Софія Ротару знає секрет молодості

7 серпня співачці, всенародній улюблениці Софії Ротару, виповнюється 68 років. Свій день народження вона відзначить у родинному колі — сина Руслана, невістки Світлани, онуків Толі та Соні, сестер Ауріки та Лідії. Софія Михайлівна не чекає на подарунки — адже найбільше щастя для неї, коли рідні люди поряд!

Глядя на певицу, кажется, что время для нее остановилось! Певица точно знает секрет молодости и не скрывает его от своих поклонников. «Я мало ем и много работаю. Я умею правильно питаться и заниматься спортом. Этого достаточно», — признается Ротару журналистам. Певица занимается на тренажерах вместе со своей внучкой, которая называет бабушку Соней. «Я не боюсь слова «бабушка», но так получилось, что внуки называют меня по имени. Просто мой образ у них не ассоциируется с этим словом. Помню, Толя в первом классе пришел из школы и говорит: «Мне никто не верит, что ты моя бабушка». Я удивилась: «Почему?» А он: «Ребята говорят, что бабушки такими молодыми не бывают». Когда Толик был маленький, он обращался ко мне не только по имени, но и по фамилии. Помчится навстречу, руки раскинет и кричит: «София Ротару! София Ротару!» Привык, что окружающие называют меня именно так…» — смеется София Михайловна. Она очень поддерживает своих внуков — Соню как модель, а Толю как фотографа. В ее доме — полная гармония. Не хватает только любимого мужа, Анатолия Евдокименко, память о котором певица бережно хранит в своем сердце.Дівчина з обкладинки Когда летом 1960 года редакция журнала «Украина» выбирала красивый снимок для обложки, то вариантов рассматривалось много. Редколлегию привлекло фото юной победительницы Республиканского конкурса художественной самодеятельности. «Софья Ротарь? Красивое имя! Да и девушка симпатичная, хотя песен ее я не слышал», — утвердил обложку главред. Появившийся через неделю в киосках журнал стал для будущей народной артистки трех республик судьбоносным. Один из номеров этого журнала попал в руки юного Анатолия Евдокименко, который был трубачом в эстрадном оркестре. Он увидел красавицу на обложке и тут же влюбился. «Непременно найду ее!» — дал Анатолий обещание самому себе. Но все, что знал о девушке с обложки, — она учится в музыкальном училище в Черновцах, что на Западной Украине. В училище он представился родственником певицы и попросил дать ему адрес общежития. И каждый вечер стал проводить под окнами девушки, которая ему так понравилась. Естественно, такая настойчивость была оценена Соней. Свадьбу будущий муж готовил несколько месяцев, сам выбирал ткань для платья невесты, которая теперь становилась Евдокименко-Ротарь. Бракосочетание состоялось в сентябре 1968 года. Три дня пело и плясало все родное село Софии Михайловны, звучали молдавские и украинские песни, лилось рекой домашнее вино.Ротару замість Ротар Відразу після весілля співачка на три роки залишила сцену — народився син Руслан і їй хотілося присвятити більше часу молодій сім’ї. Натомість, коли Софія вирішила повернутися на сцену, Анатолій заради неї залишив роботу вченого-фізика і пішов вчитися на режисера. Він же із музикантів естрадного оркестру місцевого університету спеціально для акомпанементу дружині створив оркестр «Червона рута» при Чернівецькій філармонії та став його художнім керівником. Цікаво, що музичну кар’єру співачка там почала продовжувати вже під новим ім’ям — із Софії Ротар вона перетворилася на Софію Ротару на румунський манер. Софія Ротару та її новий колектив користувалися популярністю в СРСР — вони виступали у Кремлівському палаці та у Зірковому містечку перед космонавтами, гастролювали у Болгарії, Чехословаччині, Угорщині, Польщі, НДР, Фінляндії, Західному Берліні. Цим успіхом Софія Михайлівна багато в чому завдячувала своєму чоловікові. В одному з інтерв’ю співачка скаже: «Єдине і справжнє кохання всього мого життя — це чоловік Толик. Я без нього, як без рук. Ні, як без голосу! Він і порадник, і помічник, і друг, і навіть вантажник — костюми, апаратура, все ж таки важке. А головне – він режисер та постановник усіх моїх програм. Звичайно, ми втомлюємося один від одного, але якщо є справжнє кохання, то все це неважливо. Я не відразу побачила в ньому того єдиного — на все життя, але тепер точно знаю: Толя для мене — подарунок долі». підтримав це рішення. І самовіддано почав будувати будинок на Кримському узбережжі для улюбленої Сонечки. «Соня ще до весілля характер показала, а якщо серйозно, то без неї нікуди. Вона готує як у найкращих ресторанах. Все господарство на ній і живемо душа в душу. За гороскопом вона Левиця, а в житті тигриця. Переспорити її неможливо, але сваримося рідко», — пишався він дружиною. Колектив «Червона рута» працював увесь цей час на зношуванні. У Софії Ротару йшли зйомки у кіно, вона була на постійних гастролях та дала 137 концертів поспіль. А 1984-го трапилося нещастя — Ротару втратила почуття реальності прямо на сцені і поставила запитання у зал для глядачів: «Де я?» Тоді багато хто вирішив, що співачка збожеволіла. Насправді далося взнаки величезне нервове перенапруга — вісім років без відпустки. На голосових зв’язках з’явилися вузлики – професійна хвороба всіх маститих співаків. Було зроблено термінову операцію. Лікарі радили перші два місяці розмовляти пошепки і в жодному разі не співати, але Ротару почала співати вже на 10-ту добу. Почалися ускладнення. Після повторної операції співачка мовчала цілий рік. Разом з Ротару колектив працював до кінця 80-х, коли почалися творчі сварки між музикантами та солісткою. У результаті 1988 року Ротару отримала звання народної артистки Радянського Союзу і вирішила розпочати сольну кар’єру. Анатолій Євдокименко став її продюсером. Він самостійно вчився грати на багатьох інструментах. Врятувати за всяку ціну! София Ротару и Анатолий Евдокименко работали и жили вместе 34 года, когда ему поставили смертельный диагноз. Сразу три киевских профессора, не сговариваясь, диагностировали у Евдокименко рак мозга. Но София Михайловна не могла в это поверить! Засомневавшись в поставленном диагнозе, пришла вместе с мужем на консультацию в немецкую клинику и оказалась права: врачи сказали, что онкологии нет, но был инсульт — результат перегрузки. Второй удар у Анатолия произошел спустя несколько месяцев во сне. Анатолий Кириллович после него очень изменился — стал нелюдим, на концертах не выходил из гримерки, а в конце 2001 года после третьего инсульта и вовсе потерял речь… София Михайловна не отходила от супруга ни на шаг. Все заработанные ею деньги шли на дорогостоящие лекарства для мужа, то и дело она молилась в церкви о его выздоровлении. Единственной радостью в эти минуты были для супруга внуки — Толик и Сонечка. София Ротару улетала на гастроли, при этом звонила мужу каждый час. Но в 2002-м четвертый инсульт забрал жизнь Анатолия. Певица отменила все гастроли, отказалась от давно планировавшихся съемок в новогодних проектах, заперлась в киевской квартире и никого не желала видеть, кроме сына, невестки и внуков. Для того чтобы хоть как-то начать общаться с людьми, ей понадобилось полгода…«Замовити слівце» Повернення було важким. «Без Толі я залишилася, як кажуть, без крил, мені нічого не хотілося, здавалося, життя закінчено… Але мої рідні, син та онуки допомогли мені взяти себе в руки і знову вийти на сцену», — зізнавалася вона. Сину Руслану тоді вдалося вмовити її знову заспівати, знову бути неповторною і чарівною. Тієї, на яку чекали і любили мільйони глядачів. І тієї, у яку колись закохався і сам Анатолій Євдокименко. «Колись я напишу книгу про нашу велику любов, — каже Софія Ротару. — Адже двома словами розповісти про те, яким був мій чоловік і чому саме його я любила, складно. Він був для мене всім – чоловіком, радником, другом, однодумцем. З ним я була як за кам’яною стіною. Щасливих моментів у нашому сімейному житті було чимало. Найбільше запам’яталися — весілля, народження сина і безмірне щастя материнства». Сьогодні син Руслан та його дружина Світлана працюють разом із Софією Михайлівною, допомагають займатися організацією та проведенням концертів. А її улюблена онука Соня Євдокименко робить впевнені кроки у модельному бізнесі — має всі шанси стати знаменитою моделлю, адже дівчина вже встигла успішно взяти участь у кількох фотосесіях. Нею зацікавився навіть сам Карл Лагерфельд. Софія Михайлівна, здається, задоволена. Вона зізнається, що якщо раніше вона лише спостерігала за захопленням онуки, то зараз готова взяти активну участь у її кар’єрі і по можливості, якщо буде потрібно, обов’язково за неї «замовить слівце». Як, зрештою, і за онука, якого бачить рідко — хлопець навчається в Лондоні. Сама Ротару, як і раніше, багато працює, записує диски, виступає з концертами. Вона зізнається, що коханий чоловік часто приходить до неї уві сні і просить її жити, творити, дарувати свою творчість людям і не сумувати. А нещодавно одна українська садівнича фірма подарувала родині Ротару нові сорти красивих ірисів, названих символічно «Софія Ротару» та «Анатолій Євдокименко». Ці квіти Софія Михайлівна посадила в Ялті, біля їхнього улюбленого будинку, де вони з Толею були так довго щасливі!Читайте також:Як Софія Ротару відзначає День народження. Відео