не може похвалитися більше жодної команди. Мене вражає воля та завзятість, з якою спортсмени рік у рік показують відмінні результати. Я не можу сказати, що кидаюся купувати квитки серед перших. Але якщо є можливість, із задоволенням ходжу на матчі. На стадіоні особлива атмосфера, яку важко порівняти із чимось іншим. У 2008 році я був у справах у Мадриді і жив недалеко від стадіону Сентьяго Бернабеу. Несподівано звільнився вечір, і я думав чим себе зайняти. Цього дня якраз Мадрид грав із Сосьєдад. У касі квитків уже, звісно ж, не було. Для іспанців футбол – це справжнє свято і всі розкидають задовго до дати. Якимось дивом я знайшов квиток у перекупника, виклавши за нього кругленьку суму в 150 євро. Хоча я ні краплі не жалкую. На стадіоні особливий дух підтримки та єдності. Зараз окрім зйомок у «Все буде добре» «Все Буде Смачно!» я працюю над кількома кулінарними проектами, про які обов'язково розповім незабаром. Тому вільного часу не так багато. Тож якщо вдається пограти, то відбувається це спонтанно. Під час відпочинку на природі, наприклад.

Дмитро Комаров
(провідний програми «світ навиворіт» («1+1»)

У старших класах школи я був неймовірним футбольним фаном. Тоді, наприкінці 90-х, київське «Динамо» під керівництвом Валерія Лобановського творило справжні чудеса. Ніколи не забуду, як у 1999 році у півфіналі Ліги чемпіонів наші зіграли на «Олімпійському» 3:3 з мюнхенською «Баварією». Я навчався у 79-й школі на вулиці Шота Руставелі в Києві, і цей стадіон був видно з вікон школи. Якби у 90-ті роки ви побачили мене в метро дорогою на стадіон — ніколи б не впізнали. Особа була розмальована у кольори прапора та символіку клубу. На мені неодмінно був шарф та футболка улюбленої команди. Коли я закінчив школу і почав працювати журналістом, то матчі я дивився вже з прес-ложі чи прямо за воротами, разом із фотокорами. З'явилася можливість у спокійній обстановці зустрічатися із легендарними футболістами та просто спілкуватися, брати інтерв'ю. Тоді, у 17 років, це було дуже круто! Але мої пріоритети зрушили у бік журналістики, і я перестав бути божевільним фанатом. Просто стежив та продовжую стежити за іграми наших команд.

Андрій Ковальський
(провідний програми «Факти. Спорт» (ICTV)

Футбол я почав дивитись ще в дитинстві, разом з татом. На стадіон вперше потрапив у період студентства — це було неймовірне відчуття! Саме з футболу розпочалася моя кар'єра спортивного журналіста. Пам'ятаю, свій перший сюжет про матч «Динамо» переписував разів з десять! Це було в 1999 році, з того часу моє життя тісно пов'язане зі спортом, особливо з футболом. Я намагаюся бути об'єктивним, тому свої емоції щодо тієї чи іншої команди стримую. Можу їх виявити лише тоді, коли грають збірні — тоді я, звичайно, вболівальник збірної України. Вболівати за якийсь український клуб не можу, бо це неминуче позначиться на моїй роботі в ефірі. А нас дивляться вболівальники різних команд. Мені подобаються деякі закордонні команди, але виділити якусь одну важко, у кожному чемпіонаті у мене є свої улюбленці.

Олександр Скічко
(ведучий програми «Зірковий шлях» та шоу «Співай, як зірка» (канал «Україна»)

Я завжди грав за збірну школи, тому моя любов до цього виду спорту ще змалку. Якось ми з нашою командою стали переможцями чемпіонату міста з міні-футболу. У мене досі є медаль та кубок. Зараз ми із друзями теж граємо, але вже на аматорському рівні. У нас зазвичай збираються дві команди. Тоді ми орендуємо стадіон і уявляємо себе на чемпіонаті світу чи Європи. Зрозуміло, зараз у мене не так багато вільного часу, але я завжди радий зайвий раз побігати футбольним полем. Я вболіваю за збірну України, коли вона бере участь у чемпіонатах світу та Європи. Якщо говорити про конкретний клуб, то я просто захоплений ФК «Барселона». Дивитися футбольні матчі за їхньою участю — одне задоволення. Командна гра та володіння м'ячем на високопрофесійному рівні. Я вважаю, що це один із найяскравіших та найцікавіших клубів світу.

Ігор Кондратюк
(суддя шоу «Х-фактор», «Україна має талант», автор та ведучий «Караоке на Майдані» (СТБ)

Футболом я захопився років у 9 завдяки моєму дядьку, який колись грав за один із складів донецького «Шахтаря» і просто заразив мене любов'ю до цього виду спорту. Сам я вболіваю за «Динамо». А ще за «Барселону» та «Баварію». Ці клуби грають гарний футбол, до того ж і з тим, і з іншим працював чудовий тренер - Пеп Гвардіола. Якщо говорити про найзапам'ятніші матчі, то можу згадати аж 4! Перший — коли Україна виграла у Швейцарії з пентальті, це було у 2006 році у Німеччині на чемпіонаті світу у Кельні. Другий – матч кубка УЄФА у Стамбулі, у якому виграв «Шахтар». Я довго тішився цією перемогою. Третій - фінал чемпіонату Європи, в якому грали Іспанія та Італія. Ми з дружиною тоді сиділи у віп-ложі, поряд із відомими тренерами, і я відчував себе учасником свята футболу світового рівня. І четвертий - фінал Ліги чемпіонів у 2006 році в Парижі, коли "Барселона" виграла у "Арсеналу". То був єдиний фінал Ліги чемпіонів, на якому ми з дружиною побували.

Сергій Притула
(ведучий шоу «хто зверху?», «Суперинтуїція», «пристрасті за ревізором» («Новий канал»)

Я захоплююсь футболом із дитинства. Пам'ятаю, вирізав фото гравців із різних журналів та вклеював їх в окремий зошит. Ходив із татом на матчі у Збаражі. Зрештою, на мій день народження Марадонна забив рукою гол англійцям! У Єврокубках я вболіваю за всі українські клуби. У внутрішніх чемпіонатах – за «Карпати», «Динамо», «Дніпро». Ну і, звичайно, у мене ностальгія за тернопільською «Нивою».

Читайте також: