З вечора 5 лютого до вечора 6 лютого євреї святкують настання Нового року дерев. У чому сенс цього свята, як його заведено відзначати, що подають на стіл – читаємо у нашій статті.
6 лютого в Ізраїлі настає Новий рік плодових дерев Ту бі-шват. На той час в Ізраїлі зазвичай закінчується сезон дощів, природа відроджується, і люди радісно зустрічають настання нового періоду в житті. У чому суть свята?
Ту бі-шват – про що це свято?
“Ту бі-шват” у буквальному перекладі означає 15 число місяця шват за єврейським календарем. У давній єврейській державі було прийнято, як наказує Тора, щорічно відокремлювати десятину від урожаю плодів на користь священиків і левітів, зайнятих службою в Храмі, які не мали земельних наділів, і десятину на користь бідних.
Свято Ту бі-шват встановлено мудрецями для відокремлення врожаю одного року від урожаю іншого, щоб не виникало плутанини, коли і за який рік сплачується десятина. Щодо дерев є ще й додаткова обставина: закон забороняв використовувати плоди рослини протягом перших трьох років її плодоношення, а для того, щоб знати вік рослини, необхідно встановити день його народження. Спільним «днем народження» всіх плодових дерев став Ту бі-Шват.
Ту бі-шват – традиція посадки дерев
Незважаючи на багатовікову та різноманітну історію свята Ту бі-Шват, звичай посадки дерев та чагарників на Новий рік дерев з’явився лише наприкінці ХІХ століття. Профспілка вчителів та вихователів дитячих садків землі Ізраїлю офіційно проголосила Ту бі-Шват святом посадки дерев лише у 1908 році. У більшості шкільних підручників буде згадано ім’я людини, яка запропонувала ще 1890 року в Ізраїлі вважати Ту бі-Шват днем посадки дерев. Це Зеєв Вольф Явіц, рабин, педагог та історик родом із Польщі, який приїхав на землю Ізраїлю у 1887 році. Зеєв Явіц був призначений у 1890 році директором школи та рабином у місті Зіхрон Яаков. Пропрацював він там лише рік, але його ідея вийти з учнями до Ту бі-Швату для посадки саджанців стала досить відомою. Сам Явіц був знавцем єврейської літератури і йому було добре відомо про звичай садити дерева в Ізраїлі.
При народженні хлопчика садили кедр, а коли народжувалась дівчинка — акацію.
Як рабин і історик Зеев Явиц добре розумів значення дерев і чагарників землі Ізраїлю, на той час повної пустель і боліт, бо як педагог він бачив необхідність у вихованні учнях любові до природи. Квітне мигдальне дерево вже на початку поселенського руху перетворилося на символ свята. Зараз займається посадкою дерев Єврейський національний фонд (ККЛ — Керен Кайємет ле-Ісраель), в основному дерева садять нові репатріанти та діти.
Ту бі-шват – традиції святкування
Цього дня немає заборон на роботу, він не відзначений закликом до святкових веселощів, і він ніяк не згадується у молитвах. Але це свято припало до душі людям, за багато років склалися деякі традиції його відзначення. Наголошуючи на Новому році дерев, євреї згадують сказане в Торі про фруктові дерева: не можна не тільки зрубувати, а й ламати їх, бо вони дають плоди людині. Склалася традиція: у Ту бі-шват тисячі людей, діти та дорослі, беруть участь у масових посадках дерев.
Згодом це свято по-новому переосмислили каббалісти Цфата, внаслідок чого з’явилися нові традиції. Так, у це свято прийнято ставити на стіл найкращі фрукти – як свіжі, так і сухі чи зацукровані. Кількість видів фруктів варіюється від громади до громади. Так, у Європі прийнято їсти п’ятнадцять різних видів фруктів, часто після кожного виду фруктів вимовляють один із п’ятнадцяти псалмів. Східні євреї слідують думці каббалістів Цфата і раббі Іцхака Лурії, згідно з яким потрібно їсти п’ятдесят видів плодів. В Ізраїлі на стіл зазвичай ставлять як мінімум сім видів плодів та злаків, які згадуються в Торі як ті, якими славиться Земля Ізраїлю. Це гранати, фініки, оливки, інжир, виноград, ячмінь та пшениця. Святкування Ту бі-шват набуло додаткового сенсу. Тиждень, на який випадає свято, став часом походів та екскурсій, покликаних будити в людях любов та дбайливе ставлення до природи.