Ось чого ми боїмося у заміжжі: дослідження психолога

Нещодавно в мене трапився чоловік. Без жодного кокетства, трапився він тоді, коли я не замислювалася ні про що серйозніше вибору, яку книгу почитати на ніч або про те, як провести вихідний день. Звичайно, мої профілі ліниво висіли на кількох популярних майданчиках знайомств. Періодично я спілкувалася і зустрічалася з різними чоловіками, але якось мляво, без драйву, з цинічним спокоєм бувалих моряків – «плавали, знаємо». Ми всі такі різні, такі складні. І такі дивні. Кожен зі своїм набором страхів, фантазій, очікувань та травм. ЧИТАЙ ТАКОЖ: Не заміжня або розлучена: що краще для жінки? Думка психологаДумати про те, що мій «багаж» так співпаде з чиїмось, що нам захочеться скласти його в один візок і котити його життям, я давно перестала. Проте це сталося. Тепер мені доводиться робити coming out. Пояснювати всім близьким і далеким людям, що моє життя змінилося, а отже, і наші стосунки якось коректуватимуться. За першою реакцією здивованих та радісних «вітаю» йде друга. Вона цікавіша і куди різноманітніша. У ній люди діляться зі мною своїм досвідом та своїми проекціями. А враховуючи, що мій чоловік – іноземець, проекцій ох як багато. Ще оповіщені далеко не всі, але я вже дізналася, що мій новий чоловік може піти від мене до іншої. Забрати наших дітей, яких ми поки що не народили. Залишити мене без квартири. Виявитися багатоженцем. Здійснити якусь аферу із моїми документами. Залишилося почути ще про маніяка-вбивцю або про наркодилера, щоб моє коротке сімейне життя стало схожим на фільм жанру horror. Я розумію, що роблять вони це не зі зла, а через занепокоєння про мене і недовіру. До життя. До певного віку хтось обпалюється так, що починає «дути на воду». А хтось за природою мізантроп. А комусь складно впоратися зі своїми почуттями. Ось тут і стрічка Фейсбука дбайливо підкидає мені рекламу чергового жіночого тренінгу, в якому білозубий телеведучий обіцяє розповісти, як стати єдиною і незамінною для свого чоловіка. Причому, одразу в анонсі змовницьки повідомляється, що чоловіків не дозволено. Чоловікам вхід заборонено. На території тренінгу пануватиме лише він і вдячні та не дуже слухачки. Розумію, що для телеведучого це такий відмінний хід – позбутися конкурентів і безроздільно заволодіти жіночими серцями. Для жінок-слухачок чим не перенесення? Побачити у новоспеченому гуру тата, який недолюбив, чи чоловіка, який покинув. А може, направити на нього, телеведучого, всю силу свого невитраченого кохання? Тому що любити реального чоловіка страшно та ризиковано. А телеведучого безпечно. Навіть якщо й безперспективно. Але мою увагу привернув не він, а саме ця рекламна фраза «Стати єдиною і незамінною для чоловіка». Можливо, це не більше ніж красивий мовний штамп, але він має на увазі, що у стосунках із чоловіком я вже не єдина. І мені потрібно довго і складно вчитися, як довести чоловікові, що я найкраща, і усунути конкуренток. Стрибати на ярмаркову жердину, щоб зірвати мішок із солодощами.А стати незамінною для когось – це як? Як печінка? Як серце? Але навіть їх трансплантують. Незамінне, як життя? Але чи про здорові це стосунки? Чи все-таки про симбіотичні? «Візьми моє серце, візьми мою печінку, візьми мої бруньки. Я не можу жити без тебе”. Я не знаю, як можна вчитися стосункам із чоловіками без чоловіків. Або з одним самцем, що створює навколо себе жіночу зграю. Я не знаю, як одружуватися з людиною, не вірячи їй. Я не знаю, навіщо жити у відносинах, в яких ти повинна доводити чоловікові, що ти кращий за інших, щоб він тебе вибрав. А щодо мого чоловіка. Так, він може піти від мене до іншої. І тоді я напишу про це кілька ліричних текстів. А може, я, наживившись сімейним життям, скажу: «Улюблений, ми розлучаємося». Він може забрати наших спільних дітей, але я можу їх не народити. Він може стати наркодилером. Хоча ні, дивлюся в його нехитре обличчя і розумію, що цього він точно не може.Життя кінцеве. Ми у ній закінчуємося. Як можна вірити, що за такого порядку речей стосунки та почуття можуть не закінчуватися? Але як же можна, знаючи про кінець, взагалі нічого не починати? Чи починати, але не вірити? Страхи життя. Їхній мільйон. Якоюсь мірою вони корисні. Як засвоєне в дитинстві «не суй пальці в розетку-вб’є», вони допомагають сформуватися здорової обережності. Але якщо дозволити їм керувати нами, перебування на планеті може і стане безпечнішим, але навряд чи живішим. Не бійтеся виходити з будиночків особистості. Навіть Маленький Принц відлітав, щоб пізнати інші світи. ЧИТАЙ ТАКОЖ:10 речей, які я перестала робити у 40 роківПро що я жалкую в сексі: 5 порад молодим дівчатам