Психологи назвали 10 помилок, які кожен робить до 30 років

Нині у моді лайфхакі. Не знаю, чи можуть когось навчити нехай і корисні, але чужі поради. Чи можуть вони вберегти чи застерегти, чи хоча б змусити замислитися? Особисто для мене чужий досвід корисний насамперед тим, що дозволяє зрозуміти, що ти не єдиний «лузер» у цьому світі. Скажете, що це мало оптимістично і навіть зневажливо? А ось і ні.   З одного боку, всі ми унікальні та неповторні, навіть близнюки відрізняються як особистості. А з іншого – ми всі проходимо одні й самі процеси розвитку. І в цьому розвитку діємо подібно, вибираємо одні й самі варіанти, робимо одні й самі помилки. І якщо в успіху комфортно і одному, недаремно ж п’єдестал пошани складається з одного ступеня, то в невдачі якось легше, коли поряд багато народу. Для всіх, хто почувається зараз лузером і створено цю статтю. Ви не одні робили або робите всі ці помилки.1. Вийти заміж за всяку ціну Як би стрімко не розвивалася цивілізація, наше суспільство багато в чому патріархально і закостеніло. Молодих дівчат починають підганяти із заміжжям вже років після 25. А якщо вам вже за 30 і ви ще жодного разу не були одружені – ви починаєте ловити співчутливі погляди або чути цікаві питання «чому?» так коли?”. Усі довкола пропонують вам «хорошого чоловіка» або місця, де б вам його пошукати. А тут ще й біологічний годинник починає цокати – мало того що незаміжня, так ще й не народила нікого – жінка почувається неповноцінною подвійно. Тут і виникає спокуса відбитися від своїх шаблонів та від суспільства – вийти заміж за першого зустрічного. «Перший зустрічний» може бути і добре знайомою людиною, тільки вся річ у тому, що почуттів до неї немає, але ми виходимо заміж, сподіваючись, що «стерпиться-злюбиться». Ну, чи не сподіваючись, головне-вийти швидко, швидко дитину народити, а потім і сам чорт не брат. Порада. Насправді у всіх своя доля та своя швидкість – хтось виходить заміж вперше і в 40 років, і в 50, хтось народжує здорових дітей у 44 роки, хтось народжує їх у шлюбі, хтось ні, хто взагалі залишається один, тому що йому так краще. Вся ця матримоніальна метушня не має нічого спільного з життєвою успішністю чи неуспішністю. Суспільство, яке нав’язує вам свої стандарти «життя за правилами» не візьме на себе відповідальність ні за вашу дитину, яку ви народили не за покликом серця, а з бажання зробити «як усі», ні за ваш нещасливий шлюб, ні за довге виснажливе розлучення . Ви нестимете всю відповідальність самі. То може краще одразу грати за своїми правилами?

2. «Почити на лаврах» До 30 років за плечима, як правило, вже є низка досягнень. Освіта, кар’єра, сім’я, перша машина, перша квартира. Виникає спокуса сказати собі «вистачить, я і так вже багато зробила і багато маю». І зупинитися у русі. Будь-яка тривала зупинка – Це шлях у регрес. Не має значення, де саме зупинка затягнулася – в сім’ї чи в роботі, чи в особистісному розвитку. У сім’ї я часто бачу жінок у декреті, що затягнувся. Вони сильно відрізняються від жінок, які свідомо не працюють, бо обрали професію дружини та мами. Жінки в декреті, що затягнувся, спочатку дуже деградують зовні – їм не потрібно стежити за обличчям і фігурою, тому що заміж вона вже вийшла, а чоловік, мабуть, сказавши «Так» у РАГСі підписався і вічно любити тіло, що попливло, потовстело на 25 кг, на роботу теж ходити немає необхідності, значить можна носити той самий безформний балахон «і в бенкет, і в світ» і років 10, поки не зотліє. У спілкуванні з ними нестерпно нудно – коло інтересів не виходить за рамки телепередач або якихось подій із життя дитини та чоловіка, а ще плітки про знайомих та незнайомих. Така жінка нічого не хоче, їй нічого не цікаво, бо впевнена, що все вже зробила. У роботі теж є люди, що застрягли на одній посаді або на одній посаді в одній і тій же компанії 10-20 років. І начебто свою роботу вони роблять добре, не причепишся. Тільки біда, все, що виходить за рамки цієї роботи вони знати не хочуть. І міняти нічого не хочуть, а навіщо? Порада. Так, ми всі робимо паузи, щоби підготуватися до виходу на новий життєвий етап. І для них також немає чітких термінів. Але періодично варто ставити собі питання “чому я зупинилася – щоб взяти тайм-аут для якоїсь мети або ж я просто не хочу нікуди йти”.3. Стати самовпевненою З пункту два може вийти і третя помилка – коли досягнення вже є, вони можуть закрутити голову. Ви починаєте зверхньо дивитися на людей, хто ще не досяг одного з вами рівня. Не визнаєте помилок, не сприймаєте критику, поради, взагалі будь-які натяки на те, що ви чогось не знаєте, не можете чи не вмієте. Різниця між впевненістю та самовпевненістю – Упевнена людина визнає обмеженість своїх можливостей, свої незнання, невміння, помилки. Самовпевнена ж людина завжди має рацію, все знає і завжди краще за всіх. Про цей «камінь» спотикаються багато- успіх він як шампанське, відразу б’є в голову. Але для одних «сп’яніння» проходить швидко, інші надовго залишаються в «запої». Порада. Життя не шкодує зазнайок. Люди не люблять зазнайок. Одного разу можна виявити себе у «розбитого корита», але поруч не буде навіть «старого», щоб підтримати. Чи для того ви рухалися до успіху, щоби все втратити?4. Жити заради кар’єри Будь-яке «жити заради чогось» обмежує всі інші сфери життя. Якою б важливою, потрібною, успішною та прибутковою не була кар’єра, вона не замінить родину, рідних та друзів. У гонці службовими сходами може виникнути оманливе почуття, як у білки в колесі – якщо ви перестанете крутити колесо, машина зупиниться – вас звільнять, не підвищать, зірветься класний проект, «піде» важливий клієнт. Порада. Так, проект може зірватися і клієнт піти, але в природі існує постійний кругообіг людей і грошей, і місць, і можливостей. Життя не статичне. Якщо ви теж рухаєтеся – завжди прийдуть нові люди та нові можливості. Ніяка робота не стоїть пропущеного «перший раз у перший клас» у дитини, невимовної «прощай» людині, що йде, або незробленого дзвінка «ти мені потрібен, я люблю тебе». Це те, що точно вже ніколи не повернеться.5. «Мені вже надто пізно» Суспільні стереотипи на тему віку також сильні, як і заміжжя. Є якийсь негласний кодекс правил, про те, як належить і як не належить вести себе у певному віці. Пізно піти на танці у 30 років – «що скажуть люди?». Пізно здобути освіту «як, мені вже 35, що ж я за парту сяду з 20-річними». Пізно переїхати в іншу країну «як же я починатиму все з нуля, адже мені вже 32?». По калюжах побігати і повалятися в снігу теж пізно – адже «на жаль і вам уже 29». Порада. Будь-яке «ні, мені пізно» – це зачинені двері. Ви хочете все життя простояти в коридорчику, де всі двері зачинені? Чи це не є могила або склеп, в який ви заточите себе ще за життя?6. Страх близькості До 30 років ми вже маємо шрами на серці. Від хибних друзів, хибних коханих. І, звісно, ​​страшно, що хтось новий ранить нас знову. Тому ми закриваємось – стаємо підозрілими, недовірливими, обережними. Ховаємо свою вразливість за бронею цинізму та бравади «Мені нікого не треба». Знову ж таки добровільно поміщаємо в себе в темний і холодний склеп, заводимо собачку або кота і виливаємо на них весь величезний і невитрачений запал душі. Переспати з незнайомцем стає простіше, ніж дізнатися про незнайомця. Порада. Цей страх теж закриті двері. Так, невдачі ще будуть-і з другом можна посваритися, і коханий піде. Але негативний досвід дається нам не для того, щоб ми ізолювалися, а лише для того, щоб ми краще відокремлювали справжнє від помилкового, щоб розуміли, кому варто вірити, а кому ніколи.7. Страх віку Згадую, як у день свого 30-річчя я плакала в літаку, відвернувшись до вікна. Я відлітала, щоб не святкувати, щоб навіть вголос не вимовляти цю дату, після якої життя закінчено. Адже далі буде лише гірше – 40, 50 та (жах 68 років). Я навіть у дзеркало дивилася і здавалося, що зморшок на обличчі разом побільшало. А ось 40 років я відзначила з розмахом, у ресторані, в компанії друзів, подарувавши собі на свято нову еротичну фотосесію, яку я б просто побоялася робити в 20 або 30 років. Порада. Так, вікові зміни відбиваються на зовнішності – як би далеко не зробила крок пластична хірургія і косметологія, в 45 років ви навряд чи виглядатимете на 20. Але наше тіло, лише оболонка, воно як обкладинка книги. Можна «купитися» на помітну обкладинку та яскраву назву, а всередині виявити нудьгу та порожнечу.8. Не вкладати гроші в себе У якийсь момент, коли кар’єра, а доходи зростають, можна забути, що гроші це не сенс життя, а лише спосіб зробити його комфортнішим. І цей комфорт не лише у «красивому» фасаді. Комфорт у розвитку себе як особистості, а чи не у здатності до споживання. Порада. Так, 35 пар туфель можуть стати предметами заздрості колег та подруг, але вони все одно зносяться чи вийдуть із моди. А ось побачені країни та міста назавжди залишаться з вами. Ціни на освіту можуть кусатися, та й навіщо вона вам, друга, краще відкласти. Але всі накопичення рано чи пізно закінчуються, а навички та вміння завжди дадуть вам можливість нових заробітків.9. Витрачати час на жаль Звичайно, мало кому щастить народитися із срібною ложечкою в роті. Та й не наробити помилок до 30 років теж. Зазвичай, до цього віку накопичується пристойна в’язанка дров. Ще й вік такий – переоцінний. Ось і починаємо ми розбирати цю «в’язанку», та шкодувати про втрачені шанси, можливості, втрачені люди. У цих стражданнях можна закопатися ще років на 10, а то й взагалі вирішити, що життя дало тріщину і все вже незворотно. Порада. Насправді незворотного у житті мало- лише народження, та смерть. Поки що ви живі завжди є шанс все виправити, знайти, наздогнати, змінити. Не пропустіть його у жалю про вже втрачене.10. Не говорити про свої почуття та потреби Знову ж таки з якихось незримих інтроектів, ми вибираємо не говорити прямо про те, що ми хочемо, що нам важливо, що нас ображає. Ми вважаємо за краще надати оточуючим самим здогадуватися про те, чого ми хочемо або що відчуваємо. Але оточуючі не екстрасенси, начальник не може здогадатися, що вам настав час підвищити зарплату, подруга може не зрозуміти, що її питання «ну що, він уже зробив тобі пропозицію?» вас ображають, а цей самий Петя може так і не дізнатися, що ви його любите і хочете заміж.Порада. Заявити прямо про себе у форматі «я – повідомлень», якось «я злюсь», «я чекаю підвищення зарплати, тому що обсяг моєї роботи та її якість зросли», «я люблю тебе», «зараз мені хочеться просто помовчати, коли я буду готова, я сама все розповім» не робить вас нахабною, наполегливою чи грубою. Що чіткіше ви позначаєте людям, чого ви хочете, то більше шансів це отримати. Навіть у найпопулярніших нині квестах, учасникам дають підказки.ЧИТАЙ ЩЕ:Топ-10 помилок молодості, які б ти не зробила в зрілостіЩо жінки отримують від сексу у 20, 30 та 40 років