7 порад батькам майбутнього абітурієнта

Отже, батькам майбутніх одинадцятикласників приготуватись! Поки триває літо варто подумати про вступну кампанію наступного року і почати готуватись вже зараз, щоб потім не було біготні, нервів та криків зі сльозами.

Unsplash

Подавати документи до вишу — це дуже нервозатратний процес, як для батьків, так і для майбутніх студентів. Що робити, щоб зменшити стрес? Як допомогти дитині пережити вступ до вишу? Ми розкажемо про все далі.

1. Спілкуйтесь відкрито та прямо

Найкращий спосіб підтримати дитину під час вступу до вишу — це вести відкриті діалоги про почуття, занепокоєння, мрії та очікування від вступу. Активно слухай, заспокоюй, допомагай справитись з емоціями, навіть якщо вони дуже сильні через дрібниці. Пам’ятай: те, що тобі може видаватись дрібничкою, для дитини може бути еквівалентним кінцю світу.

2. Розбий процес на короткі керовані етапи

Вступ до вищого навчального закладу — це довготривалий процес, який починається у випускних класах. Велике та складне завдання. Тому застосуй до цього завдання правило “Як з’їсти слона?”. Розбий на конкретні кроки з конкретними дедлайнами. Це допоможе не заплутатись, а навпаки — діяти продуктивно та організовано. Ще й не вигоріти в процесі.

Unsplash

3. Заохочуй дитина планувати все заздалегідь

Дитині може здатись, що планування заздалегідь — це нудно. Тому батькам варто пояснити, чим це буде корисно, простими словами:

• це допоможе зменшити стрес та нерви від підготовки, якщо випливе щось несподіване,
• це допоможе зробити процес вступу плавним та контрольованим, завдяки чому стрес також зменшиться.

Допоможи дитині створити реалістичний графік, і ви будете на коні, коли почнеться вступна кампанія.

4. Заохочуй до саморефлексії

Дуже важливо розібратись, що дитина хоче, що вміє, до чого є схильність та про що мріє. Звісно, в такому віці складно розібратись, чим людина буде займатись все подальше життя, але при цьому не варто забувати про вже наявні якості та цілі.

Нехай дитина випише, чим їй подобається займатись, а ти тим часом поспілкуйся з вчителями, подивись оцінки дитини в журналі, щоб підтягнути хвости або навпаки — зрозуміти, який предмет дитина полюбляє більше за інші.

Чому це так важливо?

Рефлексувати на тему своїх цілей та бажань важливо, оскільки щороку університети мають певний відсоток абітурієнтів, які в тупу займають чужі місця, навіть не знаючи, чи хочуть вони взагалі навчатись на тому чи іншому факультеті.

Перевірено на власному досвіді — коли ваша авторка вступала до вишу, поряд з нею на творчому завданні сиділо аж троє абітурієнтів, які не знали, шо воно таке той журфак і вступали тупо щоб кудись вступити. А потім в середині першого семестру вирішили не ходити на пари до травня, бо журфак виявився не таким вже й простим та прикольним, як вони очікували.

5. Дай простір для дій, займай місце ментора

І знову мова йде про залізну руку батьків, які тяжіють над дитиною і тиснуть своїм авторитетом. Цього робити не варто, навіть якщо здається, що дитина без тебе сама нічого зробити не може. Дай простір для дій, можливість зробити перші кроки, виступаючи групою підтримки та підстраховки.

Дітей досі не вчать у школах як давати собі раду в питаннях нашої прекрасної бюрократії, тому у цій битві потрібен досвідчений ментор, який вже податкового інспектора під соусом теріякі з’їв, поки платив за ФОП податки.

Але сприяй незалежності дитини. Дозволь майбутньому випускнику зробити щось своїми руками, навчитись та зробити перші кроки з цими всіма дорослими папірцями.

Unsplash

6. Святкуйте досягнення, але контролюйте очікування

Ми, дорослі, як ніхто знаємо, що в житті не все буває так, як хочеться. А от майбутній випускник досі може бути трошки в ілюзіях, романтизувати університет та вступ до нього.

В першу чергу варто заохотити мріяти та плекати впевненість дитини, щоб на вступ в університет мрії вона не нервувалась і не зомліла. Але при цьому важливо зібрати широку вибірку, просто про всяк випадок: від топових та бажаних вишів до місцевих університетів. Це робиться не тому, що ти не віриш в здатність дитини, а просто щоб підстрахуватись, на випадок якщо на вступі буде море конкурентів.

І, звичайно ж, святкуйте досягнення! Навіть невеличкі прориви — це привід обійняти дитину й похвалити, підтримати мотивацію на шляху до найбільшого призу.

7. Спокійно, тільки спокійно

На шляху до вступу в університет мрії, варто також не забувати про самопочуття дитини. Стресові періоди — це часи, коли організм потребує не подвійного напруження, а ще й відпочинку. Заохочуй дитину здорово харчуватись, добре висипатись, робити перерви на улюблені хобі.

Від того, що дитина в комп’ютер пограє або піде з друзями погуляти, а не буде 24/7 готуватись до вступу, вона не стане автоматично двірником і наркоманом.

Повір, дитина і без твоїх лекцій нервується достатньо. І повір, твої слова про те, що не вступиш до вишу зараз — будеш вулиці мести, не роблять ситуацію кращою, особливо зараз, коли над нами постійно літають кляті ракети з шахедами. До речі, ми вже писали статтю про те, що не вступ до університету — це ще не кінець світу і не смертний вирок.

Бажаємо тобі та твоєму абітурієнту простого та успішного вступу до університету!