Як навчитися сприймати критику і як правильно критикувати

Помічали, скільки разів, коли людину просять висловити думку щодо предмета, події чи іншої людини, вона починає оцінку з критики? Не знаю, як ви, але я сама так робила не раз. Спочатку довго, докладно і зі смаком – про те, що не подобається? і тільки наприкінці зім’ято «а так, взагалі, добре». ЧИТАЙ ТАКОЖ: Як спілкуватися зі складними людьми: 5 порад психолога Чого дивуватися – я виросла в епоху СРСР, коли виховання та педагогіка були повчально-каральними. Я не пам’ятаю, щоб хтось колись у моєму дитинстві чи юності запитував мене, чого я хочу чи чому я так вчинила. Натомість мені постійно читали нотації, казали, що робити чи критикували. Спочатку мама визначала, що мені є і коли одягати шапку та теплі панталони. Благо вона готувала смачно, а шапку з панталонами можна було тихенько стягнути з себе і засунути в портфель прямо в під’їзді. Пізніше вона призначила, чого мені прагнути. Так я 5 років провела в технічному ВНЗ, до якого не мала жодної схильності. У школі постійно твердили «роби як усі». Будь-які прояви індивідуальності усікалися як кущі в англійському ландшафтному парку. Батьківські збори починалися з публічної прочуханки гірших учнів. А ще в моді були колективні ганебні стовпи, коли учнів, що провинилися, викривали, викривали і розбирали по кісточках перед усім класом. Та що там учнів. Наших вчителів також пісочили перед пед. колективом, а батьків так само розпинали на всіляких зборах їхніх професійних осередків. Не одне, а аж три чи п’ять поколінь людей, які виросли, вважаючи критику нормальною частиною життя.”За одного битого двох небитих дають”, “не хвали, а то перехвалиш”, “не хвали, а то наврочиш”, “краще розумна хула, ніж безглузда хвала”, “нині підкорю, а завтра похвалю” – ось вони, прекрасні інтроекти поколінь 50-х, 70-х і навіть 90-х. І люди із абсолютно порушеною самооцінкою. Жінка, яка відповідає на комплімент, що вона чудово виглядає «ой, та це я просто голову помила» або чоловік, який про себе говорить «я повне нікчемність». Що можуть робити ці люди? Який зворотний зв’язок вони можуть надати? Правильно, лише критичну. А в добрих словах на свою адресу шукатимуть користь чи лестощі. Вони не можуть, не вміють, не здатні сказати добре собі. А значить, і для інших вони мають лише критичну оцінку. У нас навіть саме слово «критика» має негативний сенс, хоча це не що інше, як аналіз.Як сприймати критиканів Тому перше, що варто знати про критику – якщо ти зустрічаєш людину, яку особисто ти ніяк не просила оцінювати себе і свої вчинки, але вона оцінює, довго, докладно, із задоволенням і обов’язково негативно – змінюєш у його промові займенник «ти» на займенник “я”. Це буде ні чим іншим, ніж розповідь цієї людини про себе. Злісно і грубо критикуючий говорить іншим те, чого не може сказати собі, але чув це неодноразово від своїх мами, тата, першої вчительки чи партнера. Його зацькували – і тепер він труїть інших, просто тому, що інакше не вміє.Критика – це аналіз Друге – без критики не можна. Не забуватимемо, що це аналіз, а будь-який аналіз висвічує всі сторони предмета. Дитина ніколи не зрозуміє, що таке «добре», а що таке «погано», якщо не давати йому зворотного зв’язку, що він робить не так.Але критикувати можна і потрібно лише продукт діяльності чи вчинок людини – ніяк не самої людини чи її природні дані! Дитину ми вчимо «ти зробив погано», а не «ти поганий». Навіть даючи критичну оцінку, треба пам’ятати простий принцип «одна радість – одна гидота», причому радість має йти першою. Спочатку слід похвала, акцент на тих моментах, які вийшли гідно – і лише потім розбір елементів, які не вдалися.Непрохана оцінка Третє – у дорослих людей критика завжди дається на запит. Це у дитячо-батьківських відносинах батько сам вирішує, коли робити аналіз поведінки дитини. Доросла людина дає оцінку діям іншої дорослої людини, тільки якщо її про це попросили. Якщо тебе не запитують: Що ти думаєш про те, що я зробив? – Мовчи. Не можеш мовчати – запитай: «Чи можу я висловити свою думку?» Тебе не питають, ти не питаєш, але сказати дуже хочеться – пиши, що ти думаєш, на своїй сторінці в соцмережах. На своїй сторінці, а не на сторінці того, про кого дуже хочеться висловитись!Стоп-слово Четверте – для критики, як і для багато іншого, працює слово «Стоп». Навіть якщо тебе попросили висловитись, і ти робиш це максимально об’єктивно та коректно, як тільки тобі сказали «стоп, вистачить» – заткнися. Просто обірви мову на півслові і закрий рота. Домовляти не треба. Для людини з порушеною самооцінкою будь-яка оцінка болюча. Слово ранить не менше удару.Уяви, що ти б’єш ногами лежачої людини. Не добивай того, хто й так убитий.Відчуй різницю І нарешті, останнє – критична оцінка дуже відрізняється від лайнометания. Хоча у нас ці дві дії часто плутають. Але багато як Жанна Д’Арк мчать на білому коні в білому одязі залити всіх коричневою субстанцією, що погано пахне. І це чомусь називається «відкрити очі», «сказати правду», «я справжня та природна, кажу те, що думаю». Таким людям сказати щось складно. Вони на коні та вони з місією. Не ставай у них упоперек дороги, просто відійди. Вони сіють те, чим сповнені самі. І, на жаль, це лише лайно. ЧИТАЙ ТАКОЖ: Про що краще мовчати, навіть коли тебе спитають: 7 золотих порад Ключ на щастя: чому тренінги жіночності тобі не потрібні