Зірок, які з початком війни перетворилися на солдатів, стає дедалі більше. Один із них – 42-річний лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. Яким було життя Андрія до війни і як його змінили останні події? Про це – у матеріалі «Лізи».
Андрій Хливнюк: дитинство
Андрій Хливнюк чомусь ніколи не розповідає про своїх батьків – каже, аби вберегти їх від небажаної уваги. Та й про дитинство своє майже не згадує. Каже хіба що:
“Я був улюбленою дитиною в сім’ї і всі мої починання підтримувалися з огляду на обставини, зі спробою трішки протверезити мене, але з величезною підтримкою, я б навряд чи впорався”.
Тому відомо лише, що майбутній фронтмен “Бумбоксу” народився 31 грудня 1979 року у Черкасах та міг би стати графічним дизайнером, бо за фахом «графічний дизайн» закінчив цілий бізнес-коледж. Але зараз він лише іноді малює ручкою, тушшю чи олівцем.
Проте, як зізнавася Хливнюк, не все у його навчанні було легко:
«Я навчався в спецшколі, туда було важко потрапити, особливо якщо ти з небагатої сім’ї. І от настає момент, коли ти не справляєшся з різних прчичин. І у 9-му класі в мене були одні двійки. Тобі раптом кажуть, что ти аутсайдер, ти не такий як ми, ти другий сорт. Тобі здається що це кінець світу, ти ладен захворіти і померти. А тепер у цій школі висить мій портрет. Твій особистий результат говорить краще за тебе. Головне – не зупинятися».
Ще Андрій хотів бути військовим перекладачем. Для цього вступив до Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, але в процесі навчання перекладачем ставати передумав: згадав, що з дитинства любив музику – закінчив, між іншим, музичну школу за класом акордеону, а паралельно захопився ще й вокалом.
Музична кар’єра Андрія Хливнюка
Коли в інституті стало нудно, музика нагадала про себе: Андрій Хливнюк заснував гурт “Мандариновий рай», який у 2001 році переміг на фестивалі «Перлини сезону», і музиканти на радощах переїхали до Києва.
У столиці музика полонила Хливнюка остаточно: він серйозно захопився традиційним джазом та свінгом і став співати у джазовому колективі Acoustic Swing Band, а пізніше, коли з учасників Аcoustic Swing Band, Dust Mix та «Тартак» народилася команда «Графiт», став солістом уже в ній.
«Бумбокс»: початок
Гурт «Бумбокс» з’явився завдяки щасливому збігу обставин. Андрій Хливнюк та гітарист «Тартака» Андрій «Муха» Самойло разом винаймали квартиру. Щоправда, цілий рік про музику навіть не розмовляли – кожен займався своєю справою.
Але якось увечері Самойло став грати щось на гітарі, а Хливнюк підхопив його імпровізацію та написав до неї текст – і народилася пісня «День». З того часу Хливнюк і Самойло стали писати щось разом, а потім зрозуміли, що для повноти картини їм не вистачає гарного діджея. До них приєднався діджей Валік із гурту «Тартак», а незабаром «Муха» та Валік із «Тартака» пішли, а Хливнюк залишив «Графіт» – так утворився гурт «Бумбокс».
Про те, як Хливнюк з’ясовував стосунки з лідером «Тартака» Сашком Положинським і чи з’ясовував він їх взагалі, історія мовчить. Натомість згідно з легендою, перший альбом гурту «Бумбокс» «Меломанія», що складався з 11 пісень, було записано у квітні 2005 року за 19 годин. А вже за рік другий альбом гурту «Family Бізнес» отримав на території України статус золотого: його продали у кількості близько 100 тис. екземплярів.
Всього з 2005 року гурт випустив сім альбомів і зняв 29 кліпів, а одним із головних хітів «Бумбокса» досі вважається пісня «Вахтерам».
До речі, кілька років тому в Мережі з’явилася думка, що слова цього хіта «Я помню: белые обои, кофеек, плюшки стынут» – це наркоманський сленг.
Сам Андрій Хливнюк про пісню розповідав так:
“Я написав «Вахтерам», коли повертався з побачення пізно вночі. Ішов від будинку коханої, біля якого сиділи дві тітки-вахтерки, які не хотіли, але зрештою пустили мене до неї. У тексті пісні згадується чіуауа. Це ще й назва району, де проходять одні з найжорстокіших нарковійн. Метафора між плюшками та «чіуауа» у тому, що стосунки часто бувають войовничими, коли ейфорія та пристрасть змінюються ненавистю. При цьому головне випробування для двох закоханих – байдужість. Ця композиція про прихильність до коханої людини та про неприйняття байдужості до себе”.
Вам все зрозуміло?
Андрій Хливнюк та популярність
Хливнюк не раз зізнавався, що популярність його ніяк не змінила:
«Я отримую занадто багато позитиву – набагато більше, ніж заслуговую. – казав він. – Люди з подивом сприймають звичайні вчинки громадянина та купають мене у повазі. Мені, звичайно, приємно, але й ніяково одночасно. Найбільше падіння було, коли мені ненадовго здалося, що я популярний артист. Популярність це картопля по-домашньому, з цибулею, але не на салі, а на маслі. Це важливо: смак інший виходить зовсім».
До речі, чутки про те, що «Бумбокс» дозволяє собі «розслаблятися» перед виходом на сцену, Хливнюк неодноразово спростовував:
«Якщо я не розспівався чи щойно прокинувся, то можу собі дозволити 20 грамів. Але не можна випивати алкоголь перед концертом, бо йде сильне навантаження на організм. А коли в ньому є алкоголь, ваш організм потім вам не віддячить за це. А по-друге, ви просто лажатимете через 20 хвилин від вина або горілки, або віскі. І не тому що ви п’яні: просто ваші голосові зв’язки не будуть відповідати правильно вашим вимогам».
А ось найбільші гроші, за визнанням Хливнюка, йому дала зовсім не артистична діяльність:
«Я пам’ятаю чітко, коли заробив справді багато грошей. Це було десь у 1999-му році. Я отримав першу свою роботу: мені треба було зі своїм партнером, дизайнером, зробити пивну етикетку. Це ще все було у Черкасах. Вони нам дали за цей проєкт зарплатні стільки, що ми змогли повністю завантажити «Запорожець» кавунами та поїхати на базу відпочинку, там три дні висіти, замовляючи все, що завгодно. Враховуючи, що там були тільки цигарки, шашлики та червоне міцне вино, якраз на це вистачило. Від цього було реально багато грошей. Все, що було після, це вже не було чимось таким «тадам».
До речі, довгий час у технічному райдері групи був пункт «корм для оленя». Таким чином визначалося, чи організатори концерту читають райдер.
Андрій Хлівнюк: особисте життя
Андрій Хливнюк взагалі завжди був велелюбним чоловіком. Про те, що мали романтичні стосунки з лідером «Бумбоксу», свого часу розповіли й телеведуча Лідія Таран, і письменниця Ірена Карпа, а ексжурналістка, а нині діджей Яна Алтухова (якій Хливнюк, до речі, присвятив пісню «Вахтерам») зізнавалася, що їхні стосунки з Андрієм тривали чотири роки:
«Це була складна історія. Якоїсь миті я відчула себе непотрібною і вирішила розірвати стосунки».
«Знайти свою єдину та неповторну дуже складно — чоловіки за тридцять, як правило, шукають її не в бібліотеках та громадському транспорті, — казав музикант в інтерв’ю, — а в ресторанах та клубах. Там, де такої дівчини немає і не може бути».
Де Андрій зустрів Ганну Копилову, дочку колишнього голови НАК «Нафтогаз України» Вадима Копилова, історія замовчує, але це сталося у 2010 році. Того ж року Андрій та Ганна одружилися й у них народився син Ваня, а через три роки, 2013-го, на світ з’явилася їхня донька Саша.
Ганна, яка здобула освіту в Інституті журналістики КНУ та Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, якийсь час знімала рекламу, потім перемкнулася на короткий метр та кліпи — зокрема, зняла кліп «Крила» для Джамали та відео на пісню «Колишня» групи «Бумбокс». Якийсь час вона була артдиректоркою «Бумбокса», зараз Копилова — артдиректорка одного з видавництв.
«Я багато пісень присвятив своїй дружині Ганні, – розповідав Хливнюк в одному з інтерв’ю. — Не завжди це читається, щоправда, і іноді ми в сім’ї жартуємо на цю тему. Їдемо в машині, а дружина питає: «Ну, коли ж ти напишеш пісню «Аня, о, Аня!».
Це практично єдина згадка Андрієм своєї дружини в пресі. Про дітей він говорив більш охоче: зокрема, зізнавався, що батьківство для нього є складною місією:
«Я зовсім не вмію виховувати дітей. Більше, ніж дитячі питання, мене лякають власні відповіді — я розумію, що вони зовсім не педагогічні, хоч колись я хотів стати педагогом. Я шокований, це так складно! Перш ніж заводити дітей, треба навчитися їх виховувати та відучитися йти на поводу у власних емоцій. Я намагаюся не злитися, не ставати на один рівень розвитку із трирічною людиною. Загалом намагаюся не нависати: не хочу бути постійно «гавкучою» істотою, яка є вахтеркою з чужого під’їзду для свого сина».
І за словами Хливнюка, діти змусили його стати більш розсудливим.
«Раніше перенапруження я знімав… Як це називається?.. Безладний сексуальний досвід? – розповідав він в інтерв’ю «КП в Україні». – Оne-night-стенди. Алкоп’ятниці. А зараз… Література. Йога. Діти – класний антистрес».
Андрій зізнавався, що найкращий відпочинок для нього — сімейна вечеря з дружиною та дітьми, причому гаджетами він нащадкам користуватися забороняє: головна розвага для них — перегляд мультиків разом із татом. І то – анімація мала пройти у батька строгу цензуру. Що ж до стосунків із дружиною, то Хливнюк чесно зізнався:
«Не помічав, у яких ситуаціях поводився як справжній романтик. Може тому, що я постійно справжній егоцентрист! Зі мною дуже важко, без жартів».
Але 5 листопада 2021 року у Шевченківському суді Києва відбулося слухання про розірвання шлюбу Хливнюка та Копилової. При цьому подружжя передало до суду відповідні документи та попросило, щоб справу було розглянуто без них. Що стало причиною розлучення, ніхто, звичайно, не повідомив, але, за інсайдерською інформацією, ініціатором цього розриву стала Ганна. Коментувати розлучення експодружжя не стало.
Після розлучення Андрія з Ганною з’явилися чутки про те, що лідер «Бумбоксу» крутить роман із моделлю Наталією Гоцій.
І Наталя на своєму YouTube-каналі підтвердила: роман був. Але скінчився:
«У нас з Андрієм уже не романтичні стосунки. Хоча ми у чудових стосунках двох дорослих людей, яких пов’язувала романтика».
Андрій Хливнюк: служба у теробороні
У той час, як для багатьох українських колег Хливнюка анексія Криму та окупація Донецька та Луганська не стала приводом припинити роботу в Росії, Андрій свою позицію чітко позначив: ще з 2014 року категорично відмовився від будь-яких виступів у Криму та Росії. Заявивши, що таку втрату грошей не вважає навіть вчинком, не те що геройством:
«Люди, захищаючи свою країну, втрачають кінцівки та життя, а ви говорите про концерти…».
Коли ж в Україну прийшла війна, лідер «Бумбоксу» одразу записався до тероборони. І в один із перших днів на посту заспівав навпроти Софіївського собору пісню «Ой, у лузі червона калина».
«Я пишаюся бути частиною добровольців, які посилюють патрульну поліцію міста Київ, – говорив він. – Ми також займаємось охороною правопорядку, забезпечуємо гуманітарну допомогу громадянам. Бо в столиці ще залишилося багато людей, які перебувають у бомбосховищах. Вони вимагають уваги: продуктів, медикаментів і навіть евакуації з тих місць, де точаться гарячі бої. Це стала робота. Підрозділ спить по черзі щогодини».
Також він звертався до росіян:
«Тільки сьогодні я побачив кілька згорілих ваших машин і мертвих ваших російських окупантів, які дуже хотіли не в гості, а приїхати й нав’язати нам свій Тільки маленька дівчинка підходила просто обійняти солдата українця і дати йому шоколадку, бо вони вас бояться, окупанти єб*ні. Їдьте додому. Вас тут чекають у кожному будинку, у кожному вікні, остання навіть найвтомленіша старенька бабуся вас битиме черпаком, лопатою намагатиметься вас убити, ви зрозуміли? Вас спалять за те, що ви сьогодні робите. Ви бомбите моє місто, мій Київ».
Не оминула Андрія й ворожа куля: під час одного з чергувань Хливнюк потрапив під мінометний обстріл.
Щоправда, поспішив заспокоїти схвильованих шанувальників:
«Добрі друзі, слухачі й ті, хто мені багато добрих слів висловлюють. Мене справді поранили в обличчя. Так, нашу колону обстріляли. Це дуже легке поранення. Я дуже швидко встану на ноги та повернуся до ладу. Бачите, припухлість майже пройшла. Я звертаюся до всіх своїх шанувальників та друзів, які так багато пишуть мені в Instagram та Facebook. І запитують, чим мені допомогти, як не залишитися осторонь цієї проблеми. Мені це дуже приємно. Ось якої я прошу у вас допомоги. У ваших містах є шпиталі. У тих шпиталях та лікарнях насправді лежать важкі поранені хлопці. Ідіть у ті шпиталі та знайдіть, чим допомогти».
Андрій Хливнюк та Девід Гілмор
Але, звичайно, війна одного дня закінчиться перемогою України, а лідер гурту «Бумбокс» знову повернеться до творчості. І плани вже є! Ще лежачи в лікарні після поранення Андрій зізнався, що просто в лікарняній палаті збулася його мрія: поспілкуватися з британським гітаристом, одним із лідерів гурту Pink Floyd Девідом Гілмором: той зателефонував йому по відеозв’язку.
«Поранення не привід, попрацюємо з легендарним Девідом Гілмором голосно та на весь світ! Спасибі пан Гілмор! Мрії здійснюються!!!» – написав він у пості. – «Ой, що буде!».
Тож чекаємо!
Ще більше цікавого читайте в онлайн-журналі «Ліза».