Штучна краса: добре чи погано? Історії з життя

Що для вас означає краса і на що ви заради неї готові? Як ставитеся до пластики та штучної краси? Чи дійсно краса вимагає жертв? Особисто я не маю однозначних відповідей… Подобається нам це чи ні, але постулати на кшталт «Не родись красивою, а родись щасливою», «З лиця воду не пити», «Важливо не те, що зовні, а те, що всередині», давно перейшли в розряд архаїки. Сьогодні краса – це фетиш, товар, інструмент та ключ до успіху.Індустрія краси безжальна. Будь красивою, будь стрункою, будь молодою, будь бездоганною! А якщо не відповідаєш стандартам – до твоїх послуг армія косметологів та пластичних хірургів Я і сама схильна до магії краси. Мене завжди зачаровували красиві жінки, я вважала, що красивим дозволено більше, і вони без особливих зусиль отримують від життя все, що хочуть. Більше того, колись давно я навіть серйозно замислювалася про те, чи не вкоротити мені ніс…

  Маша (назвемо її так) зовнішність мала досить стандартну – личко у неї було цілком собі нічого, фігура струнка, а от груди була відсутня як така. Просто як в анекдоті: «Як ви знаходите мої груди? – Насилу”. І Маша сильно від цього страждала, вважаючи, що всі її проблеми та особисті невдачі саме від цього. І одного прекрасного дня дівчина почала збирати гроші на операцію зі збільшення грудей. І коли необхідну суму вже було зібрано і дату операції призначено, у Маші захворів батько. Лікарня, серйозний діагноз і озвучена лікарями велика вартість лікування застали дівчину зненацька.Маша прийняла рішення швидко: вона самовіддано включилася в боротьбу за татове здоров’я, і ​​всі її «груди» пішли на операцію, ліки та щоденну винагороду медсестрам-нянечкам Але результат того коштував – батько пішов на виправлення! А коли в день виписки вона, схудла, змучена, з грудьми, що остаточно ввалилися, але з сяючими очима, зайшла в кабінет до хірурга, щоб подякувати, він уважно її вислухав і сказав: «Я просто зробив свою роботу. Це ви молодець, я захоплений вашою мужністю. І… якщо ви не проти, я подзвоню вам якось»… Через півроку вони одружилися. Зараз Маша щаслива зі своїм люблячим чоловіком, двома чудовими синами-погодками і … своїми маленькими грудьми!Нове життя   Карині від батька-грузина дісталося густе кучеряве волосся, довгі вії, гарний голос і… орлиний ніс. Не можна сказати, що вона так вже страждала від глузувань і зовсім не подобалася хлопцям, але все ж таки ідея «позбутися носа», прокинутися красунею і, можливо, навіть зробити кар’єру в шоу-бізнесі, міцно засіла у неї в голові.Карина зробила ринопластику і, щоб спалити всі мости та почати нове життя, поїхала до іншого міста. Вона справді сильно змінилася, погарнішала, але… Армія шанувальників чомусь не вишикувалася, старі друзі її рішення не зрозуміли, нових вона не придбала, у талант-шоу не пробилася. Одним словом, дива не сталося, кардинально в її житті нічого не змінилося, і до такого краху надій та планів дівчина виявилася зовсім не готовою. І потрапила в лапи найжорстокішої депресії… Зараз у Карини все добре, її життя налагодилося, але для цього знадобилися тривалі сеанси психотерапії та тонни антидепресантів.Немає межі досконалості Лера від нестачі уваги ніколи не страждала. Висока, яскрава, з великими, може, трохи грубуватими рисами обличчя. Про пластику вона задумалася вже після заміжжя. Гроші в сім’ї були, і їй захотілося дещо поліпшити: зменшити ніс, підняти вилиці. Результат першої операції був вдалим – риси обличчя пом’якшилися, ніс став витонченішим. І Леру це надихнуло.Далі пішли губи, підборіддя, потім ще раз ніс, потім блефаропластика, кругова підтяжка. І помчало!.. Зрозуміло, що лікарі її від експериментів не відмовляли, близьких вона не слухала, а чоловік махнув рукою. Зараз Лера, як і раніше, в центрі уваги, але увага ця, скажімо так, специфічна. Непропорційно великі губи та крихітний ніс, нелюдський розріз очей, відсутність міміки. Подруги над нею підсміюються, за очі називають Майклом Джексоном, чоловік їй зраджує, а дорослі діти соромляться… Краса – це дар Ось такі історії … Вони остаточно примирили мене з моїм носом і переконали в тому, що для того, щоб влаштувати особисте життя, зробити кар’єру і взагалі відчувати гармонію з навколишнім світом, необов’язково щось собі відрізати, підтягувати та накачувати. Схоже, що для цього потрібно ще щось, крім краси. До того ж, результати роботи наших умільців від пластичної хірургії не відрізняються особливою різноманітністю: високі вилиці, короткий ніс, повні губи – і розрізнити обличчя, приведені до спільного знаменника, вже практично неможливо. Взагалі для мене краса – це дар, своєрідний талант. А свій талант, своя родзинка має кожна з нас. У когось це краса, у когось гострий розум, гарний голос чи вмілі руки. І якщо ми намагаємося обдурити долю, щось у собі радикально змінити, взяти те, що від початку нам було не дано, то, можливо, Бог забере у нас щось інше, не менш цінне. Для балансу, так би мовити… Але це виключно моє особисте переконання. А що ви думаєте про пластику та штучну красу? Чекаю на ваші відгуки в коментарях.