Чому неповні сім’ї стали нормою, зокрема для дітей? Історії з життя

Ви помічали, що самотніх мам та “недільних” тат серед нас стає дедалі більше? Ситуація, коли чоловік йде з сім’ї, щойно встигнувши її створити, а жінка поодинці вирощує дітей, стала практично нормою. Статистика невблаганна. 75 відсотків подружжя розходяться протягом перших п’яти років шлюбу. Рідкісна пара долає кризу 7 років. Близько 70 відсотків дітей зростають у неповній родині…

Я не ханжа, не моралістка, не прихильниця домострою і добре розумію, що часом розлучення – це єдиний вихід і що зберігати сім’ю, що розвалюється, заради дітей безглуздо. Але не потрібно бути психологом, щоб розуміти, що розлучення – це завжди травма, і при розлученні батьків завжди страждають діти. І важливо зробити все можливе, щоб дитина після розлучення не відчувала себе неповноцінною. Але, знаєте, останнім часом я спостерігаю дивну тенденцію – у людей якось спотворилося уявлення про те, що саме робить дитину щасливою і дозволяє їй відчувати турботу та любов тата та мами. І ось вам кілька прикладів. Плаття принцеси Моя подруга має невеликий бізнес – вона займається продажем дитячих речей з Туреччини. За її словами, чи не найбільший ходовий товар – ошатні сукні для дівчаток, схожі на сукні диснеївських принцес. І виявляється, найохочіше їх купують для своїх дочок тата, що пішли з родини. “Це завжди помітно, – розповідає подруга. – Такий тато, як правило, не орієнтується в одязі, не може згадати розмір, а то й вік дівчинки. І звичайно, не дуже його турбує, куди дівчинка ця сукня принцеси носитиме. Але розкуповують такі вбрання як гарячі пиріжки!»…Коли ти від нас втечеш? Наведу розповідь ще однієї моєї знайомої мами 7-річної дівчинки. “У нашому класі майже всі діти з неповних сімей. І як не дивно, такий варіант сім’ї для багатьох дітей став звичним, природним. Наявність тата – скоріше виняток із правил. І у моєї доньки обидві подружки такі. Вони часто хвалиться подарунками від своїх”. недільних” батьків. То навороченими іграшками, то новими гаджетами. І наша якось видала чоловікові: «Тату, коли ти вже від нас підеш і купиш мені новий планшет?” Ми з чоловіком мало не впали!”Подвійний зиск В іншої моєї знайомої ставлення до недільного тата більш ніж практичне. Вона після розлучення з першим чоловіком знову вийшла заміж. За її словами, син від цієї ситуації лише виграв. “Коли були одружені, колишнього не можна було змусити з дитиною погуляти, а зараз – як зайчик, забирає його через вихідні, розважає, гроші дає. Мій нинішній теж “піддобрюється” до пасинка – на подарунки не скупиться. Тож я всім задоволена”. Я при нагоді запитала у хлопчика, як вони з татом проводять час. “Ну, тато веде мене до торговельного центру, на атракціони, у піцерію чи МакДональдс”. – “А ви з татом спілкуєтеся, розмовляєте, він тебе чогось вчить?” – “Ні, він переважно в телефоні”… Ось такі історії. Звісно, ​​буває й інакше. Тато розповідає забавні історії, грає з дітлахами в шашки або в “Монополію”, допомагає розібратися з математикою, вчить кататися на велосипеді, бере з собою у похід чи на рибалку… Але чомусь все частіше після відходу чоловіка з сім’ї стосунки з дитиною зводяться до товарно-грошових. Відкупитися, відмежуватися, сформувати у сина чи доньки уявлення, що тато – це лише гроші, піца у вихідні, нові гаджети та марна сукня принцеси… Що ж з нами відбувається?! І якими виростуть наші діти?..