Сніжана Єгорова: “Головне – навчити пташенят літати!”

Актриса та телеведуча, мама п’ятьох дітей Сніжана Єгорова, Написала книгу «Життя в моїй голові», в якій щедро ділиться своїм багатим батьківським досвідом. Про дітей та сімейні цінності Сніжана розповіла журналу «Відпочинь!»

Хорошим примером для Снежаны Егоровой стала ее бабушка, которая доказала, что много детей в семье — это здорово! «У моей бабушки было семеро дочерей, — рассказывает актриса. — Причем среди них две пары близнецов! Они с дедушкой очень хотели мальчика, но у них не получалось. Зато с внуками им повезло — дочери родили им 8 девочек и 8 мальчиков! У нас был настоящий «итальянский» клан, когда мы собирались на праздники. Думаю, что вот то поколение — наши бабушки-дедушки — знало, что семья, дом и дети — главнее всего! Дети — это же самый лучший мотиватор для человека на протяжении всей жизни! Именно дети меняют нашу жизнь к лучшему. Странно, но в обществе существует какое-то презрение к многодетным семьям. Даже мне задавали вопрос: «Зачем вы рожаете детей? Вы что, не умеете презервативами пользоваться?!» Люди не понимают, что многодетная семья — это мой осознанный выбор. Кто придумал стандарт — один ребенок в семье? Недавно зашла в аптеку, а там женщина стоит и рыдает. Я к ней подошла, чтобы успокоить. Она меня узнала и говорит: «Ой, Снежана, это вы? У вас же столько детей. Какая вы молодец!» А потом говорит, что ее единственная дочь погибла. А они с мужем ее любили и хотели хотя бы одному ребенку дать все самое лучшее. «Мы все ей дали, — говорит. — А теперь, когда ее нет, задаюсь вопросом: почему я еще не рожала детей?!» У меня есть несколько успешных подруг, которые родили второго, и третьего ребенка, потому что мой пример стал для них положительным. Они себе говорили: «Егорова может, значит, и у меня получится!» Я очень люблю детей. И не только своих. Считаю, что они приходят в этот мир как чистая энергия. Важно понимать, что рождение ребенка — это дипломная работа, экзамен для родителей. Что ты в них вложишь, то и получишь!» Як ви гадаєте, чому сімейні цінності нині змінилися? Просто половозрелых особей, способных к деторождению, сейчас гораздо больше, чем людей готовых к осознанному родительству. Мужчины легко сбрасывают с себя отцовскую ответственность, считая, что это в порядке вещей. Раньше люди понимали, что мужчина не мог бросить женщину с детьми. Как это?! Он же добытчик, дети не могут расти без отца. Поэтому у детей автоматически складывался правильный образ полноценной семьи, где папа и мама живут вместе. А сейчас мужчины не хотят брать на себя львиную долю ответственности и без проблем оставляют жену с ребенком. Но родители должны помнить: когда ребенок вырастет, он последует их примеру, а не их совету. Як вважаєте, чому чоловіки так чинять? У тому, що хлопчики виростають такими безвідповідальними, винні їхні матері. Сучасний чоловік може сказати: “Не хочеш слухатися мене і підкорятися, залишайся сама, а я пішов шукати справжнього кохання!” І його мама говоритиме: «Синку, ти молодець! Тобі ж було так погано з цією негідницею! Давай шукай щось нове! Багато чоловіків вважають, що мама — найпрекрасніша жінка на світі, а дружина — замінник мами. І якщо раптом дружина відповідає високим вимогам, завжди можна знайти іншу. А матуся завжди підтримає: “Зараз, сина, ми тобі знайдемо ідеальну!” Але в результаті та не підходить, ця не підходить, у тієї ноги криві… А через 20 років виявляється, що краще за мами взагалі нікого немає. У психології це називається “психологічний шлюб”, про це я пишу у своїй книзі. Але знаєте, можна перестати бути чоловіком та дружиною, але не можна перестати бути батьком! І ось сучасні чоловіки – це просто насіннєвий фонд. Вони тиняються з ліжка в ліжко і залишають після себе дітей, яких у результаті виховують жінки. А як ви виховуєте своїх хлопчиків, щоб вони виросли справжніми чоловіками? Для меня это задача, которую я еще не решила. Девочкам проще передавать знания, но правильно воспитать мальчика не могу, потому что я не мужчина. У мальчиков совсем другая природа. Им нужен папа. Они должны видеться с папой, общаться. Ненормально, когда женщины все время «мнут» мозги сыновьям. Я за то, чтобы отцы принимали участие в воспитании. Отцы моих детей, даже если у них нет этого в планах, будут принимать участие в их воспитании! Когда у тебя такое количество детей, ты забываешь о гордости и действуешь исключительно в их интересах: детям нужен отец и он у них будет. Более того, у меня есть свое представление о том, что такое полноценное участие папы в жизни ребенка. И определенных успехов я в этом достигла. Например, Саша и Стася любят папу (режиссер Семен Горов. — Прим. ред.) и регулярно общаются с ним. Хотя порой мне приходилось быть напористой. Просто я считаю, что дети должны понимать, кто их отец, что он за человек. Ваш другий чоловік Антон Мухарський бере активну участь у процесі виховання?      З боку Антона нема активності. Активність є в судах: він намагається позбавитися фінансової відповідальності перед дітьми. Я постійно запрошую Антона прийти до дітей – двері нашого будинку завжди для нього відчинені. Але він не користується цим правом та обов’язком. До дітей він приходить дуже рідко, мотивуючи це тим, що хоче спілкуватися з дітьми, минаючи мене. А оскільки діти перебувають зі мною, оминути мене не виходить. Тому він вибирає простіший шлях: не спілкується зовсім. Я намагаюся йому пояснити, що не можуть бути інтереси третіх осіб важливішими, коли в тебе є перші особи. Твої діти! Особливо Андрій через це страждає. Мої друзі-чоловіки, розуміючи, що йому не вистачає спілкування з сильною статтю, намагаються приділити йому більше уваги. Я записала сина на плавання, легку атлетику, чоловік Стасі Ярик часто бере Андрія на рибалку. У вашій сім’ї всі мають обов’язки? Звичайно, виходячи із віку, у кожного є свої обов’язки. Андрійко виносить сміття. Обов’язок Арини – вчитися читати. Сашко зараз приїхала з Америки та допомагає мені з малими. Вона не каже: “Гей, мамо, мені сімнадцять, і я хочу тусити!” Діти чудово ладнають і відчувають свою спорідненість. Але найголовніше, чого я прагну, — виховати їх самостійними. Беру приклади навіть із тваринного світу. Ось ластівка дуже довго годує пташенят, але настає момент, коли вона виштовхує їх із гнізда, щоб вони навчилися літати. Якщо діти не розправлять крила і не почнуть ними махати, то все виріс соціальний інвалід. Геніальна актриса Мальвіна Зіновіївна Швідлер, яка служила в Театрі російської драми, якось сказала: «Хочу вам нагадати, друзі, що цуценята, які найдовше залишаються у цицьки матері, завжди дебіли!» І я теж вважаю, що потрібно вкласти в дитину все, що ти знаєш, зрозуміти, наскільки вона засвоїла урок, і потім відпустити. Це дуже складно. Звісно, ​​в екстремальних ситуаціях я дітям соломку стеле, але роблю це так, щоб вони не помітили. Невже ви з дітьми та домашнім господарством самі справляєтеся?     За такої кількості дітей я не можу бути і мамою, і нянею, ще й гроші заробляти. Я, звичайно, супермама, але, на щастя, у моїх малюків є няньки. Прекрасні люди та мої однодумці. Я шукала няньку з педагогічною чи медичною освітою. Але головне – з розумінням. Іноді дитині треба побігати, поржати. І няня не повинна кричати: “Зупинися, у мене болить голова!” Така нянька нам не потрібна. Які таланти та здібності ви вже розглянули у своїх дітях?   Мои старшие дочки — настоящие актрисы. Стася окончила театральный институт и снимается в кино. У нее художественное мышление, думаю, со временем она станет режиссером или дизайнером: всегда стремится к гармонизации пространства. Саша недавно поступила в Американскую академию драматического искусства в Лос-Анджелесе. У нее есть серьезный актерский дар. Несколько лет Саша училась в разных американских школах и городах, поэтому у нее хороший английский. Очень надеюсь, что ей повезет.
У Арины идеальный слух и прекрасный голос, она хочет заниматься пением. В актерской семье, где постоянно идут обсуждения ролей, фотосессии, тяжело выбрать другую профессию. Кстати, недавно вычитала интересное сравнение: «Дети как огурцы в банке. И родители создают рассол. Какой будет рассол, такие будут и огурцы». А які таланти у хлопчиків? Андрій у нас дуже чутливий, боїться зробити помилку. Але я йому пояснюю, що кожна людина має право помилятися. Якщо не навчишся виправляти свої помилки, то взагалі нічого не навчишся. Коли Андрійко починає переживати, я йому кажу: «Уяви, що твоє життя — це книга. Як вона називатиметься? “Як я став нудною і нудною людиною, у якої немає друзів” або “Як я став веселим хлопцем з купою друзів”? Андрій хоче бути комп’ютерним генієм та заробити багато грошей. В нього добре почуття гумору. Він дуже добрий та чуйний. Для чоловіка це добрі якості. Думаю, що матиме багато дітей. Ще Андрійко — помічник. Якщо ми йдемо в магазин, то він ніколи не дасть мені нести сумку. Його майбутній обраниці явно пощастить. Ваня для мене ще загадка. Він схиблений на автомобілях. Може буде простим водієм, комбайнером. Коли його запитують: Як тебе звуть? – Він відповідає: “Я друг Валера”. Якщо пам’ятаєте, це червоний комбайн із мультфільму «Тачки». Мої діти пройшли усі стадії самоідентифікації. Арина була то конем, то коровою, потім стала вовком. До принцеси дійшла в останній момент. До цього був суцільний зоопарк. А Ваня зараз бульдозер (сміється). Я хочу, щоб мої діти знали язики. Щоб вони мали хорошу освіту і головне — вони вміли аналізувати. А то часом у мене складається таке враження, що деякі люди втратили здатність логічно мислити та живуть по брошурі, з якої вирвали початок та кінець. Судячи з вашої відмінної фігури, ви сидите на жорсткій дієті, або активно займаєтеся спортом. Чи є у вас особисті правила харчування? Ни то и ни другое (смеется). Я не сижу на жесткой диете, но порой ограничиваю себя в еде. В связи с тем, что я набирала вес после родов, перепробовала все диеты и сейчас изменила характер пищевого поведения. Выбрала смешанный тип раздельного питания. Нужно три раза в день полноценно есть, но определенные группы продуктов. Обязательно пью воду перед каждым приемом пищи. Стараюсь не совмещать несовместимую еду — к примеру, кашу с маслом и хлеб. Если вы их съедите, а сверху еще закусите мороженым, то не стоит рассчитывать, что после такого обеда ничего не отложится на ваших боках. Люблю супы, борщ, который готовит моя мама. Кстати, а дети любят мой борщ. А які страви користуються попитом у дитячому меню? Діти люблять, коли я готую фарширований перець. Що-що, а поїсти мої діти люблять. Я ходжу до магазину поруч із будинком і постійно питаю, чи є свіже м’ясо. І мені кажуть: «Ви постійно такі сумки тягаєте, то вас шкода…» (Зніяковіло.) Але головний хіт у нас — млинці. Звичайно, я питаю, хто що хоче на сніданок: хтось їсть сир, хтось гречану кашу… Але від млинців ніхто не відмовляється. Я їх смажу по 30 штук щоранку! Щоправда, коли я не маю часу, то всі їдять те, що мама поставила на стіл. Намагаюся, щоб діти їли просту, але свіжу їжу. Дозволяю їм їсти бургери, але роблю це дуже рідко – тільки коли ми вибираємось у кіно. Вони розуміють, що це шкідлива їжа. А коли супермама знаходить час на себе? Я вже давно мало для себе однієї роблю. І не страждаю від цього. Кілька років тому я поїхала з Сашком до Америки — вона тоді навчалася у літній школі. Донька вранці йшла на заняття і ввечері поверталася. Там я вперше за десятиліття зрозуміла, що нарешті надана сама собі. То був кайф! Ви знаєте, як стати щасливою?    Так! Ніколи не опускайте руки. Щастя має залежати від навколишніх чинників. Бекстейдж фотосесії зі Сніжаною Єгоровою для журналу “Відпочинь!” Замовити книгу “Життя в моїй голові”