Чому неповні сім’ї стали нормою, зокрема для дітей? Історії з життя

Ви помічали, що самотніх мам та “недільних” тат серед нас стає дедалі більше? Ситуація, коли чоловік йде з сім’ї, щойно встигнувши її створити, а жінка поодинці вирощує дітей, стала практично нормою. Статистика невблаганна. 75 відсотків подружжя розходяться протягом перших п’яти років шлюбу. Рідкісна пара долає кризу 7 років. Близько 70 відсотків дітей зростають у неповній родині…

Також читайте

Материнське вигоряння – що це таке і як подолати цей стан

Я не ханжа, не моралістка, не прихильниця домострою і добре розумію, що часом розлучення – це єдиний вихід і що зберігати сім’ю, що розвалюється, заради дітей безглуздо.

Але не потрібно бути психологом, щоб розуміти, що розлучення – це завжди травма, і при розлученні батьків завжди страждають діти. І важливо зробити все можливе, щоб дитина після розлучення не відчувала себе неповноцінною.

Але, знаєте, останнім часом я спостерігаю дивну тенденцію – у людей якось спотворилося уявлення про те, що саме робить дитину щасливою і дозволяє їй відчувати турботу та любов тата та мами. І ось вам кілька прикладів.

shutterstock

Також читайте

Материнство: жертва чи радість? Думка психолога Олени Шпундри

Плаття принцеси

Моя подруга має невеликий бізнес – вона займається продажем дитячих речей з Туреччини. За її словами, чи не найбільший ходовий товар – ошатні сукні для дівчаток, схожі на сукні диснеївських принцес. І виявляється, найохочіше їх купують для своїх дочок тата, що пішли з родини. “Це завжди помітно, – розповідає подруга. – Такий тато, як правило, не орієнтується в одязі, не може згадати розмір, а то й вік дівчинки. І звичайно, не дуже його турбує, куди дівчинка ця сукня принцеси носитиме. Але розкуповують такі вбрання як гарячі пиріжки!»…

Також читайте

Як пережити свій день народження? Особливо якщо дитинство давно минуло…

Коли ти від нас втечеш?

Наведу розповідь ще однієї моєї знайомої мами 7-річної дівчинки.

“У нашому класі майже всі діти з неповних сімей. І як не дивно, такий варіант сім’ї для багатьох дітей став звичним, природним. Наявність тата – скоріше виняток із правил. І у моєї доньки обидві подружки такі. Вони часто хвалиться подарунками від своїх “недільних” батьків. То навороченими іграшками, то новими гаджетами. І наша якось видала чоловікові: «Тату, коли ти вже від нас підеш і купиш мені новий планшет?” Ми з чоловіком мало не впали!”

Також читайте

Закохатися в учителя: чи є майбутнє у забороненого кохання?

Подвійний зиск

В іншої моєї знайомої ставлення до недільного тата більш ніж практичне. Вона після розлучення з першим чоловіком знову вийшла заміж. За її словами, син від цієї ситуації лише виграв.

“Коли були одружені, колишнього не можна було змусити з дитиною погуляти, а зараз – як зайчик, забирає його через вихідні, розважає, гроші дає. Мій нинішній теж “піддобрюється” до пасинка – на подарунки не скупиться. Тож я всім задоволена”.

Я при нагоді запитала у хлопчика, як вони з татом проводять час. “Ну, тато веде мене до торговельного центру, на атракціони, у піцерію чи МакДональдс”. – “А ви з татом спілкуєтеся, розмовляєте, він тебе чогось вчить?” – “Ні, він переважно в телефоні”…

Ось такі історії. Звісно, ​​буває й інакше. Тато розповідає забавні історії, грає з дітлахами в шашки або в “Монополію”, допомагає розібратися з математикою, вчить кататися на велосипеді, бере з собою у похід чи на рибалку… Але чомусь все частіше після відходу чоловіка з сім’ї стосунки з дитиною зводяться до товарно-грошових. Відкупитися, відмежуватися, сформувати у сина чи доньки уявлення, що тато – це лише гроші, піца у вихідні, нові гаджети та марна сукня принцеси… Що ж з нами відбувається?! І якими виростуть наші діти?..

Також читайте

Чого хоче жінка. 10 моїх таємних бажань