Недовірливість – це схильність бачити у всьому небезпека, хвороблива підозрілість, недовірливість. Як боротися з недовірливістю, тривожністю і звідки вона береться, читай у нашій статті.
Unsplash
З цієї статті ти дізнаєшся:Що таке недовірливістьТест на недовірливістьВиди недовірливостіЗвідки береться недовірливістьЯк позбутися недовірливості Недовірливість може серйозно зіпсувати нам життя, хоча з першого погляду здається, що воно ні на що не впливає. Насправді недовірливі люди відчувають постійний стрес, у них розвивається зайва тривожність.Коли читаєш визначення, здається, що в тебе такого і бути не може, але давай не забуватимемо, що будь-який процес має етапи розвитку! Якщо ти сидиш з хлопцем, він каже тобі комплімент, а ти відповідаєш: “Дякую!”, але при цьому думаєш, що він тобі бреше (або принаймні перебільшує), то це теж недовірливість. А ще проблема із самооцінкою. Але ми навели цей приклад, тільки для того, щоб показати, що недовірливість буває різною. ЧИТАЙ ТАКОЖ: Психосоматика: правда чи вигадка про хвороби «від нервів» Життя прекрасне, ти це знаєш і розумієш, але чомусь найчастіше ти не можеш насолодитися всіма її фарбами? Тобі щось заважає, причому щось знаходиться не зовні, воно всередині тебе? Вітаємо, це і є зайва недовірливість.У кожної людини є якісь фонові емоції, які вона може навіть не усвідомлювати, але відчувати. Якщо ти не можеш розслабитися, весь час накручуєш себе і не довіряєш людям, швидше за все, тобі потрібно попрацювати зі своєю недовірливістю. У всіх нас є щось, що нас не влаштовує, щось, що ми хочемо змінити в собі. Найчастіше це зайві кілограми, небажане волосся у зоні бікіні, або некрасивий акцент при розмові англійською. І це нормально, кажуть психологи. Але якщо ти постійно незадоволена собою, і Внутрішній Критик – твій головний співрозмовник, настав час щось змінювати.Що таке недовірливість Дуже багато людей, а особливо жінки, часто схильні до недовірливості. Зараз ми опишемо основні симптоми, а ти – постараєшся зрозуміти, наскільки сказане до тебе належить.Тест на недовірливість Ти можеш вважати себе недовірливою, якщо згодна хоча б з двома твердженнями: 2. Ти звикла оцінювати ризики і бачити небезпеку. Про майбутні зміни ти насамперед думаєш з погляду того, що може піти не так. 1. Ти вважаєш, що краще завжди чекати на гірше. Якщо це станеться, ти вже начебто й готова морально – ну а якщо раптом ні, то зайвий привід порадітиме. 2. Якщо ти прочитаєш про хворобу або поговориш із кимось хворим, одразу знаходиш у себе такі ж симптоми. На будь-який біль у тілі ти реагуєш страхом: раптом це щось серйозне? 3. Ти підозрюєш, що оточуючі засуджують тебе за спиною і тільки вдають, що люблять. Ти звикла довіряти собі одній. 4. Ти сумніваєшся у своєму успіху. Навіть якщо тебе хвалять оточуючі, у глибині душі вважаєш, що не заслужила похвали. 5. Ти постійно в тривозі за рідних, близьких, дитину, навіть якщо реальних підстав для цього зараз немає.Види недовірливості Тривожна недовірливість – дуже широке поняття, і певною мірою це трапляється з кожним. Якщо раз-два на рік ти відчуєш напад незрозумілої тривоги або на тлі неприємностей у житті недовірливість проявиться сильніше, – нічого страшного. Але якщо це відбувається набагато частіше, оцінь ризики і подумай, що можна зробити. Який буває недовірливість? Ось кілька основних видів, що їх виділяють психологи. Материнська недовірливість. Малюк випаде з вікна, він може покалічитися чи захворіти, молоду маму долають тривожні сни про дитину – все це класичні прояви материнської тривожності. Зазвичай про них дізнаються з появою першої дитини, але до двох-трьох років явище йде на спад. Синдром медика-початківця. Щоб мати таку, не обов’язково потрібно й справді вчитися в медичному, хоча класичний варіант синдрому – коли студенти медичного факультету починають бачити у себе симптоми тих хвороб, які вони проходять зараз за програмою. Щоб отримати його в сучасних умовах, достатньо бути шанувальницею онлайн-енциклопедій з медицини або читати тематичні форуми.
Unsplash
ЧИТАЙ ТАКОЖ: Як стати впевненою в собі: 5 речей, які нам заважають Варіант такої недовірливості – всім відома іпохондрія, коли загалом здорова людина може справді довести себе до лікарняного ліжка постійним неврозом на грунті уявних захворювань. Крайній прояв цього стану – “синдром Мюнхаузена”: коли люди так сильно вірять, що хворі на щось, що насправді починають хворіти. Ще один неприємний прояв недовірливості – параноя у всіх її проявах. Від страху, що сусіди за тобою стежать, до впевненості, що товариші по службі будують підступи (звичайно, ми про той випадок, коли твої побоювання безпідставні:)). Це, звичайно, крайні випадки недовірливості, але ніхто не застрахований від подібних речей, потрібно просто постійно стежити за собою.Звідки береться недовірливість Недовірливість може бути як частиною твого характеру від народження, так і набутою, нав’язаною рисою. На жаль, другий варіант зустрічається частіше. І, як і багато наших проблем, він родом з дитинства. Найчастіша причина розвитку недовірливості – це психологічні травми, отримані в перші роки життя. Сумно, але найчастіше їх винуватцями стають найближчі люди – батьки. Якщо малюк постійно чує фрази на кшталт “Всі діти як діти, а мій – дурень дурнем”, “Машин Володя отримав п’ятірку, а ти що?!” – тощо, недовірливість у нього може розвинутися з раннього дитинства. Дуже вразливі ми й у підлітковому віці: коли дитина перестає сліпо довіряти думці батьків себе, але ще вміє повністю зрозуміти себе. Небезпечно в цей період навішувати підлітку ярлики, мотивувати його, ображаючи (“Щось ти погладшала”, “Ти нічого не можеш зробити сам, ти несамостійний”, “Ти ніколи не навчишся…”). Якщо дитину звинувачувати у всіх бідах, вона досить швидко навчиться вважати себе винною. До чого завжди і в усьому. І ось він уже зроблений, перший крок до патологічної недовірливості. Однак не поспішай відразу звинувачувати батьків – можливо, це не твій випадок. Недовірливість буває і вродженою, тоді це – риса твого характеру, особлива “нервова конституція”, як кажуть медики. Така “спадщина” часто дістається саме жінкам – зазвичай тривожних натур можна розпізнати навіть зовні: вони часто бліді, астенічно складені, в їх рухах присутня скутість, ніби вони бояться зайняти зайве місце в просторі. Якою б не була причина твоєї недовірливості, якщо вона заважає жити – її треба позбуватися! Адже життя у нас лише одне, і витратити його на постійні страхи та тривоги – це просто прикро.Як позбутися недовірливості Якщо розібратися, недовірливість – це відсутність впевненості, яка веде до недовіри і почуття небезпеки. Так що спочатку ти цілком можеш впоратися із зайвою тривожністю самостійно. Ось кілька способів, які радять психологи. 1. Вправа “Чого я боюсь”. Якщо в тебе почався напад тривоги та страху, встань перед дзеркалом і чітким, гучним голосом проговори все, чого ти боїшся. Звичайно, для такої вправи найкраще усамітнитися. Не бійся розвивати тему – наприклад: “Я боюся, що цей укол у боці – перша ознака апендициту. Я боюся, що мене заберуть до лікарні. Я боюся лікарів, боюся смерті, боюся, що не контролюю своє тіло повністю…” ” – і так далі. Ця вправа допоможе тобі стати власним психотерапевтом і докопатися до суті – то чого саме ти боїшся. Усвідомлений страх – це вже наполовину зжитий страх. 2. Список наслідків. Дуже популярна вправа, знайома всім, хто хоч раз розповідав психологу про свою недовірливість. Тобі знадобляться ручка та аркуш паперу, на якому ти накреслиш 3 колонки. У першу пиши свій страх. По-друге – всі наслідки, які він може принести у твоє життя. А по-третє – реальні кроки, які ти можеш зробити. Наприклад: “Страх: я боюся, що мене звільнять з роботи. Що трапиться: я залишусь без грошей. Я не зможу знайти нову роботу. Я втрачу кваліфікацію. Що я можу зробити: Відкладати якусь суму щомісяця, щоб у мене був “грошовий буфер” на чорний день. Освоювати нову професію. переглядати вакансії, щоб знати, що моя спеціальність затребувана. Підвищувати кваліфікацію – ходити на семінари, читати літературу”. Недовірливих людей зазвичай лякає саме вивчена безпорадність – вони бояться, що не впораються з катастрофою, що насувається з усіх боків. Якщо перед тобою буде чіткий план дій, то страх відступить. 3. Навчися розслаблятися. Непевна тривожність – це постійна напруга на всіх рівнях: м’язи, що скам’янілі, кортизол у крові – словом, ти ніби готуєшся напасти або втекти, але не робиш ні того, ні іншого – і так роками. Напруга може сказати як на психіці, а й у здоров’я. Тому освою медитацію, кілька вправ дихальної гімнастики. Додай у своє повсякденне життя приємні ритуали, які допомагають тобі відчути захищеність та затишок – почитати на ніч книгу, полежати у пінній ванні. 4. Закріплення успіху. Вважати себе успішним – це навик. І він тренується, як і решта! Не забувай похвалити себе (можна навіть у голос) і звернути свою увагу на кожну ситуацію, в якій ти вчинила як молодець, домоглася чогось вартого, подолала себе – словом, була справжньою розумницею. Чим більше у твоїй пам’яті зберігатиметься позитивний досвід, тим швидше ти почнеш вірити, що боятися нічого. І ще одне маленьке застереження: недовірливість любить тишу. Якщо ти не ділишся своїми страхами з жодною живою людиною, твій стан може прогресувати. Тому знайди близьких за духом людей – хоч би одного. Розкажи про свої страхи родичам. Не бійся звернутися до психолога, якщо не справляєшся сама.
Експерт ASPRING – Тетяна Петрашева, реабілітолог, тілесно-орієнтований психолог
Порада експерта: як подолати недовірливість З цим болісним почуттям, пов’язаним із тривожністю та залежністю від думки інших, буде набагато легше попрощатися, якщо розібратися в глибинних причинах його виникнення. Пропоную як самодослідження невеликий практикум на основі психотерапії (емоційно-подібна терапія) та тілесно-орієнтованої терапії (краніосакральна терапія). Перше питання, яке можна поставити собі: «А хто всередині мене тривожиться?». Образ тривожної частини особистості може виявитися маленькою дитиною, яка думка дорослих приймає на віру без критики, або підлітком, який болісно сприймає думку однокласників. У жодному разі не відкидайте і не женіть вашу тривожну частину. Ідентифікувавшись з нею, дізнайтеся про її важливі потреби та бажання. Швидше за все виявиться, що головна її потреба буде у безпеці, а заповітне бажання – у прийнятті, підтримці та підтвердженні її цінності. Закличте на допомогу вашого Внутрішнього Дорослого і від його імені скажіть вашій Внутрішній Дитині кілька душевних, щирих слів підтримки. Скажіть, що не варто переживати через оцінку інших, тому що ви його любите та приймаєте таким, яким він є, не знецінюючи і не критикуючи. Що для вас він дуже важливий і дорогий, тому що ви з нього виросли і що ближче за нього у вас нікого немає… Обійміть його і пообіцяйте завжди підтримувати. Навіщо чекати від інших схвалення, коли можна завжди давати його самому собі? І тоді світ перестає здаватися ворожим та тривожним, адже у вас з’являється внутрішня опора! А тепер спробуємо знайти опору у власному тілі. У природі є явище, яке називається торнадо: величезні вихрові потоки закручуються в спіраль, піднімаючи у повітря машини та будинки. Чи знаєте ви, що ця природна сила проявляється лише тоді, коли всередині є опора? І ця опора називається – око спокою: всередині потоків, що рухаються, є зона нерухомості. Так і в нашому житті: якщо ми увійдемо в стан внутрішньої тиші, простір навколо нас почне розвертатися так, як нам потрібно. Для цього зверніть увагу в себе, послідовно проходячи по тілу, дозволяючи йому відпускати напругу і знаходити внутрішній баланс. Залиште 10% уваги у стопах, 30% у сонячному сплетінні, 30% – у просторі кімнати, де ви знаходитесь, і 30% уваги зверніть на лінію горизонту. Підтримуючи широке поле сприйняття, присутні у власному тілі, ви гарантовано увійдете у стан внутрішнього спокою та тиші розуму. А цей стан є накопичувальним для ваших внутрішніх батарей. 15 хвилин на день такої практики – і ваша особиста сила та впевненість у собі зростатиме, не залишаючи місця недовірливості та залежності від чужої думки. Саморозвиток – справа тонка, і маловажних деталей у ньому немає. Навіть маленький дискомфорт позбавляє нас повноцінного щастя, тому ніколи лінуватися – треба швидше прибирати все, що заважає нам жити. Сподобалась стаття? Поділися з друзями у соціальних мережах! Є що сказати? Напиши нам у коментарях! ЧИТАЙ ТАКОЖ: Чому нам потрібні подруги: про жіночу дружбу від психолога Що таке медитація і навіщо вона потрібна Жити для себе: як перестати досягати та почати жити
