
06.10.2025
10 бежевих прапорців, що можуть стати червоними
Невміння та небажання планувати цілі – з чим пов’язана така психологічна особливість?

Фото: Burda-media
 Фото: Burda-media[/caption] Замшеле забобон – не говорити про свої плани, щоб не наврочити, ґрунтується не стільки на спілкуванні зі злими заздрісними духами, скільки на психологічних страхах. ● Священний страх змін. Багато хто не любить будь-які зміни і не хоче про них думати. Чи прийде згодом успіх – це ще невідомо, а ось хвороби та смерть з’являться у ста відсотках випадків. Дискомфортно думати про те, чого не можеш потримати у руках. ● Боязнь поразки. Минулого разу задумувала – і не вийшло. Не замислюватимусь більше! Щоправда, шанси, що вийде, зменшуються ще сильніше. ● Страх перед свободою вибору та відповідальністю за неї. Говорячи «я прийду рівно о третій», обіцяєш взяти ситуацію в свої руки. Ні, нехай воно вже як вийде! ● Життєві тривоги. Ми не наважуємося обмірковувати проміжки більш ніж на годину, щоб позбавитися відчуття, що нічого істотного не робимо, буксуємо і простоюємо, що життя минає і дарма. «Синдром останнього дня», коли поводиться так, ніби завтра все скінчиться і післязавтра вже не доведеться відповідати, теж коріниться в побоювання перед життям: таке довге і складне!Навіщо і як планувати майбутнє [Підпис ID = “attachment_74096” вирівняйте = “alignnone” ширина = “600”]
 Фото: Burda-media[/caption] Замшеле забобон – не говорити про свої плани, щоб не наврочити, ґрунтується не стільки на спілкуванні зі злими заздрісними духами, скільки на психологічних страхах. ● Священний страх змін. Багато хто не любить будь-які зміни і не хоче про них думати. Чи прийде згодом успіх – це ще невідомо, а ось хвороби та смерть з’являться у ста відсотках випадків. Дискомфортно думати про те, чого не можеш потримати у руках. ● Боязнь поразки. Минулого разу задумувала – і не вийшло. Не замислюватимусь більше! Щоправда, шанси, що вийде, зменшуються ще сильніше. ● Страх перед свободою вибору та відповідальністю за неї. Говорячи «я прийду рівно о третій», обіцяєш взяти ситуацію в свої руки. Ні, нехай воно вже як вийде! ● Життєві тривоги. Ми не наважуємося обмірковувати проміжки більш ніж на годину, щоб позбавитися відчуття, що нічого істотного не робимо, буксуємо і простоюємо, що життя минає і дарма. «Синдром останнього дня», коли поводиться так, ніби завтра все скінчиться і післязавтра вже не доведеться відповідати, теж коріниться в побоювання перед життям: таке довге і складне!Навіщо і як планувати майбутнє [Підпис ID = “attachment_74096” вирівняйте = “alignnone” ширина = “600”] Фото: Burda-media[/caption] Навіщо думати та говорити про майбутнє, яке все одно неможливо передбачити повністю? Хоча б із двох причин. по-перше, коли дієш абияк, найчастіше потім виявляється, що зроблено зовсім не те, що потрібно. по-друге, якщо ви не бажаєте брати що-небудь розраховувати, то вашим часом і ресурсами в результаті буде розпоряджатися будь-хто і що завгодно – крім вас самої. А це виходить уже не шукана свобода, а якраз повна її протилежність! Головне – розуміння: від того, що приблизно уявлятимеш, чим займешся на вихідних і ким хотіла б працювати через п’ять років, ніякої біди, крім користі, не буде. Навіть якщо це буде не зовсім так – від орієнтирів легше “танцювати”. Другий етап – освоїти деякі практичні навички.
 Фото: Burda-media[/caption] Навіщо думати та говорити про майбутнє, яке все одно неможливо передбачити повністю? Хоча б із двох причин. по-перше, коли дієш абияк, найчастіше потім виявляється, що зроблено зовсім не те, що потрібно. по-друге, якщо ви не бажаєте брати що-небудь розраховувати, то вашим часом і ресурсами в результаті буде розпоряджатися будь-хто і що завгодно – крім вас самої. А це виходить уже не шукана свобода, а якраз повна її протилежність! Головне – розуміння: від того, що приблизно уявлятимеш, чим займешся на вихідних і ким хотіла б працювати через п’ять років, ніякої біди, крім користі, не буде. Навіть якщо це буде не зовсім так – від орієнтирів легше “танцювати”. Другий етап – освоїти деякі практичні навички.
Фото: Burda-media