Чоловіки-поломники: рівні стосунки чи виживання за рахунок партнера?

Ми поступово уникаємо епохи патріархату, коли жінки виживали за рахунок чоловіків і входимо у світ рівних відносин, де обидва заробляють, мають кар’єри і навіть у декрет можуть йти по черзі. Зараз багатьом жінкам навіть якось незручно цікавитися матеріальним становищем чоловіка, бо не комільфо – «що ж мені від чоловіка потрібні тільки гроші?», «Я ж сама на себе заробляю, я жінка самостійна», «він подумає, що я меркантильна стерво». Тому вони охоче витягують гаманець, пропонують розділити рахунки, відмовляються від дорогих подарунків або починають змагатися з чоловіком, чий подарунок крутіший. На сцену виходить новий герой – паломник. Чоловік середніх років, як правило, серйозний, принаймні він одразу починає наполягати на спільному проживанні або навіть офіційній реєстрації відносин лише з однією умовою «бюджет навпіл». Серйозність намірів підкуповує: яка жінка не хоче, щоб із нею зіграли у довгу, навіть якщо вона запекла феміністка. А всі ці віяння про рівні права, «жінка теж людина», модний відсилання до західного досвіду, мовляв «У Європі це нормально, коли обидва вкладаються на рівних», призводять до того, що тітці геть-чисто забирає мізки – перед очима фактурний самець, голова затуманена гаслами сотоварок «Не дозволяй чоловікові на себе платити, інакше він буде тобою командувати, ти ж емансіпі» – і вона погоджується. Але ми забуваємо, що живемо не в Європі, де не дозволяти за себе платити не означає взагалі не цікавитись матеріальним становищем партнера. Якраз нормально цікавитись, дізнаватися, що має кожен і що готовий внести у спільне господарство. Але наші жінки чомусь зрозуміли, що цікавитись соромно, хотіти, щоб чоловік добре заробляв – теж, бо подумають, що вони утриманки з часів патріархату. Ось на практиці й одержують чоловіка, який компенсує за їх рахунок нестачу фінансів на свій спосіб життя.

Не віриш?! А давай подумаємо, як виглядає звичний раціон харчування дівчинки. На сніданок йогурт і щось проросло, на обід листок салату шматочком сиру закусити, вечерю взагалі пропускаємо по можливості. А коли в житті дівчинки з’являється хлопчик, він жертиме це проросле щось або скаже «дорога, мені ось м’ясо купи чи рибку, ще можна пивко та борщ зварити, бо який обід без першого?». Скільки коштує м’ясо, пивко, рибка, продукти на борщик? Платитимеш за них половину. І набагато частіше, ніж платиш за свій йогурт, бо чоловік не пропустить ні обід, ні вечерю, ні сніданок. Ще й гидливо відсуне твої гарні десертні тарілки та візьме свої, більше схожі на тазик. А прибирання квартири? Вона теж навпіл, адже живете разом. Тільки засиратися вона буде вдвічі швидше, якщо не втричі. Чого вартий один похід чоловіка в туалет, заляпана жиром плита, пивні банки винести, а ось знову він у черевиках у спальню пішов, сміття повз цебро кинув – ось твоя маленька чистенька квартирка швидко перетворюється на караван-сарай і домробітницю доводиться викликати все частіше. Ну чи прибирати самій, разом з ним навпіл, тільки знову ж таки набагато інтенсивніше. І навіть якщо, о диво, ти переїдеш до нього, то в нього й був караван-сарай і тут або витрачати сили, або витрачати гроші, дитинко. Теж саме з комуналкою – друга людина збільшить споживання ресурсів і дай бог, щоб усе це збільшення оплатив, бо хвости ти покриватимеш. У чому бенефіт від такого спільного життя? Наполовину ти можеш дізнатися, що уявлення про дозвілля у вас різні, йому вино і доміно достатньо, а якщо виїхати відпочити, то можна до мами в сусідню область, на більше фінансів не вистачає. А ти хочеш до моря – тоді плати за обох чи їдь одна, ти ж самостійна, дитинко. І ти гордо обрала жити із чоловіком на рівних і платити половину. А, та й не забувай, що хотіти від тебе в 90% випадків будуть як у старому доброму патріархаті, уйютик створити, супчик зліпити, сорочку погладити – ти ж жінка, хранителька, берегиня. Жити чоловіки хочуть по-старому, тільки не хочуть платити за це. Тому, дівчатка, не будьте дурами і не ведіться навпіл. Не тому, що самі не можете заробити, чи ви не емансіпі, а тому, що чоловік заробляти повинен. Особливо той, хто має намір будувати з кимось спільне життя. Якщо гостьові стосунки у вас, то правда немає проблем, хто сьогодні купить піцу та вино, а хто завтра. Можна по черзі, але якщо живеш під одним дахом, кожен має вміти покривати свої потреби, а чоловік тримати в умі, що одного разу йому доведеться покривати потреби всіх, тому що ти народжуватимете ваших спільних дітей. Чоловіки можуть звично закричати: «Ми не хочемо, щоб нас використовували, ми хочемо бути потрібними власними силами, незалежно від грошей, ви самі боролися за рівні права, тепер відповідайте». Ніхто не хоче, щоб його використали. Жінки давно навчилися заробляти самі на себе. Чоловікам непогано цю навичку не втрачати теж. Тоді це будуть по-справжньому партнерські рівні відносини, а не подвійні стандарти, де жінка переплачує за бажання жити з чоловіком.