На першій моїй серйозній роботі повторювався той самий сюжет: вранці я стою перед дверима офісу, не в силах відкрити її і увійти. Шлунок зводить від спазму, намагаюся змусити себе увійти до офісу та приступити до роботи, але не можу. Ризикуючи отримати дверима по лобі, я стою і чекаю, коли хтось вийде або підійде, щоб увійти, тоді двері відчиняться і мені доведеться переступити поріг. Тоді я не була психологом і нічого не знала про психосоматиці, Але практично щоранку починалося однаково. Зараз я розумію, що моя тілесна реакція була пов’язана не з роботою, а з атмосферою в колективі, яку мій організм рішуче не приймав. Але час був такий: надворі чергова криза, я молодий фахівець, яких легіони, а кількість робочих місць, де можна не просто працювати, а де ще й не затримують зарплату обмежено. Тут не до жиру. Зараз я психолог і маю клієнтів, які працюють із самовизначенням. І вже по тому, як вони розповідають про свою нинішню позицію чи професію, можна багато дізнатися. Дівчина, яка працює в престижній компанії на добрій посаді, говорить тихим, похмурим голосом, без краплі енергії «моя компанія входить у топ найкращих, ну так, мені подобається моя робота». Жінка, яка впевнено заявляє, що задоволена своєю роботою, але потім раптом додає, що всі 5 років, що вона там працює, вона лікує тонзиліт, а нещодавно почало хворіти ще й коліно. Чоловік, який скаржиться, що шкіра вкривається плямами і свербить, хоча робота не пов’язана зі шкідливими виробництвами. Тіло розумніше за нас. Мозок може переконати пристосуватися до обставин і створить при цьому міцну систему аргументів. Тіло ніколи не скаже, що йому добре, коли насправді погано. У тому, що стосується роботи та професії, ми часто обираємо розумом – стабільність, статус, кар’єра, перспективи. Економічна криза. Іпотека. Родина, сім’я. І продовжуємо працювати, коли розуміємо, що зробили неправильний вибір теж з міркувань розуму. Страшно щось міняти. Не час. Стільки вже витрачено сил. Хіба я можу все це кинути? Ми можемо сказати багато чого розумного про те, що стосується вибору професії та пошуку роботи. Та й працювати треба всім, хто не спадкоємець фамільних станів. Але ми забуваємо про те, що на роботі ми проводимо більшу частину життя, навіть якщо робота – ця своя справа. Тому важливо, щоб ця частина життя пройшла насолоду. Але якщо задоволення немає, більше того, виникає конкретний тілесний симптом або ціле захворювання – причина задуматися про зміну діяльності. Буває, що зв’язок симптомів та подій важко відстежити. Та й психосоматика не дуже визнається медициною. Але для мене все починається з емоційного забарвлення, з яким людина говорить про те, чим займається. Якщо сенс оповідань негативний, у голосі роздратування чи смуток чи ні радості і триває це постійно, а не у зв’язку з якоюсь подією – це перший маячок про те, що з роботою щось не так. Якщо виникає симптом і його точно не було до того, як розпочалася робота – це сигнал про те, щоб подумати про те, що погано: колектив, умови роботи чи професія. Якщо симптом перетворюється на хворобу, яка дивним чином зникає чи слабшає у відпустці – тут вже треба міняти або роботу, або професію. Не бійтеся змін. Вупі Голдберг працювала гримером у похоронному бюро, перш ніж стати всесвітньо відомою актрисою. Коко Шанель співала в кабарі, перш ніж стати законодавицею моди. А Ален Делон – дипломований м’ясник. Я навчалася на інженера заради мами. Потім навчалася та працювала економістом, бо так закинула доля. Тепер я психолог, бо так захотіла. Слухайте своє тіло. Якщо вас нудить від роботи або від професії в цілому, не потрібно купувати м’ятні льодяники або ковтати грудку. Потрібно просто змінити сферу діяльності. Ваше тіло – ваш союзник. Використовуйте його! Читати також: 12 фактів про стосунки із незалежною жінкою 6 порад, як підвищити стресостійкість на роботі 10 порад психолога тим, хто хоче збудувати кар’єру
Психосоматика та робота: як тіло переконує нас змінити професію
Опубліковано: 11 Липня, 2017
Поділись цікавим