Тиждень фарисея і митаря: як починається підготовка до Великого поста

За три тижні до Великого посту Православна церква згадує євангельську притчу про митаря і фарисея, яка викладена в Євангелії. Який сенс цієї розповіді і як вона впливає на підготовку до поста  — читай в нашій статті.

Unsplash

За новим церковним календарем Великий піст цього року починається 3 березня і завершується 19 квітня. Великий піст є значним випробуванням для православних вірян. І головне в ньому — не відмова від вживання певних продуктів, а духовне очищення, відмова від певних звичок і поведінки. Сприяють цьому очищенню євангельські притчи — розповіді про певні ситуації, які дають людям вказівки щодо правильної поведінки.

Великий піст і притчі

Православна церква починає готувати вірян до Великого посту заздалегідь, налаштовуючи на роздуми про порятунок душі та шлях до Бога.

За два тижні до початку Великого посту, щонеділі під час проповіді священнники читатимуть притчі Ісуса Христа, а роздумам про зміст тієї чи тієї притчі присвячують весь тиждень.

• Перша неділя (9 лютого) – неділя митаря та фарисея. А тиждень від 10 лютого до 16 лютого — це тиждень митаря та фарисея.
• Друга неділя (16 лютого) – неділя блудного сина. Тиждень від 17 лютого до 23 лютого — тиждень блудного сина.

Притчі Христові — справа для душі

Особливість притчі, яку розповідав людям Ісус Христос, у тому, що вона має багато значень та яскраву образність. Притчі завжди трохи загадкові і вимагають глибшого занурення в подію, яка в них описана. Їхнє завдання – навчати людей засобами художньої розповіді.

З 9 лютого 2020 року для православних християн починається особливий підготовчий період, що передує Великому посту. Починається він Неділею про митаря і фарисея. А після неї починається суцільна седмиця. Що це таке, хто такі митар і фарисей і чи потрібно постити найближчими днями.

13 лютого, у неділю, у храмах згадуватимуть “Притчу про митаря та фарисея.

Unsplash

Притча про митаря та фарисея

13 лютого, у неділю, у храмах згадуватимуть Притчу про митаря та фарисея. Про що йдеться в ній?

“Два чоловіки прийшли до храму помолитися. Один був фарисей, а другий – митар.

Фарисей, ставши спереду, молився так: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю”.

А митар стояв віддалік. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б`ючи себе в груди, говорив: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”

Ісус Христос сказав: “Кажу вам, що цей (митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться”.

Щоби зрозуміти сенс притчі, треба знати, хто такі були фарисеї та митарі.

ФАРИСЕЙ: ДОБРІ СПРАВИ, АЛЕ зверхність

Фарисеями були молитовники – шановані громадяни єврейського народу. За часів Христа вони мали найкращу освіту та забезпечення, жили по закону Мойсея (виконували всі правила та вичитували всі необхідні величезні молитви). Фарисеї й досі існують в Ізраїлі, перебувають на повному забезпеченні держави заради того, щоб тільки молитися за єврейський народ. Життя фарисея сповнене постійним виконанням правил та молитов, самодисципліни та контролю.

Але, на жаль, навіть добрі справи не гарантують того, що людина не впаде у гріх гордині, самозвеличання і знецінення інших. Це може статися будь-коли. Навіть виконуючи справи Божі та молитви, людина може занадто піднестися, загордитися.

МИТАР: ПОГАНІ СПРАВИ, АЛЕ ВЕЛИКЕ КАЯТТЯ

Митарі (прообраз сучасних податківців, але значно гірше) були найогиднішими євреями серед народу Ізраїля. Вони збирали податки за будь-яку ціну, відбирали останнє, що було в родині, аби тільки віддати це римському кесарю. Митарі були багаті, але прокляті народом, тому зазвичай на цю справу погоджувалися люди, які не мали співчуття до інших та взагалі жили без моральних засад.

Життя митаря зазвичай було життям мерзотника та грабіжника. Але у притчі Христа митар поводиться геть інакше: він усвідомлює, що займається негадною справою, стидається свого гріха і молить Бога пробачити його.

Unsplash

ЯКИЙ СТОСУНОК ЦЯ ПРИТЧА МАЄ ДО ВЕЛИКОГО ПОСТУ?

Читанням цієї притчі перед Великим постом Церква нагадує, що прагнення усвідомити, побачити свої помилки й кроки на шляху щодо їх виправлення – це єдиний шлях до спасіння. А гординя, навпаки, головне джерело гріхів і причина духовної загибелі.

І молитва, і піст святі й рятівні тільки тоді, коли не затьмарені самозамилуванням.

Підходити до посту потрібно обов’язково з покаянням, без гордині. Багато хто сприймає пост як дієту або спосіб оздоровлення організму, але людина повинна приділяти увагу душі

З цього дня і до п’ятого тижня Великого посту на Всенічному бдінні після читання Євангелія співається покаянна молитва: “Покаяння відкрий мені двері”.

До речі, після цієї притчі слово “фарисей” стало синонімом до слова “лицемір”. А дієслово “фарисействувати” має на увазі – прикидатися, лицемірити.

Що таке Загальниця і як треба постити?

Седмиця після Тижня про митаря і фарисея іменується Всеїдною або Загальною. Тобто в цей час немає обмежень в їжі навіть в традиційні дні посту – середу і п’ятницю.

Християнам дозволено їсти заборонену до вживання в більшість інших днів посту і підготовчих тижнів їжу в знак викриття цим гордовитого посту фарисея.

Навіщо потрібні підготовчі тижні й в чому їхня відмінність?

Ця підготовка ведеться для того, щоб духовно наблизити християнина до головного і єдиного змістом Великого посту – покаяння. Кожен з чотирьох Тижнів має свою назву і значення. Головний сенс і відміна підготовчих Тижнів – в євангельських читаннях під час недільних богослужінь, які присвячені якійсь події, пов’язаній з життям і проповіддю Ісуса Христа.

Нагадаємо, що підготовка традиційно триває три календарні тижні (вони ж неділі або седмиці). Але починаються вони завжди в неділю, і кожне така неділя іменується Церковним тижнем (один день).