Криза 35 років пов'язана не так з пошуком себе і свого місця у світі, як із відповідями на запитання «навіщо?». А питання звучать дедалі частіше. Навіщо мені ця кар'єра, якщо вона не лишає часу на життя? Навіщо я намагаюся відповідати чужим очікуванням? Навіщо я підтримую стосунки, у яких мені некомфортно? Навіщо я взагалі прийшов у цей світ? Чого я хочу?
Fotolia
Досвід і досягнення
Якщо до 35 ми були більше орієнтовані на зовнішнє, то 35 років – це вік, коли ми звертаємося до себе, все частіше замислюємося про свої бажання, потреби, шукаємо сенс життя. На цьому шляху головне – не знецінювати попередні рішення та вибори.
Якщо ти розчарувалась у кар'єрі і хочеш все кинути – чудово. Але важливо спочатку привласнити собі всі свої здобутки на цьому шляху. Із молодшого спеціаліста ти виросла до рівня начальника підрозділу? Прекрасно, значить, у тебе є натиск, здібності, енергія, які виділили тебе з-поміж інших молодих фахівців. Ти кілька разів змінювала роботу та знаходила вакансії самостійно, незважаючи на економічну кризу? При цьому нова посада була вищою і кращою за попередню? Значить, крім професіоналізму, у тебе є стійкість. Таке присвоєння допоможе знайти точки опори, щоб побудувати новий шлях життя, особливо тим, хто має намір повернути на 180 градусів.
Fotolia
Ніколи не пізно
Ті, хто хоче все змінити у 35 років, можуть стикатися із громадським стереотипом «вже пізно». Пізно здобути освіту, тому що не личить у 35 років сісти за парту з 17-річними. Пізно розпочати бізнес, пізно народжувати, пізно поміняти професію чи місце проживання. Також це "пізно" напирає з іншого боку - в описах вакансій ми все частіше бачимо вікове обмеження "до 35". Складається враження, що соціум хоче, щоб після 35 років ми рівно рухалися у вибраній колії та не робили жодних спроб вийти, зупинитися, повернути. Насправді немає жодних «пізно» чи «рано», є використані та невикористані можливості. І 35 – це саме такий вік, коли пробувати, використовувати, ризикувати легше: вже є досвід, є виваженість, є адекватне уявлення про себе та свої сили.
А що з особистим життям?
Жінки, яким 35 і які досі не вийшли заміж, відчувають, що їх просто ховають. Запитувати «коли?» перестають, зате починають запитувати «чому?». Або мовчки з підозрою розглядають, намагаючись відшукати причини цього «чому?», недоліки у вигляді копит замість стоп або якийсь рудиментарний орган на кшталт хвоста. Роблять це з кількох причин. По-перше, тих, хто живе не «як усі», у нас не люблять, по-друге, вони подають погані приклади тим, хто живе «як усі», але вже тяжіє цим життям і подумує про зміни. Якщо подивитися документальні фільми або почитати пресу про життя в інших країнах, навіть відсталих, то можна помітити, що все більше і більше жінок після 35 років називають розлучення найкращою подією свого життя. Тому що після нього вони змогли піти вчитися або працювати, їх перестали пригнічувати та використовувати як безкоштовну робочу силу. Одні розлучаються в 35 і починають нове життя, а інші в 35 можуть одружитися, тільки зробити це вже виважено, чітко розуміючи, за кого вони виходять і що хочуть від шлюбу.
Burda-media
У 35 настає інше розуміння шлюбу та любові. Якщо раніше страждання приймалися за пристрасть, секс сходив за кохання, чоловіки цінувалися за зовнішні дані, а постійний надрив у стосунках здавався життям, то за 35 від страждань втомлюєшся, надриву не хочеться. Партнера цінуєш за комфорт, за турботу, за те, як легко з ним домовлятися, та за те, що він бачить у тобі людину, а не функцію. Все менше хочеться грати в ігри та танцювати ритуальні танці. Дедалі більше хочеться просто жити. Ми починаємо усвідомлювати, що пари створюються для того, щоб разом жити краще, зручніше, ніж одному.
Зрозуміти та прийняти
Ще 35 – це вік, коли ми розуміємо своїх батьків. До 35 майже вся наша взаємодія з ними була спрямована на відділення та боротьбу за дорослість. Протиставлення "ви нічого не розумієте, ось я знаю все", захист своїх кордонів "не втручайтеся в моє життя, я сама все можу", образи "ви недодали, недолюбили" і претензії "ви мені повинні" - все це відлуння юнацьких ілюзій і максималізму. Після 35 багато, самі пройшовши певний досвід батьківства, розуміють, що світ не ідеальний, люди не ідеальні, ми всі робимо помилки та необдумані вчинки. Наші батьки також ідеальними не були. Це розуміння дозволяє повернутися до батьків та повернутися дорослими.
Загалом 35 – це чудовий період, коли ми перестаємо відповідати чужим очікуванням, жити нав'язаними стереотипами, ми починаємо жити так, як хочеться особисто нам, а головне – ми вже можемо це зробити.
ЧИТАЙ ЩЕ:
Криза 30-річних: поради тим, кому за 30 років
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
